§ 44. (1) Про кожне усне слухання складається протокол слухання відповідно до § 14 і 15.

(2) Письмові висловлювання і повідомлення учасників, записи щодо доказів, зроблені до закінчення усного слухання, але поза ним, доповіді й письмові висновки експертів додаються до протоколу слухання. Це зазначається в протоколі слухання. Учасники усного слухання не можуть подавати свої заяви в письмовій формі.

(3) Після того як прийнято всі допустимі пояснення всіх учасників і закінчено розгляд доказів, керуючий слуханням повинен, у відповідному випадку — після відтворення протоколу слухання (абзац 3 § 14) і усного проголошення рішення (абзац 2 § 62), оголосити його закритим.

Великі провадження

§ 44А. (1) Якщо в адміністративній справі або в об'єднаних адміністративних справах братимуть участь більше ніж 100 осіб, то орган може повідомити про заяву або заяви через едикт.

(2) Едикт має передбачати:

1. предмет заяви та опис намірів,

2. строк щонайменше у шість тижнів, впродовж якого до органу можуть бути подані заперечення;

3. вказівку на правові наслідки відповідно до § 44Ь;

4. вказівку, що оголошення та вручення в рамках процедури можуть бути здійснені через едикт.

(3) Едикт оголошується друком у двох поширюваних на всій території Федерації щоденних газетах та в «Amtsblatt zur Wiener Zeitung» («Офіційному бюлетені до Віденської газети»). Якщо адміністративними приписами для оголошення про усне слухання передбачається особлива форма, то поряд з іншим зміст едикту оголошується в такій формі; в іншому орган може обирати прийнятну форму оголошення. В період з 15 липня до 25 серпня та з 24 грудня до 6 січня оголошення через едикт не допускається.

§ 44Ь. (1) Якщо про заяву оголошується через едикт, наслідком цього є те, що особи втрачають своє становище як сторін, якщо вони несвоєчасно подають до органу заперечення. Відповідно застосовується абзац 3 § 42.

(2) Заява, документи заяви та наявні висновки експертів, якщо не виключається можливість ознайомлення з ними, повинні впродовж строку на подання заперечень зберігатись в органі та в громаді для публічного ознайомлення. Учасники самі можуть робити з них виписки або за свій кошт замовляти копії. У разі потреби орган зобов'язаний надати громаді достатню кількість копій.

§ 44с. (1) Орган може за передбачених абзацом 1 § 44а передумов провести публічне обговорення справи. Місце, час та предмет обговорення оголошуються відповідно до абзацу 3 § 44а.

244

>>>245>>>

(2) До публічного обговорення можуть бути залучені експерти. Кожному дозволяється ставити питання та висловлюватись стосовно справи.

(3) Про публічне обговорення протокол не складається.

§ 44d. (1) Орган може призначити усне слухання відповідно до абзацу З § 44а через едикт, якщо про заяву було оголошено відповідно до абзацу 1 § 44а або буде оголошено одночасно.

(2) Едикт повинен містити:

1. визначення предмета розгляду, опис справи та відповідний часовий план;

2. зазначення місця та часу слухання.

§ 44е. (1) Призначене через едикт усне слухання є відкритим.

(2) Відповідно застосовується § 67е.

(3) Протокол слухання не пізніше ніж через тиждень після закінчення усного слухання надається для публічного ознайомлення в органі та в громаді впродовж службового часу протягом щонайменше трьох тижнів. Якщо запис або стенограму було перенесено у повний виклад, то учасники впродовж строку на ознайомлення можуть подавати до органу заперечення щодо виявлених ними неповноти або неправильності перенесення. Учасники можуть самі робити виписки із протоколу слухання або за власні кошти замовляти копії. У разі потреби орган повинен надати громаді достатню кількість копій. За наявності технічних можливостей орган повинен розмістити протокол засідання в Інтернеті.

§ 44f. (1) Якщо про заяву оголошено відповідно до абзацу 1 § 44а, то орган може вручати письмові документи через едикт. Для цього він, згідно з абзацом 3 § 44а, повинен оголосити, що письмовий документ відповідного змісту знаходиться в органі для публічного ознайомлення; необхідно вказувати на положення абзацу 2. Після закінчення двох тижнів з дня такого оголошення письмовий документ вважається врученим.

(2) Орган повинен надавати письмовий документ для публічного ознайомлення в службовий час протягом восьми тижнів. Він зобов'язаний на вимогу учасників виготовляти копії письмового документа і на вимогу сторін негайно їх надсилати. За наявності технічних можливостей він повинен розмістити письмовий документ в Інтернеті.

§ 44g. Витрати на оголошення едикту в «Amtsblatt zur Wiener Zeitung» («Офіційному бюлетені до Віденської газети») покриваються в порядку виконання службових обов'язків.

2. Розділ: Докази Загальні принципи щодо доказу

§ 45. (1) Факти, які відомі для органу як загальнововідомі, і такі, щодо наявності яких закон робить припущення, не потребують жодного доказу.

245

>>>246>>>

(2) У решті випадків орган за ретельного урахування результатів попереднього розслідування в порядку вільного переконання має зробити висновок, чи можна факт прийняти як доведений, чи ні.

(3) Сторонам має надаватися змога ознайомитися з результатом вивчення доказів і висловити свою думку щодо нього.

§ 46. Засобом доказу може бути все, що придатне для з'ясування суттєвого стану справ і відповідно до конкретного випадку є доцільним.

Свідоцтва

§ 47. Доказова сила публічних свідоцтв і приватних свідоцтв має оцінюватися органом згідно з § 292—294, 296, 310 і 311 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК). При цьому застосовується перше речення абзацу 1 § 292 ЦПК, але за тієї умови, що австрійські публічні свідоцтва слугують доказом і для тих фактів та правових відносин, які стали передумовою видачі цих свідоцтв і в свідоцтві названі чітко; але коли орган з огляду на особливі обставини конкретного випадку має сумніви, що свідоцтво надає такий доказ, він може доручити стороні навести доказ в інший спосіб.

Свідки

§ 48. Не можна допитувати як свідків:

1. осіб, нездатних до повідомлення своїх спостережень, або тих, що на час, якого стосуються їхні пояснення, були неспроможні сприйняти факт, що має доказуватись;

2. духовних осіб про те, що їм було довірено під час сповіді або на умові дотримання духовної посадової таємниці;

3. органи федерації, земель, округів і громад, коли своїми поясненнями вони порушать дотримання службової таємниці, якщо їх не було звільнено від обов'язку дотримання таємниці.