аграрне право

Суб’єкти аграрного права

приємства залежить застосування заходів заохочення і стягнення. Це і відрізняє підприємство кооперативного типу від підприємства корпоративного типу.

Фізичнітаюридичніособи,якіберутьучастьудіяльностісільськогосподарського товариства, обов’язково повинні зробити особистий майновий внесок у статутний фонд товариства. Внесками учасників можуть бути не тільки грошові кошти, а й будинки, обладнання, цінні папери, право на користування природними ресурсами, а також право на інтелектуальну власність людини. Цим аграрні підприємства корпоративного типу відрізняються від підприємств кооперативного типу.

Суттєвоюособливістюправосуб’єктностіпідприємствкорпоративного типу є те, що вони насамперед об’єднують капітал, а не свою трудову участь.

Господарські товариства створюються на основі укладення установчогодоговору,якиймаєвирішальнезначеннядляучасниківтакого підприємства у зв’язку з тим, що установчий договір регламентує відносини між учасниками господарського товариства залежно від їх частки у статутному фонді підприємства. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» вони виступають власниками переданого їм майна, учасниками виробленої продукції, одержаних прибутків.

§ 2. Поняття права членства у сільськогосподарських

підприємствах кооперативного типу. Особливості права засновництва та права участі громадян в аграрних підприємствах корпоративного типу. Порядок, умови припинення права членства та права участі громадян у підприємствах кооперативного і корпоративного типів

Юридичними ознаками сільськогосподарських підприємств кооперативного типу, які дають можливість відрізнити їх від інших суб’єктівгосподарювання,є те,щовонистворюютьсянаумовахчлен-

51

Розділ 4

ства. Їх створення не обумовлюється якимось спеціальним дозволом державних органів. Вони організуються виключно на добровільних засадахвявочно-реєстраційномупорядку.Тобто,всівонистворюють- ся на єдиних спільних принципах і правилах ведення кооперативного господарства.

Прицьомусільськогосподарськийкооперативєкласичноюформою підприємств кооперативного типу.

У Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» відображеноосновніположенняправачленстватаправовийстатусчленів сільськогосподарських кооперативів.

Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу — це сукупність (система) правових норм (правил) стосовно реалізації конституційного права громадян стати їх членом, порядку і умов вступу та виходу з їх складу, визначення і реалізації їх правомочностей як поєднання членських прав та обов’язків про припинення членства у цих утвореннях1.

Правочленствавпідприємствахкооперативноготипуєдобровільним, тобто ніхто не може примусити громадянина стати його членом, а також індивідуальним,особистимінеможепередаватисьіншійособі.

Членами сільськогосподарських кооперативних утворень можуть бути якдієздатніфізичніособи, якідосягли 16-річного віку, такі юридичні, які зробили вступний і пайовий внески у розмірах, визначених статутом кооперативного утворення, визнають його принципи і цілі, додержуються вимог цього статуту і мають право ухвального голосу.

Громадянин,якийбажаєстатичленомсільськогосподарськогопідприємства, своє волевиявлення висловлює шляхом подання заяви. Рішення правління (голови) сільськогосподарського кооперативного підприємства (щодо поданої заяви) підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом цього утворення.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» в сільськогосподарських кооперативах усіх видів допускається асоційоване членство. Асоційовані члени мають право дорадчого голосу, а також на одержання частки доходу на свій пай.

Члени сільськогосподарських кооперативних підприємств можуть переоформити членство в них на асоційоване членство в порядку, визначеному статутами цих підприємств.

1 Кооперативне право [Текст] : підручник / за ред. акад., проф. В. І. Семчика. – К., 1998. – С. 90.

52

Суб’єкти аграрного права

У разі ліквідації сільськогосподарського кооперативного підприємствайогоасоційованічленимаютьпершочерговеправонаодержання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Жодних обмежень для фізичних осіб, які досягли 16-річного віку

івиявили бажання брати участь у діяльності сільськогосподарського підприємства(кооперативу),ЗаконУкраїни«Просільськогосподарську кооперацію», як і інше законодавство, не встановлює.

Обов’язковою умовою членства, в основному у виробничих кооперативних сільськогосподарських підприємствах, є участь їх членів у діяльності цих підприємств особистою працею. Цим вони відрізняються від корпоративних утворень, діяльність яких базується на об’єднанні капіталів.

Змоменту набуття членства виникають права та обов’язки членів сільськогосподарськихкооперативнихпідприємств,урегульованінормами кооперативного права та локальними нормативними актами конкретних кооперативних товаровиробників. Ці права, обов’язки та законні інтереси у своїй сукупності і обсязі, системно впорядковані, гарантовані державою і охоронювані законом, визначають правове становище членів кооперативних підприємств, тобто становлять їх правовий статус.

Згідно з чинним законодавством основними правами членів сільськогосподарських кооперативних підприємств є: участь в управлінні справами цих підприємств; право обирати і бути обраним до органів управління.Уразі, коли членомтаких підприємств є юридичнаособа, ці права реалізуються їх повноваженим представником. Члени кооперативних підприємств мають право користуватись їх послугами та пільгами;одержувативиплати—частинидоходуцихпідприємств,що підлягає розподілу між його членами; одержувати частки доходу на пай (додатковий пай); одержувати пай у разі виходу із кооперативного підприємства в порядку і строки, визначені статутом підприємства.

Членивиробничихкооперативнихпідприємствтакожнаділяються: правомнаодержанняроботизапокликанням,професією,родомзанять

іосвітою з урахуванням потреб підприємства; правом на відпочинок; правом на соціальне страхування і забезпечення тощо.

Основнимиобов’язкамичленівсільськогосподарськихкооперативних підприємствє:додержаннястатусутаіншихлокальнихактів;виконання рішень, вказівок і розпоряджень вищих органів управління, а також роз-

53

Розділ 4

поряджень керівників підрозділів і спеціалістів; сумлінна праця на підприємстві,додержаннятрудовоїтатехнологічноїдисципліни.

Управліннядіяльністюсільськогосподарськихпідприємствкооперативного типу здійснюється на засадах самоврядування, широкої демократії та активної участі їх членів за принципом «один член — один голос». Це,безумовно, свідчить про те,щовсічлени цихпідприємств (фізичні і юридичні особи) мають рівні права та обов’язки.

Рішення про прийняття особи в члени кооперативу, як слушно зазначивВ.І.Семчик,єактомправозастосуванняіявляєсобоююридичнийфакт,щоприводитьдовиникненнякооперативнихправовідносин у системі відповідної кооперації, таких як Всеукраїнське об’єднання кооперативів чи споживчих товариств і спілок1. Це правило поширюється на всі сільськогосподарські кооперативні підприємства.

Статут як локальний акт сільськогосподарського підприємства кооперативного типу містить норми прямої дії, що породжують суб’єктивніправатаюридичніобов’язкизпитаньчленстваідіяльності цих підприємств рівною мірою для всіх їх членів.

Саменаосновічленстваідіїстатутів(складногоюридичногофакту)всерединісільськогосподарськихпідприємствутворюютьсярізно- манітніорганізаційно-правові,управлінські,трудові,майновісоціаль- ні та інші правовідносини між підприємствами, їх структурними підрозділамитачленамицихпідприємств,невиходячизамежі.Саметому ці правовідносини є внутрішніми (внутрішньокооперативними)2.

Правовідносини членства характеризуються правомочностями їх суб’єктівщодопорядкувступудосільськогосподарськогокооперативного підприємства та виходу з нього, правом члена брати участь вуправлінніпідприємством,обиратитабутиобранимдоорганівсамоврядування та ін. Трудові правовідносини складаються усередині підприємства з приводу організації, дисципліни, оплати праці, а також дисциплінарної і матеріальної відповідальності членів цього підприємства, охорони праці і здоров’я тощо.

Середвнутрішньокооперативнихправовідносинчільнемісцепосідаютьмайновіправовідносини.Вонискладаютьсяміжвідповіднимиорганамиуправліннясільськогосподарськихпідприємствкооперативноготипу і його членами, а також із кооперативних виплат, користування кооперативниммайном,розподілудоходів,одержанняпайовихвнесків.

1Кооперативне право [Текст] : підручник. – С. 94.

2Там само. – С. 96.

54

Суб’єкти аграрного права

Право засновництва громадян аграрних (сільськогосподарських) підприємств корпоративноготипу єсукупність правовихнормГК, Закону «Про господарські товариства», інших законів та підзаконних актівУкраїни,якірегламентуютьправилащодо:укладенняустановчої угоди, строків та порядку формування господарського товариства, виробництва,переробленнятареалізаціїсільськогосподарськоїпродукції, порядку здійснення засновниками відповідних засновницьких процедур, встановлення прав та обов’язків засновників, обсягів їх відповідальності, а також процедури реєстрації цих підприємств.

Право участі в аграрних підприємствах (товариствах) корпоративного типу — це сукупність правових норм законів та установчих документів акціонернихтовариств,товариств з обмеженоювідповідальністютаін.,якимирегламентуютьсяїхкорпоративніправатаобов’язки щодо участі у формуванні статутного фонду, права власності і його частки (паю), розподілу прибутку, участі в управлінні, припинення участі в товаристві, а також правомочностей у разі ліквідації чи реорганізації цих підприємств.

Засновникамитаучасникамиаграрних(сільськогосподарських)підприємств корпоративного типу можуть бути фізичні і юридичні особи (ст. 3 Закону України «Про господарські товариства»), які можуть бути суб’єктами підприємницької діяльності. Стосовно акціонерних товариств коло засновників визначено ст. 26 Закону «Про господарські товариства». Ця стаття спеціально визначає функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб від учасників. Вона визначає засновниками тих осіб, які укладають установчий договір. Згідно з ч. 4 цієї статті засновники повинні виконати низку обов’язкових передбачених законом дійщодозаснуваннятовариства:зробитиповідомленняпронамірстворити акціонерне товариство, підписатися на акції, провести установчі збори і здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Основнукатегоріючленіваграрного(сільськогосподарського)підприємства корпоративного типу (товариства) становлять учасники — фізичнітаюридичніособи.Вонистаютьчленамитовариствазаугодою

зним.

Устатті 10 названого Закону зазначено, що учасники корпоративного товариства мають право:

– брати участь в управлінні справами цього товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

55

Розділ 4

–брати участь у розподілі прибутку корпоративного підприємства (товариства) і одержувати дивіденди;

–вийти в установленому порядку з підприємства (товариства);

–одержувати інформацію про діяльність підприємства (товариства),якенавимогуучасниказобов’язаненадаватийомудляознайомлення річні баланси, звіти про діяльність підприємства, протоколи зборів.

Закон України «Про господарськітовариства»регламентує майнові правомочності для учасників і засновників. Зокрема, у ст. 13 відображено, що вкладами учасників та засновників підприємства (товариства) можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті, земельні ділянки.

Але оскільки в аграрних корпоративних підприємствах основним засобомвиробництваєземля,тонаданняселянамправапередаватияк вклад земельні ділянки, які належать їм на праві власності або ж передані в користування, а також користування водою та іншими природними ресурсами є вкрай важливими для них.

У разі ліквідації аграрного підприємства корпоративного типу або

жвиходузньогоучасникамайно,якепередавалосянимпідприємству, повертається йому в натурі.

Безумовно, викладені положення щодо правової процедури утворення,діяльності,правомочностейзасновниківтаучасниківакціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, інших товариств є загальними і поширюються на суб’єктів підприємницької діяльності в будь-якій сфері, у тому числі в сільському господарстві.

Проте функціонування акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю в сільському господарстві має й свої, тільки ім притаманні особливості.

Основною особливістю є те, що їх діяльність пов’язана з обробіткомземлі,виробництвом,переробленнямі реалізацієюсільськогосподарської продукції та сировини. Крім того, місцем перебування цих суб’єктівпідприємницькоїдіяльності,якправило,єсільськамісцевість, а засновниками та учасниками (акціонерами) зазначених підприємств корпоративного типу (товариств) виступають селяни.

Предметом формування статутного капіталу аграрних товаровиробників(фонду)ємайносільськогосподарськогопризначення,земля, води, а також інші природні ресурси. Звичайно, це не виключає мож-

56

Суб’єкти аграрного права

ливості передавати до статутного капіталу цінні папери, гроші та інші цінності як майнового, так і немайнового характеру.

Виробництво сільськогосподарської продукції, сезонний характер праці, оплата можуть здійснюватись у натуральному вигляді, і ці обставини також є однією із особливостей аграрних (сільськогосподарських) підприємств корпоративного типу.

Аграрні(сільськогосподарські)підприємствакорпоративноготипу слідвідрізнятивідсільськогосподарськихкооперативнихпідприємств, про які вже йшлося.

Аграрні підприємства кооперативного типу — це юридичні особипідприємці, в яких статутний фонд створюється шляхом об’єднання селянами-інвесторамисвогокапіталузїхучастюуньомузметоюодер- жання прибутку (дивідендів). Їх трудова участь у діяльності господарського товариства не є обов’язковою, але за бажанням вони можуть вступати і в трудові відносини. Їх участь в управлінських відносинах визначається, як правило, розміром їх частки у статутному фонді.

Ваграрнихкооперативнихпідприємствахселяниоб’єднуютьсядля спільної праціна умовах членствазїх обов’язковою трудовою участю у цих підприємствах.

Корпоративне право учасників припиняється у разі реорганізації цього підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з додержанням вимог антимонопольного законодавства.

Приреорганізаціїтовариствавсясукупністьйогоправтаобов’язків переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) за рішенням вищого органу товариства; в) на підставі рішення суду або господарського суду за поданням

органів, що контролюють діяльність товариства, в разі систематичного чи грубого порушення ним законодавства;

г) на підставі рішення господарського суду про банкрутство товариства.

Всі сільськогосподарські підприємства припиняють свою діяльністьшляхомреорганізаціїаболіквідації.Реорганізаціяаболіквідація підприємствапроводитьсязарішеннямвласникаіздодержаннямвимог антимонопольного законодавства.

57

Розділ 4

Підприємство реорганізується шляхом злиття з іншим підприємством, приєднання одного підприємства до іншого, поділу підприємства, у разі відокремлення з підприємства одного або декількох нових підприємств, перетворення одного підприємства на інше.

При реорганізації підприємства всі його права та обов’язки переходять до його правонаступників.

Підприємство ліквідується у разі:

1)закінчення строку, на який воно створювалося, або досягнення мети, що ставилася при його створенні;

2)за рішенням власника або вищого органу управління підприємства;

3)на підставі рішення суду або господарського суду;

4)на інших підставах, передбачених законодавством України. Ліквідаціяпідприємстваздійснюєтьсяліквідаційною комісією.Ця

комісія вміщує в офіційній пресі публікацію про його ліквідацію, оцінює наявне майно, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс.

Якщоліквідуєтьсянедержавнесільськогосподарськепідприємство, то його грошові кошти розподіляються між членами цього підприємства після розрахунків з найманими працівниками, бюджетом, банківськими установами, власниками облігацій.

§3. Аграрна біржа як суб’єкт аграрного права

До суб’єктів аграрного права належать також агробіржі, які засновуютьсязгідноізЗакономУкраїни«Продержавнупідтримкусільського господарства України» з метою створення сприятливих умов для розвитку сільськогосподарського виробництва, забезпечення товаровиробників матеріально-технічними ресурсами.

Порядок проведення біржових торгів сільськогосподарською продукцієюрегламентованозгідноізСтатутомаграрноїбіржі,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р. № 1285.

Доторгівдопускаєтьсясільськогосподарськапродукціявідповідної якості. Замовлення на купівлю-продаж продукції подають на біржу брокери.Наосновізамовленняформуєтьсябюлетенькупівлі-продажу продукції.

58

Суб’єкти аграрного права

Коли покупців декілька, брокери проводять конкурентний торг на збільшення ціни товару. Після досягнення узгодження між брокерами воно реєструється й оформлюється як біржовий контракт.

Оплата біржових контрактів проводиться через біржу.

Уразіневиконанняконтрактувиннасторонасплачуєштрафувстановленому біржовим комітетом розмірі на користь біржі та потерпілої сторони.

Спори, які виникають у процесі виконання Правил біржової тор- гівлі,вирішуються—залежновідкомпенсації—дирекцією,біржовим комітетом, біржовим арбітражем, загальними зборами членів біржі.

§4. Громадяни як суб’єкти аграрних правовідносин

Усуспільні відносини, врегульовані нормами аграрного права, можутьвступатиякокреміпрацівники(фізичніособи),такі колективні утворення (юридичні особи) всіх форм власності і господарювання за умови, що вони мають такі ознаки, передбачені законом, як суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Правовий статус — це правове становище фізичної чи юридичної особи, яке визначається обсягом прав, обов’язків і законних інтересів, гарантованих державою і охоронюваних законом за суб’єктами суспільних відносин, у тому числі аграрних. Отже, правовий статус сіль-

ськогосподарського працівника — це правове становище фізичної чи юридичноїособи,зайнятоївсільськогосподарськомувиробництві,яка має системно впорядковану сукупність реальних прав, обов’язків та інтересів, закріплених у чинному законодавстві, гарантованих державоюіособистоювідповідальністюпрацівниківпередзаконом,суспільством і трудовим колективом.

Основніправа,свободитаінтересигромадянУкраїни відображенно в Конституції України.

Права, свободи та обов’язки, закріплені в Конституції (ст. 3), становлятьосновуправовогостановищавсіхгромадянУкраїниієєдиними для всіх трудівників держави, у тому числі для сільськогосподарських працівників. Положення цієї статті деталізуються і розвиваються в наступних розділах і статтях Конституції.

У розділі 2 Конституції накреслено систему особистих, соціальноекономічних та політичних прав людини. Права і свободи людини про-

59

Розділ 4

голошуютьсяневідчуженими,непорушними,забороняєтьсяскасування будь-яких конституційних прав, а також їх звуження (статті 21, 22).

ВОсновномуЗаконіУкраїнизакріпленоправовласностіназемлю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичною особою та державою відповідно до закону. Таким чином, сільськогосподарські виробники вперше в українському конституційному будівництві набули право приватної власності на землю (ст. 14).

З метою розвитку ринкових відносин у статтях 41, 42 Конституції закріплено право людини на приватну власність, а також право на не заборонену законом підприємницьку діяльність. Право приватної власності проголошено непорушним. Встановлено неприпустимість примусового відчуження об’єктів права приватної власності за винятком випадків їх відчуження за рішенням суду.

Відповідно до ст. 43 Конституції кожен громадянин має право на працю, вільний вибір професії та роду трудової діяльності, заробляти працею собі на життя. Забороняється використання примусової праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конституція передбачає закріплення притаманних усім демократичним конституціям таких прав, як права на страйк, відпочинок, соціальний захист, житло, охорону здоров’я, результати своєї інтелектуальної діяльності та ін.

Звичайно, в нинішніх умовах не всі ці права можуть бути реалізованіоднаковоюміроюгромадянамиУкраїни,в томучислісільськогосподарськимипрацівниками.Відсутністьпотрібноїкількостібюджетних коштів і падіння виробництва звужують можливості щодо належного забезпечення прав людини у сферах працевлаштування, організації відпочинку, соціального захисту, будівництва житла, наукових досліджень, охорони здоров’я тощо.

Конституційні права і свободи громадян здійснюються у нерозривній єдності з їх обов’язками. Згідно зі ст. 67 Конституції кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом, а відповідно до ст. 68 Основного Закону кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Закріплені в Конституції права та обов’язки громадян знаходять подальшевідображення,розвитокіконкретизаціювтрудовому,госпо-

60