§ 23. Офіційна мова. (1) Офіційною мовою є німецька.

(2) Коли до органу влади подаються заяви або клопотання, докази, свідоцтва чи інші документи іноземною мовою, то він має право негайно вимагати надання перекладу. В обгрунтованих випадках може вимагатись надання завіреного перекладу або перекладу від офіційного перекладача чи перекладача, який присягнув. Якщо переклад, що вимагається, не надається негайно, то орган може сам забезпечити переклад за рахунок учасника. Коли орган залучив до роботи перекладачів, їм буде виплачена винагорода згідно із законом про винагороду свідків та експертів.

(3) Якщо з моменту подання скарги, заяви або повідомлення про волевиявлення має початися строк, протягом якого орган повинен виконати певні дії, і якщо ці документи надаються іноземною мовою, то строк починається лише з того моменту, коли орган отримає переклад.

(4) Якщо з моменту подання скарги, заяви або повідомлення про волевиявлення, які надані іноземною мовою, на користь учасника проти органу влади починається процедурний строк, публічно-правовий позов стає дійсним або вимагається виконання, то скарга, заява або повідомлення про волевиявлення вважаються поданими в момент отримання їх органом, якщо на вимогу останнього протягом визначеного ним відповідного строку буде надано переклад. В іншому випадку значення має момент отримання перекладу, якщо інше не встановлено міждержавними угодами. У визначенні строків необхідно вказати на ці правові наслідки.

§ 24. Принцип офіційного дослідження. (1) Орган розслідує обставини справи з власної ініціативи. Він визначає вид та обсяг дослідження; він не зв'язаний заявами учасників та їх клопотаннями про допущення доказів.

(2) Орган повинен брати до уваги всі, включаючи вигідні для учасника, обставини, що мають значення для цієї справи.

(3) Орган не має права відмовляти в заслуховуванні пояснень та заяв, які належать до його компетенції, через те, що він вважає пояснення або заяву щодо справи недопустимими або необгрунтованими.

201

>>>202>>>

§ 25. Консультування, інформування. Орган повинен ініціювати надання пояснень, подання заяв або виправлення пояснень чи заяв, якщо є очевидним, що вони лише помилково або через незнання не були подані чи були подані неправильно. Він надає необхідну інформацію про права та обов'язки учасників у рамках адміністративної процедури.

§ 26. Засоби доказування. (1) Орган використовує засоби доказування, які він згідно зі службовим обов'язком вважає необхідними для дослідження обставин справи. Зокрема він може:

1. запитувати будь-яку інформацію;

2. заслуховувати учасника, опитувати свідків та експертів або запитувати письмові відгуки від учасників, експертів та свідків;

3. використовувати документи та акти;

4. здійснювати огляд.

(2) Учасники повинні сприяти дослідженню обставин справи. Зокрема вони повинні повідомляти про відомі їм обставини та докази. Подальший обов'язок сприяти дослідженню обставин справи, зокрема обов'язок особистої присутності або особистого свідчення, виникає лише в окремих випадках, передбачених законодавством.

(3) Свідки та експерти зобов'язані давати свідчення та готувати експертизу, якщо це передбачено законодавством. Коли орган влади притягує до участі свідків та експертів, вони на підставі поданої заяви отримують компенсацію згідно із Законом про компенсацію свідкам та експертам.

§ 27. Підтвердження, що прирівнюється до присяги. (1) В ході дослідження справи орган має право вимагати та приймати підтвердження, що прирівнюється до присяги, лише якщо підтвердження відносно відповідного предмета і в рамках відповідної процедури передбачається законом або правовим розпорядженням і, згідно з правовими нормами, це належить до компетенції органу. Підтвердження, що прирівнюється до присяги, має вимагатися лише тоді, коли інших засобів для з'ясування істини не існує, вони не привели до жодного результату або потребують надмірних витрат. Від осіб, які в § 393 Цивільно-процесуального кодексу визначені як нездатні складати присягу, не можна вимагати надання підтвердження, що прирівнюється до присяги.

(2) Якщо орган влади протоколює надання підтвердження, що прирівнюється до присяги, то повноваження на прийняття підтвердження мають лише керівник органу, його генеральний представник, а також державні службовці, які мають кваліфікацію, необхідну для заняття посади судді або відповідають вимогам першого речення §110 Німецького закону про суддів. Керівник органу або його генеральний представник можуть письмово передати ці повноваження взагалі або для окремих випадків державним службовцям.

(3) Підтвердження складається з того, що особа (підтверджувач) підтверджує правильність свого пояснення щодо відповідного предмета і повідом-

202

>>>203>>>

ляє: «Я підтверджую як під присягою, що я сказав правду і нічого не приховав». Уповноважений та представники мають право брати участь у прийнятті підтвердження, що прирівнюється до присяги.

(4) Перед прийняттям підтвердження, що прирівнюється до присяги, підтверджувати мають бути роз'яснені значення підтвердження та кримінально-правові наслідки неправдивого або неповного підтвердження. Повідомлення має бути відмічено в протоколі.

(5) Крім цього, в протоколі мають бути вказані імена присутніх, а також місце і дата запису протоколу. Протокол має бути зачитаний для узгодження особі, яка дає підтвердження, або, на вимогу, наданий їй для перевірки. Надана згода має бути записана, і особа, що дає підтвердження, повинна її підписати. Після цього протокол підписується тим, хто приймав підтвердження, та секретарем.

§ 28. Заслуховування учасників. (1) Перед прийняттям адміністративного акта, який стосується прав учасника, йому повинна бути надана можливість висловити свою думку стосовно важливих для рішення фактичних обставин.

(2) Від заслуховування можна відмовитися, якщо воно, з огляду на обставини справи не є необхідним, зокрема коли:

1. негайне рішення видається необхідним через небезпеку прострочення або в публічних інтересах;

2. у зв'язку із заслуховуванням був би поставлений під загрозу встановлений для винесення рішення строк;

3. воно буде відхилятися від свідчень учасника, які він повідомив у своїй заяві чи поясненні, не на користь останнього;

4. орган влади хоче видати загальне розпорядження або подібні адміністративні акти в більшій кількості чи адміністративний акт за допомогою автоматичних пристроїв;

5. мають бути вжиті заходи щодо виконання розпорядчих актів управління.

(3) Слухання не відбувається, якщо йому протистоїть невідкладний публічний інтерес.

§ 29. Ознайомлення учасників з матеріалами справи. (1) Орган повинен дозволити учасникам оглянути документи, які стосуються процедури, якщо ці відомості необхідні їм для здійснення або захисту своїх правових інтересів. Речення 1 до завершення адміністративної процедури не поширюється на проекти рішень та на діяльність щодо їх безпосередньої підготовки. Якщо, згідно з § 17 та 18, наявне представництво, то право на огляд документів мають лише представники.

(2) Орган не зобов'язаний дозволяти огляд документів, якщо це перешкоджає належному виконанню завдань органу, повідомлення про зміст документів завдасть шкоди благу Федерації чи окремої землі або якщо документи за законом чи їх суттю, особливо через справедливі інтереси учасників чи третіх осіб, повинні зберігатися в таємниці.

203

>>>204>>>

(3) Ознайомлення з матеріалами справи відбувається в органі, який її веде. В окремих випадках ознайомлення може відбуватися також в іншому органі або в дипломатичному чи професійному консульському представництві Федеративної Республіки Німеччини за кордоном; інші винятки може дозволяти орган, який веде справу.

§ ЗО. Збереження таємниці. Учасники мають право на те, щоб їхні таємниці, зокрема таємниці, що належать до сфери особистого життя, виробничі та комерційні таємниці, не були безпідставно розголошені органом влади.

Розділ 2. Строки, засідання, повернення в попередній стан