аграрне право

Правове становище сільськогосподарських товариств

міру їх винагороди;обрання особи, якауповноважується­ напідписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради; обрання голови та членів ревізійної комісії (ревізора); прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень; затвердження висновків ревізійної комісії (ревізора); прийняття рішення про дострокове припиненняїхповноважень;прийняттярішенняпровиділеннятаприпинення товариства, ліквідацію товариства; обрання ліквідаційної комісії; затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу та ін. Наведені повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальнихзборів,неможутьбутипереданііншиморганамтовариства. У загальних зборах аграрного акціонерного товариства можуть брати участьособи,включенідоперелікуакціонерів,якімаютьправонатаку участь, або їх представники.

Органом сільськогосподарського акціонерного товариства, що здійснює захист прав акціонерів товариства і контролює та регулює діяльність виконавчого органу, є наглядова рада акціонерного товариства.Прицьомуствореннянаглядовоїрадивакціонернихтовариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій 10 осіб і більше є обов’язковим.

Докомпетенціїнаглядовоїрадиналежитьвирішенняпитань,передбачених Законом України «Про акціонерні товариства», статутом, атакожпереданихнавирішеннянаглядовоїрадизагальнимизборами. До виключної компетенції наглядової ради входять: затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов’язаніздіяльністютовариства;підготовкапорядкуденногозагальних зборів; прийняття рішення про дату їх проведення та включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових загальних зборів; прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів або за пропозицієювиконавчогооргану;прийняттярішенняпроанулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій; прийняття рішення про розміщення товариством інших цінних паперів, крім акцій; затвердження ринкової вартості майна; обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу; затвердження умов цивільно-правових,трудовихдоговорів,якіукладатимутьсязчленами виконавчого органу; встановлення розміру їх винагороди; прийняття

151

Розділ 11

рішення про відсторонення голови виконавчого органу від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу; обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства; обрання реєстраційноїкомісії;визначеннядатискладенняперелікуосіб,якімають правонаодержаннядивідендів,порядкутастроківвиплатидивідендів; визначення дати складення переліку акціонерів, які повинні бути повідомлені про проведення загальних зборів та мають право на участь у загальних зборах; прийняття рішення про вчинення значних правочинів та ін. Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів.

Поточною діяльністю сільськогосподарського акціонерного товариствауправляєйоговиконавчийорган,якийможебутиколегіальним (правління, дирекція) або одноособовим (директор, генеральний директор).Виконавчийорганакціонерноготовариствапідзвітнийзагальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов’язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що входять до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Подібною до цього є система органів управління аграрних товариств з обмеженою відповідальністю. Зокрема, вищим органом товариствазобмеженоювідповідальністюєзагальнізборийогоучасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представ­ників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належать: визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства; затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження їх статутів та поло-

152

Правове становище сільськогосподарських товариств

жень;винесеннярішеньпропритягненнядомайновоївідповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства; визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення про припиненнядіяльностітовариства;призначенняліквідаційноїкомісії; затвердження ліквідаційного балансу; встановлення розміру, форми

іпорядку внесення учасниками додаткових внесків; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Усільськогосподарськомутовариствізобмеженоювідповідальністю створюєтьсявиконавчийорган:колегіальний(дирекція)абоодноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор)вирішуєусіпитаннядіяльностітовариства,завиняткомтих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передання частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).Дирекція(директор)підзвітназагальнимзборамучасників

іорганізує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не має права приймати рішення, обов’язкові для учасників товариства.

Контрользадіяльністюдирекції(директора)сільськогосподарськоготоваристваз обмеженоювідповідальністюздійснюєревізійнакомісія, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Діяльність дирекції (директора) товариства перевіряєтьсяревізійноюкомісієюзадорученнямзборів,звласноїініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза істотним інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

153

Розділ 11

Що стосується здійснення господарської діяльності сільсько­ господарських товариств, то вона регулюється приписами господарського законодавства України відносно порядку та правил її провадження. Господарська діяльність аграрних господарських товариств провадитьсяусферісуспільноговиробництва,спрямовананавиготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, зокрема, на виробництво сільськогосподарської продукції, її перероблення та реалізацію, надання послуг у сфері сільськогосподарського виробництва. Особливостіпровадженнявиробничо-господарськоїдіяльності аграрнихтовариствусферісільськогогосподарстварозглянутоунаступних розділах цього підручника.

§3. Припинення діяльності сільськогосподарських товариств

Діяльністьсільськогосподарськихтовариствприпиняєтьсяшляхом їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Підставами для ліквідації аграрних господарських товариств можуть бути: ініціатива власника (власників) чи уповноважених ним органів, рішення інших осіб-засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників; закінчення строку, на який вони створювалися, чи у разі досягнення мети, заради якої їх було створено; визнання їх в установленому порядку банкрутами; скасування їх державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Сільськогосподарські товариства ліквідуються ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) їх майна чи його (їх) представниками (органами). Ліквідацію може бути також покладено на орган управління господарського товариства, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію аграрного господарського товариства, встановлює порядок та визначає строки проведенняліквідації,атакожстрокдлязаявипретензійкредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію господарського товариства, вміщує в друкованих органах відповідно дозаконуповідомленняпройоголіквідаціютапорядокі строкизаяви

154

Правове становище сільськогосподарських товариств

кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості господарського товариства, яке ліквідується, та виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію товариства.

Претензіїкредиторівдогосподарськоготовариства,щоліквідується, задовольняються з майна цього суб’єкта. Черговість задоволення таких претензій визначено ст. 112 ЦК України, Законом України «Про акціонернітовариства»,а уразіліквідаціїтовариства в процедурібанкрутства — Законом України від 14 травня 1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»1.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна, претензії, які невизнаніліквідаційноюкомісією,якщоїхзаявникиу місячнийстрок після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника. У разі недостатності майна акціонерного товариства, що ліквідується, для розподілуміжусімакредиторами(акціонерами)майнорозподіляється між ними пропорційно сумам вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера).

Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство — таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації.

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.

155

Розділ 12

Правове регулювання ведення громадянами особистого селянського господарства

§1. Поняття та юридичні ознаки особистого селянського господарства

Відповідно до ст.1 Закону України від 15 травня 2003 р. «Про особистеселянськегосподарство»1 особистеселянськегосподарство—це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних або родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, перероблення і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого сільського господарства, у тому числі й у сфері сільського (зеленого) туризму.

Особистому селянському господарству притаманні такі ознаки:

–це форма господарського виробництва аграрної продукції, що

єосновоюгосподарськоїдіяльності,пов’язаноїзвиробництвом,одержанням як додаткового прибутку (до заробітної плати працюючих, пенсійдляпенсіонерів),такіосновногоприбуткугромадянами,якіне зайняті в суспільному виробництві;

–має трудовийхарактер,девикористовуєтьсяособистапрацягромадян, що ведуть особисте селянське господарство, та праця членів їх сімей;

–цесукупністьмайна,якеналежитьгромадянамнаправівласності, спільної часткової або спільної сумісної власності;

–це аграрний товаровиробник, якого можна використовувати на коопераційнихзасадахдлявиробництвааграрноїпродукціїрослинного і тваринного походження;

1 Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.

156

Правове регулювання ведення громадянами особистого селянського господарства

–це джерело задоволення культурно-побутових потреб громадян

усфері сільського (зеленого) туризму.

Особистому селянському господарству як формі аграрного виробництвавластивіекономічнітасоціальніфункції.Доекономічнихфункцій цього господарства слід віднести: одержання за рахунок високої якості робіт більшої кількості продукції з одиниці площі або голови продуктивної худоби; більш оперативну реалізацію малими партіями свіжої продукції, що швидко псується; підвищення якості земельних ділянок; утилізацію виробничих і побутових відходів, які не можуть використовуватися у великому сільськогосподарському виробництві; можливість значного використання в інтересах суспільства трудових ресурсів, не зайнятих у суспільному виробництві; заощадження витрат на виробниче будівництво за рахунок використання дрібних господарських будівель; виробництво продукції, яку неможливо за існуючими технологіями виготовляти в умовах великого виробництва, та ін.

До соціальних функцій належать: формування господарського бережливого ставлення до земель, довкілля; виховання любові до сільськогосподарської праці, трудове виховання та професійна орієнтаціямолоді,формуванняпрофесійнихякостейсучасногопідприємця (ініціативність, самостійність, навички економічного і дбайливого ведення господарства).

Суб’єктами права на ведення особистого селянського господарства

єфізичні особи, не пов’язані трудовими та членськими відносинами із сільськогосподарськими та іншими підприємствами, а також ті фізичні особи,якіперебуваютьутакихвідносинах.Особистеселянськегосподарство ведуть працівники сільського господарства, інші громадяни, які здійснюють господарсько-трудову діяльність в особистому господарстві увільнийвідосновноїпрацівсуспільномувиробництвічас.

Члени особистих селянських господарств можуть належати до категорії зайнятого населення в тому разі, якщо робота в господарстві

єдляйого членів основною і розрахунковий місячний дохіднакожногоізнихдорівнюєрозмірумінімальноїзаробітноїплатиабоперевищує його. Кабінет Міністрів України встановлює порядок визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства1.

1Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. № 2031 «Про затвердження Порядку визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства» [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 52, ч. 1. – Ст. 2803.

157

Розділ 12

Громадяни, які ведуть особисте селянське господарство, діють самостійно і на свій ризик у межах чинного законодавства. Діяльність членівособистогоселянськогогосподарстваповеденнютакогогосподарства не належить до підприємницької діяльності.

ЗакономУкраїни«Проособистеселянськегосподарство»закріплено права та обов’язки членів особистого селянського господарства. Так, згідно зі ст. 7 цього Закону члени особистого селянського господарства мають право: самостійно господарювати на землі; укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не супе­ речать законодавству; реалізувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям,іншимюридичниміфізичнимособам;самостійноздійснювати матеріально-технічнезабезпеченнявласноговиробництва;відкривати рахунки в установах банків та одержувати кредити в установленому законодавством порядку; бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами; одержувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії; надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства; використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом; вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її перероблення; одержувати дорадчі послуги; брати участь уконкурсахсільськогосподарськихвиробниківдляодержаннябюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм; об’єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації,спілкизметоюкоординаціїсвоєїдіяльності,наданнявзаємодопомоги та захисту спільних інтересів; проводити в установленому законом порядку зовнішньоекономічну діяльність.

Обов’язками членів особистого селянського господарства є: додержання вимог земельного законодавства та законодавства про охоронудовкілля;забезпеченнявикористанняземельноїділянкизацільовимпризначенням;підвищенняродючостіґрунтівтазберіганняінших корисних властивостей землі; непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; додержання правил добросусідства та обмежень, пов’язаних із встановленням земельних серві-

158

Правове регулювання ведення громадянами особистого селянського господарства

тутів та охоронних зон; своєчасна оплата земельного податку або орендноїплати;додержаннядіючихнормативівщодоякостіпродукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства; надання сільським, селищним, міськимрадам необхідних даних щодо їх обліку.

Законом можуть бути встановлені також інші права та обов’язки членів особистого селянського господарства.

Згідно зі ст. 9 Закону «Про особисте селянське господарство» члениособистихселянськихгосподарствпідлягаютьзагальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню. Загальнообов’язковедержавнесоціальнестрахуваннячленівособистих селянських господарств здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством. Пенсійне забезпечення членів особистих селянськихгосподарствтасплатанимизборудоПенсійногофондуУкраїни здійснюютьсявідповіднодозаконодавствапропенсійнезабезпечення та загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Особистіселянськігосподарствапідлягаютьобліку.Облікздійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки громадян, які ведуть особисте селянське господарство, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

§2. Право на земельну ділянку особистого селянського господарства

Особисте селянське господарство є формою здійснення господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом сільськогосподарської­ продукції на земельній ділянці.

Відповіднодост.5Закону«Проособистеселянськегосподарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 га, передані фізичним особам у власність або оренду. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшено у разі одержання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистогоселянськогогосподарства.Земельніділянкиособистогоселянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною

159

Розділ 12

сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства.

Членамособистогоселянськогогосподарстваземельнічастки(паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з п.п. 1–2 ст. 35 ЗК України, суб’єктами права власності чи права користування земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства можуть бути громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства. При цьому громадяни України можуть одержати земельні ділянки для вказаного цільового призначення як на праві власності, так і на праві оренди. Водночас іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства лише на умовах оренди, оскільки ЗК України забороняє цим особам набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Слід зазначити, що у процесі набуття та реалізації прав на землю фізичними особами суб’єктом права на земельну ділянку особистого селянськогогосподарстваможутьбутилишефізичніособи,анесім’я, двір чи група громадян1. Земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства на праві власності може належати громадянинові України одноособово або декільком громадянам України (на праві спільної часткової або сумісної власності). Спільна часткова власністьназемельнуділянкувиникаєугромадянУкраїни:придобровільному об’єднанні власниками належних їм земельних ділянок; при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; при виділенні членам селянського господарства земельних часток (паїв) на місцевості єдиним масивом; за рішенням суду. Спільна сумісна власність на земельну ділянку виникаєуподружжязаумови,щоземельнуділянкубулонабутоуперіод шлюбу.

Відповіднодозаконучленамособистогоселянськогогосподарства можуть виділятися земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) єди-

1 Науково-практичний коментар до Закону України «Про особисте селянське госпо- дарство»[Текст] /заред.канд.юрид.наук,доц.НосікаВ.В.–К.:Кондор,2004.–С.39.

160