ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Розділ ХІV Правовий режим земель
сільськогосподарського призначення
1. Поняття земель сільськогосподарського призначення
Відповідно до вимог Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей. Це найважливіша із усіх категорій земель. Головною особC ливістю її є те, що земля тут виступає в якості основного засоC бу виробництва продуктів харчування і кормів для тваринницC тва, а також сировини для промисловості.
До складу земель сільськогосподарського призначення входять: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадженC
ня, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і проC гони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадженC ня, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасоC вої консервації).
До складу земель сільськогосподарського призначення вхоC дять також особливо цінні продуктивні землі з високородючиC ми грунтами. Це – чорноземи нееродовані несолонцюваті сугC линкові на лесових породах, лучноCчорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти, темноCсірі опідзолені та чорC ноземи опідзолені на лесах і глеюваті, бурі гірськоCлісові та дерC новоCбуроземні глибокі і середньоглибокі, підзолистоCдернові суглинкові грунти, коричневі грунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі грунти Закарпаття.
372
Розділ XIV. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
Особливо цінні продуктивні землі підлягають особливій охороні, збереженню і відтворенню їх родючості у процесі сільськогосподарського використання.
На жаль, в Україні в останній час спостерігається стійка тенденція скорочення площ продуктивних сільськогосподарсьC ких угідь. Одночасно збільшується кількість так званих поруC шених земель.
За останні 30 років площі еродованих земель зросли у 2,5 раза, в тому числі еродованої ріллі – у три рази. Внаслідок ерозійних процесів щорічний змив грунту з розорених схилових земель досягає 460 млн т. У ньому міститься 11 млн т гумусу, 0,5 – азоC ту, 0,4 – фосфору і 7 млн т калію. Найбільший змив грунтів зафіксовано в Чернівецькій (27,8 т/га), Харківській (24 т/га), Тернопільській (24,5 т/га), Закарпатській (23,3 т/га) областях. Недобір сільськогосподарської продукції на еродованих землях щорічно становить 8–9 млн т у зерновому обчисленні1 .
Поряд з ерозійними процесами спостерігається інтенсивна деградація схилових сільськогосподарських земель унаслідок зсувів, обвалів, опливів. Ці явища дуже поширені в ЗакарC патській, ІваноCФранківській, Львівській, Миколаївській, Харківській та Чернівецькій областях.
У зоні Полісся інтенсивно збільшуються площі заболочених земель. У загальній площі сільськогосподарських угідь перезвоC ложених грунтів 27, а заболочених 11 відсотків.
Виявлено тенденцію до збільшення площі земель із кислиC ми грунтами. Зокрема, за 1985–1995 р. їхня кількість у КіровогC радській області зросла до 66,8 відсотків, Закарпатській – 86,5, ІваноCФранківській – 77,9 Вінницькій – 64,3 та Львівській – до 50,22 відсотків.
На значних площах орних земель у Дніпропетровській, ІваноC Франківській, Одеській, Рівненській, Харківській і Чернівецькій областях кількість гумусу зменшилася на 0,3–0,4 відсотки. У цілоC му його вміст в одному шарі більшості грунтів нижчий від криC
1 Пархуць Б.І. Еволюція агроландшафтів і проблеми їхньої охорони // ЗемлевпоC рядний вісник. – К. – 2000. – №4. – С.69.
373
Земельне право України
тичного рівня, що негативно позначається на їхній родючості. Щорічний винос гумусу в цих областях зростає на 1,8–2,4, а на деяких полях – на 24,5–52,5 т/га.
Тому особливого значення набуває підвищення культури землеробства, дотримання правил господарського використанC ня земель, проведення робіт щодо збереження і підвищення родючості грунтів, суворе дотримання земельного законодавC ства, що встановлює правовий режим земель сільськогоспоC дарського призначення.
До складу земель сільськогосподарського призначення входять земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. У разі неC обхідності за бажанням територіальних громад сіл, селищ, міст у порядку землеустрою може здійснюватися перерозподіл земельC них ділянок сіножатей і пасовищ з метою максимального наблиC ження громадських сіножатей і пасовищ до населених пунктів.
Земельні ділянки для ведення садівництва та городництва також відносяться до складу земель сільськогосподарського призначення. Використання земельних ділянок садівничими чи городницькими об’єднаннями громадян здійснюється відпоC відно до вимог Земельного кодексу України.
2.Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
Установлений Земельним кодексом України правовий реC жим земель сільськогосподарського призначення має мету неC допущення виведення із сільськогосподарського обігу цих зеC мель; забезпечення збереження і підвищення їх родючості у поєднанні з найбільш ефективним господарським використанC ням. З урахуванням цього земельним законодавством закріпC лено важливий принцип про те, що землі сільськогосподарсьC кого призначення надаються перш за все для сільськогосподарських цілей.
Для будівництва промислових підприємств та інших неC сільськоCгосподарських потреб земельні ділянки несільськогосC
374
Розділ XIV. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
подарського призначення чи не придатні для сільського госпоC дарства надаються за згодою з власником землі.
До складу правового режиму земель сільськогосподарськоC го призначення входить:
надання земель у власність та користування;
вилучення сільськогосподарських земель із користуванC ня;
надання прав громадянам та юридичним особам щодо користування земельними ділянками;
визначення обов’язків сільськогосподарських землекориC
стувачів.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування:
а) громадянам – для ведення особистого селянського госпоC дарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випаC сання худоби, а також для організації товарного сільськоC господарського виробництва;
б) сільськогосподарським підприємствам – для організації товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науковоCдослідним установам та навчальним закладам, сільським професійноCтехнічним училищам та загальноосвітнім школам – для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям та об’єднанням гроC мадян – для ведення підсобного сільського господарства.
Державні і комунальні сільськогосподарські підприємства, установи та організації одержують земельні ділянки із земель права державної та комунальної власності у постійне користуC вання для науковоCдослідних, навчальних цілей та організації товарного сільськогосподарського виробництва.
У разі ліквідації державного чи комунального сільськогосC подарського підприємства, установи, організації землі, які переC бували у їх постійному користуванні, повертаються власнику.
375
Земельне право України
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у разі:
придбання за договором купівліCпродажу, дарування, міни, іншими цивільноCправовими угодами;
безоплатної передачі із земель права державної і комуC нальної власності;
приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
одержання у спадщину;
виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) внаслідок паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств.
Громадяни України можуть одержувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства без створенC ня юридичних осіб. Використання ними цих земель здійснюєтьC ся відповідно до закону.
Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції можуть надавати в оренду земельні ділянки для випасання худоби, заготівлі сіна жителям сіл, селищ і міст за рахунок земель права державної і комунальC ної власності.
Громадянам із земель права державної і комунальної власC ності передаються у власність або надаються в оренду земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівC ництва. Використання земельних ділянок садівничих товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Об’єднанням громадян та окремим громадянам за їх бажанC ням надаються в оренду земельні ділянки для городництва із земель державної та комунальної власності. Закладання багатоC річних плодових насаджень на земельних ділянках, наданих для городництва, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається. У разі необхідності на даних земельC них ділянках можуть будуватися тимчасові споруди для зберіC гання інвентаря та захисту від негоди. Після закінчення строC ку оренди земельної ділянки, наданої для городництва,
376
Розділ XIV. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власникаC ми цих споруд за їх рахунок.
Підприємства, установи та організації несільськогосподарсьC кого профілю можуть придбати у власність землі сільськогосC подарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. Підприємства харчової і переробної галузі та фізичні особи, які займаються переробленням сільськогоспоC дарської сировини, можуть отримувати у власність землі сільськогосподарського призначення з метою створення власC ної сировинної бази.
Несільськогосподарські підприємства, установи, організації для своїх працівників і пенсіонерів з їх числа, що проживають у сільській місцевості, можуть отримувати у власність земельні ділянки для організації особистих селянських господарств, сіноC косіння і випасання худоби. Зазначені підприємства, установи і організації можуть передавати у власність та надавати в оренC ду придбані ними земельні ділянки своїм працівникам і пенсC іонерам з їх числа.
Вилучення земель сільськогосподарського призначення для державних і місцевих потреб перебуває під особливим контроC лем держави. Хоча такі випадки повинні бути зведені до мінімуC му, все ж необхідність у цьому інколи виникає: треба розшириC ти, наприклад, територію міст і селищ, і не завжди для цього знаходяться інші несільськогосподарські землі.
Вилучення сільськогосподарських земель з кадастровою оцінкою вище середньоCрайонного рівня з метою їх надання для несільськогосподарських потреб допускається лише у виключC них випадках, пов’язаних з виконанням міжнародних зобов’яC зань, розробкою цінних корисних копалин, будівництва об’єктів культури та історії, охорони здоров’я, освіти, доріг, магістральC них трубопроводів, ліній зв’язку, електропередач та інших лінійних споруд при відсутності інших варіантів можливого розміщення цих об’єктів.
Окремі ділянки продуктивних земель можуть бути визнані особливо цінними для певного регіону. Це, в першу чергу, дослідні поля і ділянки науковоCдослідних установ та учбових
377