аграрне право

Вступ

Україна є однією з країн Європи, яка має могутній земельно-ресурсний потенціал для інтенсивного розвитку сільського господарства. Із 60,3 млн гектарів земель майже 70 % становлять землі сільськогосподарського призначення з найкращим чорноземом у світі. Виробництво продуктів харчування та сільськогосподарської сировини є основою агропромислового комплексу (АПК) та важливим засобом забезпечення продовольчої безпеки України.

Аграрний сектор охоплює цілі системи сільськогосподарських підприємств, їх об’єднань, комбінатів, промислових переробних, будівельних, науково-дослідних,сервіснихпідприємств,організаційтаустанов,діяльність яких потребує належного правового забезпечення і законодавчого врегулювання.

Аграрне право є комплексною галуззю права, становить складову і невід’ємну частину права України. Як галузь права воно характеризується власними предметом, методами і принципами правового регулювання. За допомогою аграрного, земельного, цивільного, господарського та інших галузей права визначаються правове становище аграрних товаровиробників, їх правосуб’єктність.

Упропонованомупідручникурозглянутопитаннявиробництвабезпечної таякісноїсільськогосподарськоїпродукції,процесувідродженняіформування ринкових відносин в аграрній сфері. Враховано також те, що в Україні існуютьвідокремленіспеціалізованіпродуктовіринки,зокрема,зерна,цукру, овочів, фруктів, хлібопродуктів, м’яса, молока і молокопродуктів, олії та ін. Розкрито особливості ринкового обігу земельних ділянок, які належать до категоріїземель сільськогосподарського призначення, засоби їх охорони. Досліджено проблеми вступу України до СОТ і Європейського Союзу та її участі у формуванні діяльності Єдиного економічного простору.

3

Аграрне право як правова наука є галуззю науки права України. Це сума знань про аграрне законодавство, аграрно-правові норми, аграрні правовідносини, що функціонують в аграрному секторі України.

Підручник підготовлено відповідно до вимог кредитно-модульної системи. Він буде корисним для студентів, аспірантів і викладачів вищих юридичних, економічних, аграрних закладів, усіх, хто цікавиться проблемами аграрного права.

Професор В. П. Жушман

4

Розділ 1

Предмет, методи, принципи та система аграрного права

§ 1. Предмет аграрного права

Державна політика України в галузі розвитку аграрного і земельногоринківпов’язаназнеобхідністюдослідженнякомплексуорганізаційних і правових проблем, які виникли у зв’язку з реалізацією аграрної іземельноїреформ,створеннямналежнихумовдляринковогосередовищатавдосконаленняправовогорегулюванняринковихвідносин,атакож розв’язання проблем гармонізації аграрного законодавства України, Європейського Союзу (ЄС), інших зарубіжних країн, вступу країни до ЄСіСвітовоїорганізаціїторгівлі(СОТ)таформуванняЄдиногоекономічного простору (ЄЕП) за участю України.

Вирішення цих питань неможливе без обґрунтованої і виваженої аграрної політики, оновлення економічної і правової систем України, які б повністю відповідали потребам країни, забезпечували її продовольчу безпеку.

Аграрніперетвореннястали,такимчином,реальноюнеобхідністю. Вонипотребуютьвідповідногоправовогозабезпечення,нормативного регулюванняусферісуспільнихвідносин,пов’язанихзвиробництвом, переробленням і реалізацією сільськогосподарської продукції. Здійсненняаграрноїполітики,а такожаграрноїіземельноїреформвУкраїні є необхідним і важливим чинником у встановленні економічного порядку в суспільстві. Це викликає потребу в перегляді та вдосконаленні права і законодавства України в цілому і аграрного зокрема.

Колоаграрнихвідносин,щоїхрегулюєаграрнеправо,неєстабільним і змінюється відповідно до розвитку виробничих та суспільних відносин.

ДужеважливимуцьомувідношеннієприйняттяВерховноюРадою України24червня2004р.,зурахуваннямсвітовогодосвідудержавного регулювання сільськогосподарського виробництва, Закону «Про державну підтримку сільського господарства України»1. У ньому ви-

1 Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 49. – Ст. 527.

5

Розділ 1

значено основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулюваннявиробництвасільськогосподарськоїпродукціїтарозвиткуаграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення України.

Упроцесі виробничо-господарської та іншої діяльності різноманіт- них(якзаформоювласності,такізаорганізаційно-правовоюформою) сільськогосподарських товаровиробників виникає комплекс складних, взаємопов’язаних майнових, земельних, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. Вони не становлять органічноїєдності,протеспецифікавиробничо-господарськоїдіяльнос- ті в агропромисловому секторі зумовлює необхідність їх об’єднання

водну систему1.

Уційсистемінормакожноїзгалузейправарегулюєсвоїспецифічні відносини. Наприклад, майнові відносини можуть бути предметом регулювання цивільного права, земельні — предметом регулювання земельного права тощо. Оскільки ці відносини складаються у процесі обробіткуземлі,виробництва,переробленняізбутусільськогосподарськоїпродукції,їхнеможнавіднестидожодноїз традиційнихгалузей права. Недивлячись на те що різноманітні види суспільних відносин усільськомугосподарствінестановлятьорганічноєдиноговідношення, тим не менше вони тісно пов’язані одні з одними і можуть розглядатися як цілісне утворення.

Неможливеірегулюваннясільськогосподарськоїпрацінормамитрудового законодавства через різноманітність видів сільськогосподарської праці,їїсезоннийхарактер,розривміжперіодомтрудовогопроцесуійого наслідками, залежність від природно-кліматичних умов та ін. Крім того,

вкооперативних підприємствах, поширених у сільськогосподарському виробництві, трудові відносини з однією частиною працівників ґрунтуються на умовах їх членства, а з іншою частиною (громадянами, які не є членами цих підприємств) на основі договорів (контрактів). Це свідчитьпроте,щоаграрнівідносинияквідносиникомплексногохарактеру, потребуютьіїхкомплексногоправовогорегулювання.Отже,можназробити висновок про те, що аграрне право як комплексна галузь має регулюватиаграрнівідносинитрадиційнимитаспеціальниминормами2.

1Аграрное право [Текст] : учеб. для юрид. вузов. – М., 1996. – С. 5.

2Семчик,В.І.КруглийстілзпитаньаграрноїреформивУкраїні[Текст]/В.І.Семчик

//Право України. – 1994. – № 10. – С. 90–92.

6

Предмет, методи, принципи та система аграрного права

Виходячи із пріоритетності державної політики щодо АПК і важливої ролі права в її здійсненні, правознавці роблять обґрунтований висновок про те, що все це є основою формування галузі аграрного права, обумовленого специфікою сільського господарства, наявністю уньомутісновзаємопов’язанихрізноманітнихаграрнихвідносин,що складаються при здійсненні переважно виробничо-господарської, а також іншої діяльності сільськогосподарських підприємств, організацій, їх об’єднань, підприємців (фермерів).

Проте питання предмета аграрного права, визначення його як галузіправаійогосистемиєдискусійним.Так,упідручнику«Господарське право» зазначено, що регулювання відносин у будь-якій галузі народного господарства має свої особливості. Мають особливості і галузі, в яких задіяні підприємства, організації промисловості, торгівлі, що обслуговують сільське господарство.

Відносини у сільськогосподарському виробництві для зручності регулюванняможназгрупувати,однак,якзазначаєВ.С.Мартем’янов, вони є не що інше, як відносини господарські1.

Предметом аграрного права є такі відносини, що являють собою комплекс земельних, майнових, трудових та організаційно-управлін­ ськихвідносин,якіґрунтуютьсянаприватній,державній,комунальній власності і виникають у сфері сільського господарства, і пов’язаних з ними інших відносин сільськогосподарських підприємств та їх об’єднань, а також діяльності селянських і особистих підсобних господарств. Такого висновку дійшли автори підручника «Аграрное право»2. Не поділяючи цих поглядів, автори підручника «Аграрне право України» висловлюються про те, що аграрне право України перебуває у стадії становлення як самостійна й інтегрована галузь національногоправа,вякоїєвласнийпредмет,власніічастковоінтегровані об’єкти, власні суб’єкти, методи, система3. У різний час висловлювалися також думки про те, що аграрне право слід розглядати тількиякгалузьзаконодавства4,деякідослідникиоцінюютьйогозпозицій галузі науки, структурної частини системи правознавства5.

1Мартемьянов, В. С. Хозяйственное право [Текст]: учебник / В. С. Мартемьянов.

–М., 1994. – Т. 1. – С. 17.

2Аграрное право [Текст]: учеб. для юрид. вузов. – С. 3.

3 АграрнеправоУкраїни[Текст]:підручник/заред.В.З.Янчука –К.,1996.–С.7. 4 Панкратов, И. Ф. Сельскохозяйственное право как отрасль права? Нет оснований

[Текст]/И.Ф. Панкратов // Сов. государство и право. – 1973. – № 9. – С. 52.

5Яковлев, В. Н. Страховые правоотношения в сельском хозяйстве [Текст] / В. Н. Яковлев. – Кишинев, 1973. – С. 161–162.

7

Розділ 1

Звичайно,кожназцихтезпо-своємуєважливоюйобгрунтованою і в умовах становлення аграрного права України має право на існування. Але, на наш погляд, завжди слід ураховувати час і характер суспільних відносин, за яких висловлювалися ті чи інші думки. Так, зазначену думку про те, що аграрне право України перебуває у стадії становлення, було висловлено в підручнику «Аграрне право України» ще у 1996 р. Відтоді пройшло більше 12 років і за цей час в аграрних правовідносинах відбулися кардинальні зміни, відповідно до яких аграрнеправосталосамостійною,комплексною,інтегрованою,спеціалізованою галуззю. Однак необхідність характеристики конкретних відносин, що регулюються аграрним правом, обмежує можливості більш докладного аналізу дискусійних проблем щодо правової природи аграрного права і його місця у загальній системі права.

Узв’язкузтим,щосуспільнівідносини,котрієпредметомаграрного права, мають комплексний характер і, як правило, тією чи іншою міроюпов’язаніізземельнимивідносинами,безякихсільськогосподарськевиробництвофактичнонеможливе,земельнівідносинислідвиокремити із системи аграрних відносин. У сільському господарстві, а саме ваграрномусекторі,земляєосновнимзасобомвиробництва,навідміну від інших сфер виробництва, де земля є просто територіальним простором для розміщення основних фондів і підприємств у цілому.

В умовах перетворення земельних відносин на основі приватної власностіназемлю,щоспостерігаєтьсявсільськомугосподарстві,коло цих відносин значно розширюється. Воно охоплює не тільки відносини,щовиникаютьунаслідокнаданняправавласностічикористування землею,айвідносинищодоїїрозпаювання,раціональногоіцільового використання, збереження родючості землі, а також комплекс заходів щодо охорони земель сільськогосподарського призначення. У зв’язку з перерозподілом землі, легалізацією приватної власності на неї поширюються і відносини аграрного підприємництва. Особливий вид земельнихвідносин,щорегулюєтьсяаграрнимправом,—цевідноси- ниусферітимчасовогоіплатногокористуваннясільськогосподарською землею,суб’єктомякихвиступаютьвласникиземельнихділянок(держава, юридичні особи, громадяни, у тому числі володарі земельних часток) і орендарі-сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства,громадяни,щоведутьособистеселянськегосподарство, орендніпідприємства,працівникисільськогосподарськихпідприємств. Предметом спеціального, правового регулювання є також земельні

8

Предмет, методи, принципи та система аграрного права

відносини, пов’язані з наданням земельних ділянок із фонду перерозподілу земель в оренду фермерським господарствам і сільськогосподарським підприємствам, створеним при реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) і радгоспів.

Власникам земельних ділянок надано можливість добровільно створюватинаїхбазі фермерські господарства,приватно-орендніпід- приємства, сільськогосподарські кооперативи, спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, господарські товариства, інші підприємства кооперативного і корпоративного типів.

Такимчином,предметомаграрногоправаєсуспільнівідносини,що виникаютьузв’язкузутвореннямтадіяльністюсільськогосподарських кооперативів, господарських товариств, фермерських господарств, приватнооренднихпідприємств,спільнихсільськогосподарськихпідприємств, асоціацій, спілок, інших сільськогосподарських підприємств кооперативногоікорпоративноготипів,атакождержавних(комунальних) підприємств, що базуються на державній і комунальній власності, табагатограннівідносини,щовиникаютьміжнимиігромадянами,які єїхчленамичиучасниками,атакожміжгромадянами-підприємцями.

Чільне місце в системі аграрних відносин посідають майнові відносини,щовиникаютьміжрізноманітнимисуб’єктамисільськогосподарськоговиробництва.Суб’єктиаграрногопідприємництвавсіхформ власності і легальних організаційно-правових форм господарювання вимушені вступати в різноманітні правовідносини, що виходять за їх межі,зреалізаціїпродукції,придбаннясільськогосподарськоїтехніки, паливно-мастильних та інших матеріалів, без яких сільськогосподарське виробництво неможливе, тощо. Водночас усередині самих цих суб’єктів виникають багатогранні відносини, пов’язані з розподілом прибутківідивідендів,одержаннямземельногочимайновогопаюпри виході зі складу юридичних осіб тощо. Отже, ці відносини також є предметом аграрного права.

Значнимпоштовхомдорозширеннямайновихвідносинсталиприйняття і реалізація низки різних за своєю значущістю і юридичною силою нормативних актів про приватизацію землі і майна. Відповідно доЗаконуУкраїнивід10липня1996р.«Проособливостіприватизації майна в агропромисловому комплексі»1 було здійснено перетворення радгоспів та інших державних підприємств у КСП і акціонерні това-

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 27. – Ст. 293.

9

Розділ 1

риства, приватизацію майна товариствами покупців тощо. Не менш важливізмінивзазначенівідносинивнесеноіЦивільнимтаГосподарським кодексами, прийнятими у 2003 р.

Указом Президента України від 3 грудня 1999 р. «Про невідкладні заходищодоприскоренняреформуванняаграрногосекторуекономіки»1 регламентовано,щоправоназемельнучастку(пай)можебутиоб’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Ці правомочностіпоширюютьсяінавідносини,щовиникаютьузв’язкузодержанням у приватну власність земельної ділянки в натурі, тобто в цьому разі виникає право вступати в різноманітні внутрішні і зовнішні відносини, врегульовані аграрним законодавством. Земельний кодекс України (статті 80, 81) передбачає суб’єктів права власності на землю та право власності на землю громадян2.

Усіцізаходивплинулиінарозвитокоренднихвідносин,предметом яких є передання земельних ділянок і майна для тимчасової сільськогосподарської діяльності.

Функціонуванняпідприємств-суб’єктівпідприємницькоїдіяльнос- ті неможливе без чіткої організації процесу з виробництва сільськогосподарської продукції, її перероблення та реалізації, узгодженості в діях не тільки їх структурних підрозділів, а й окремих працівників. Сільськогосподарське виробництво як таке неможливе і без органі­ заційно-управлінськихвідносин,щоскладаютьсяу цьомупроцесі,які є предметом аграрного права. Ці відносини мають внутрішній кооперативний чи корпоративний характер і регулюються локальними нормами аграрного законодавства.

Проте діяльність сільськогосподарських виробників не замикається тільки на внутрішніх відносинах. Вони вимушені вступати і в зовнішні відносини, в тому числі організаційно-правові (управлінські).

Отже, предметом аграрного права є також організаційно-правові відносини, а тому в предмет аграрного права, крім земельних, майно- вих,трудовихвідносин,включаютьсятакожорганізаційно-управлінські відносиниусферісільськогосподарськоїдіяльності.Усвоючергуоргані­ заційно-управлінські відносини як важливий різновид аграрних відносин поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні відносини —

1Офіц. вісн. України. – 1999. – № 49. – Ст. 2400.

2Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.

10