аграрне право

Правове регулювання використання майна сільськогосподарськими підприємствами

рахувань, але не менше 5 відсотків суми чистого прибутку і використовується тільки для покриття непередбачених витрат і збитків.

Акціонерне товариство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. Резервний капітал формується шляхом щорічнихвідрахуваньвідчистогоприбуткутоваристваабозарахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розмірурезервногокапіталурозмірщорічнихвідрахуваньнеможебути менше5відсотківсумичистогоприбуткутовариствазарік.Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для збільшеннястатутногокапіталу,виплатидивідендівзапривілейованимиакціями,погашеннязаборгованостіуразіліквідаціїтоваристватощо (ст. 19 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Особливістю сільськогосподарських підприємств корпоративного типу, як і інших суб’єктів аграрного господарювання, є наявність натуральнихфондів(насіннєвого,фуражного,натуральногофондузерна та іншої продукції тощо).

Одним із вирішальних прав акціонерів аграрного акціонерного товариства та учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністюєправобратиучастьурозподіленніприбуткутоваристватаодержуватийогочастку(дивіденди).Правонаодержаннячастки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи,якієучасникамитоваристванапочатокстрокувиплатидивідендів (ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», статті 25 та 26 Закону України «Про акціонерні товариства»). Рішення про виплату частки прибутку (дивідендів) приймається загальними зборами акціонерів,учасниківпевногогосподарськоготовариствазарезультатамийого діяльності за відповідний рік.

§3. Правовий режим майна державних та комунальних сільськогосподарських підприємств

Здійснюючигосподарськудіяльністьусферісільськогосподарського виробництва, державнітакомунальнісільськогосподарськіпідприємства використовують засоби виробництва та інше майно, правовий

201

Розділ 15

режим якого значно відрізняється від правового режиму майна сільськогосподарських підприємств кооперативного та корпоративного типів.

Згіднозіст.139ГКУкраїнимайновизначаєтьсяяксукупністьречей таіншихцінностей(зокрема,нематеріальніактиви),щомаютьвартісне визначення, виробляються чи використовуються суб’єктами господарювання та відображуються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Під правовим режимом майна розуміють установлені правовими засобами порядоктаумовипридбання(привласнення)майна,здійсненнясуб’єктами правомочностей володіння, користування та розпорядження ним, реалізацію функцій управління майном, а також його правову охорону1. Отже, з’ясуємо, який правовий режим майна є характерним для державних та комунальних сільськогосподарських підприємств.

Передусім слід зазначити, що за ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери йогоуправління.Державнеунітарнепідприємствоненесевідповідальностізазобов’язаннямивласникаі органувлади,досфериуправління якого воно входить.

Державніунітарніпідприємствадіютьякдержавнікомерційніпідприємства або казенні підприємства. Майно таких підприємств перебуває у державній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (для державних комерційних підприємств) чи на правіоперативного управління (для казенних підприємств).

На відміну від цього відповідно до ст. 78 ГК України комунальне унітарнепідприємствоутворюєтьсякомпетентниморганоммісцевого самоврядуванняв розпорядчомупорядкунабазівідокремленоїчастини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунальногоунітарногопідприємстваперебуваєукомунальнійвласностіізакріплюєтьсязатакимпідприємствомнаправігосподарського відання(комунальнекомерційнепідприємство)абонаправіоперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

1 Юридический справочник предпринимателя [Текст] / отв. ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Перлит продакшн, ЛТД, 1992. – С. 63.

202

Правове регулювання використання майна сільськогосподарськими підприємствами

Статутний фонд (складений капітал) державних та комунальних підприємств, у тому числі сільськогосподарських, утворюється органом, до сфери управління якого вони входять, до реєстрації їх як суб’єктагосподарювання.Мінімальнийрозмірстатутногофондувстановлюється законом (для державних сільськогосподарських підприємств) або відповідною місцевою радою (для комунальних сільськогосподарських підприємств).

Крім переданняі майна до статутного фонду (складеного капіталу) засновником,джереламиформуваннямайнадержавнихтакомунальних сільськогосподарських підприємств можуть виступати також посіви та насадження сільськогосподарських культур, розведення продуктивної іробочоїхудоби,птиці,бджолосімей,зведенняувстановленомупоряд- кувиробничих,житлових,культурно-побутовихтаіншихбудівельіспо- руд, використання наявних на земельних ділянках загальнопоширених корисних копалин, лісових угідь і водних об’єктів.

Державні та комунальні сільськогосподарські підприємства не несуть відповідальності за зобов’язаннями власника майна, органу місцевого самоврядування, до сфери управління яких вони входять. Такі підприємства очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органу.

Устатті136ГКУкраїниправогосподарськоговіданнявизначаєтьсяякречовеправодержавногочикомунальногосільськогосподарськогопідприємства,якеволодіє,користуєтьсятарозпоряджаєтьсямайном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна зазгодоювласникау випадках,передбаченихзаконами.Такимчином, можна сказати: якщо власник має право володіти, користуватися та розпоряджатисясвоїммайному повномуобсязі,тодержавнечикомунальне сільськогосподарське підприємство стосовно майна, що належить йому на праві господарського відання, має значно менші правомочності.Ізвісно,власникмайна,закріпленогонаправігосподарського відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, однак не втручаючись в оперативногосподарську діяльність підприємства.

Правогосподарськоговіданнявідрізняєтьсявідправавласностіще й тим, що питання ліквідації чи реорганізації вирішує власник майна

203

Розділ 15

державного чи комунального сільськогосподарського підприємства. Самому ж підприємству таке право не належить.

Крім того, відповідно до приписів Закону України від 21 вересня 2006р.«Проуправлінняоб’єктамидержавноївласності»1 таПостановиКабінетуМіністрівУкраїнивід6червня2006р.«Прозатвердження Порядку відчуження об’єктів державної власності»2, відчуження матеріальних активів, що належать державі та закріплені за державним сільськогосподарським підприємством і відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), здійснюється виключно шляхом його продажу на аукціоні лише після надання на це згоди або дозволувідповідногосуб’єктауправліннямайном,якийє представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.

Законодавство України передбачає ще одне речове право, похідне відправавласності, —цеправо оперативногоуправліннямайном, яке характеризує майнові правомочності казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств.

Право оперативного управління визначається як речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням (ст. 137 ГК України).

Підприємства,яківолодіютьмайномнаосновіправаоперативного управління,відповідаютьзасвоїмизобов’язаннямикоштамитаіншим майном, що є в їх розпорядженні, крім основних фондів. У разі нестачі у нього таких коштів та майна відповідальність несе власник, тобто держава чи відповідна територіальна громада.

Щодо захисту права господарського відання та права оперативного управління, то тут застосовуються положення закону, встановлені

1Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 46 – Ст. 456.

2Офіц. вісн. України. – 2007. – № 43. – Ст. 1714.

204

Правове регулювання використання майна сільськогосподарськими підприємствами

для захисту права власності. Причому суб’єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання­ (державнісільськогосподарські,комунальнісільськогосподарські підприємства) має право на захист своїх майнових прав також від власника.

§4. Правове регулювання приватизації майна державних сільськогосподарських підприємств

Під приватизацією державного майна розуміється відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України1. Особливості приватизації державного майна в сільському господарстві визначено Законом України від 10 липня 1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»2.

Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основ­ нимивидамидіяльностієвиробництвосільськогосподарськоїпродукції, продукції рибного та лісового господарства, їх перероблення і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам. Однак приватизації не підлягають об’єкти, які мають загальнодержавне значення, визначені Законом України від 7 липня 1999 р. «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»3. До них належать майнові комплекси підприємствзлісовідновлення,лісорозведеннятаохоронилісу,сортовипробувальні станції, дільниці, інші організації з експертизи сортів рослин, скотомогильники, станції хімізації сільського господарства, науково-дослідні інститути тощо. Перелік сільськогосподарських підприємств, що підлягають приватизації, затверджено Постановою Ка-

1Закон України від 4 березня 1992 р. № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» [Текст] // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 24 – Ст. 348.

2Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 41 – Ст. 188.

3 Там само. – 1999. – № 37 – Ст. 332.

205

Розділ 15

бінетуМіністрівУкраїнивід10червня1996р.«Пропідприємства,що приватизуються з урахуванням особливостей, визначених законодавством для агропромислового комплексу».

Законодавство виділяє особливості приватизації майна: підприємств,якіперероблюютьсільськогосподарськусировинутавиконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам; радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств; підприємствіорганізаційрибноїгалузі;переробнихпідприємствлісового господарства, а також об’єктів незавершеного будівництва, соціально-побутового призначення тощо.

Приватизаціямайнапідприємствхарчовоїпромисловості,якіпере- роблюютьсільськогосподарськусировину,борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості, а також сервісних, будівельних, фірмових торговельних, інших несільськогосподарських підприємств та організацій АПК, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам, здійснюється шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства1 у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому зберігаються профільність, технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів

ітехнологій (ст. 2 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»). Право на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю мають працівники таких підприємств, що приватизуються.

Істотною особливістю є також те, що розподіл акцій акціонерного товариства,створеноговнаслідокприватизаціїмайнапідприємств,які перероблюють сільськогосподарську сировину та виконують роботи

інадають послуги сільськогосподарським товаровиробникам, між державними, колективними та іншими сільськогосподарськими підприємствами,фермерськимигосподарствамиздійснюєтьсяпропорційнодообсягівсировини,зданоїнаоб’єктприватизації,виконанихробіт

інаданихпослугусередньомузап’ятьроків,щопередуютьрокуприватизації, а ті, що існують менше п’яти років, — за час їх діяльності.

Майно радгоспів та інших державних сільськогосподарських під-

приємств приватизується шляхом їх перетворення на колективні сільськогосподарські підприємства або відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів працівників або зборів їх уповноважених.

1 Слід враховувати, що з уведенням в дію Закону України «Про акціонерні товариства» відкриті акціонерні товариства набувають статусу публічних акціонерних товариств.

206

Правове регулювання використання майна сільськогосподарськими підприємствами

Прицьомупрацівникамтакихпідприємствбезоплатнонадаєтьсячастка державного майна (акції), розмір котрої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного члена колективного сільськогосподарськогопідприємствапообласті(АвтономнійРеспубліціКрим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівнянихдонихосіб.Такачасткадержавногомайна(акцій)визначається згіднозПостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід22серпня2000р. «Про розрахунок частки державного майна (акцій), яка безоплатно передається у процесі приватизації працівникам радгоспів та інших державнихсільськогосподарськихпідприємств»1.Приватизаціячастки державного майна, що залишилася після його безоплатної передачі, здійснюється за приватизаційні майнові сертифікати (статті 5–7 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»).

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що були створені на базі міжгосподарських підприємств, заснованих колгоспами і радгоспами без викупу державоюїхмайна,якізаперіодсвоєїдіяльностінеодержували бюджетних коштів для придбання основних фондів і будівництва, здійснюється шляхомїхперетвореннянавідкритіакціонернітовариствазнаступним безоплатним переданням акцій цих товариств засновникам міжгосподарського підприємства. Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств затверджене наказом Фонду державного майна України від 17 серпня 2000 р.2 У разі використання бюджетних коштів на зазначені цілі створена за їх рахунокчасткамайнаприватизується,яківпопередньомувипадку.Нацих самихумовахздійснюєтьсяприватизаціямайнасільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень (хміль, ефіроолійні та лікарські рослини).

Майно дослідних господарств, експериментальних виробництв, проектно-конструкторських та інших підприємств, підпорядкованих навчальним та науково-дослідним установам, радгоспам-технікумам, приватизуєтьсязапогодженнямзКабінетомМіністрівУкраїнишляхом їх перетворення на акціонерні товариства. При цьому частка держав-

1Офіц. вісн. України. – 2000. – № 35. – Ст. 1490.

2Там само. – 2000. – № 40. – Ст. 1724.

207

Розділ 15

ного майна (акцій) повинна становити не менше 51 відсотка загальної вартості майна.

Об’єкти незавершеного будівництва АПК, які не були приватизовані відповідно до законодавства України з питань приватизації, можуть передаватися органами приватизації сільськогосподарським підприємствам (у тому числі недержавним) для завершення їх будівництва з наступнимпріоритетнимправомвикупупрацівникамизазначенихпідприємств частки державного майна цих об’єктів.

Процедура приватизації майна державних сільськогосподарських підприємствполягаєвтому,щодержавніорганиприватизаціїстворюють комісію з підготовки до приватизації. До складу комісії входять керівник(головакомісії)таголовнийбухгалтерпідприємства,щоприватизується, представники відповідного державного органу приватизації та органу, уповноваженого управляти державним майном. Зазначена комісія розробляє план приватизації у місячний строк з дня затвердження її складу. Майно оцінюється на підставі даних балансу на початок відповідного року та за результатами останньої повної інвентаризації майна підприємства. Надалі укладаються договори купівліпродажу майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських­ підприємств. Частка майна (акцій), що залишається у власності держави під час приватизації майна підприємств АПК, передається в управління органам, уповноваженим управляти державним майном.

§5. Правова охорона та захист майнових прав сільськогосподарських підприємств

Державагарантуєнедоторканністьмайнасуб’єктівгосподарювання взагалі, в тому числі в АПК, законодавчо забезпечує однакові умови захисту їх майнових прав. Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечуєзахистправусіхсуб’єктівправавласностіігосподарювання, соціальну спрямованість економіки. Всі суб’єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Вилучення державою у суб’єкта госпо-

208

Правове регулювання використання майна сільськогосподарськими підприємствами

дарювання його майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Правоваохоронамайновихправсільськогосподарськихпідприємств визначаєтьсяяксукупністьправовихзасобів,спрямованихназбереження тараціональневикористанняналежногоцимпідприємстваммайна.Уразі порушення права власності, інших речових прав сільськогосподарських підприємствдержававживаєзаходівщодойогозахисту.

Охорона та захист права власності, інших речових прав сільськогосподарських підприємств здійснюються цивільно-правовими, господарсько-правовими,адміністративно-правовимитакримінально- правовими засобами. Крім того, трудове законодавство містить систему заходів дисциплінарного та матеріального характеру.

У сфері цивільно-правової охорони майнових прав сільсько­ господарськихпідприємствнайбільшпоширенимиєправовінаслідки, щонастаютьуразіневиконаннязобов’язань.Так,відповіднодост.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання; зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Загальноюнормоющодовідшкодуванняшкодиєст.1166ЦКУкраїни, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Збитки, спричинені сільськогосподарському підприємству внаслідок порушення юридичними чи фізичними особами, а також державними органами, органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються­ йому відповідно до чинного законодавства.

Важливим засобом захисту майнових прав сільськогосподарських підприємств є гарантоване на законодавчому рівні право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правовоїпідставизаволоділаним,абожвимагатиусуненняперешкодуздійсненнінимправакористуваннятарозпоряджаннясвоїммайном(статті 387 та 391 ЦК України).

Відповідно до положень розділу V «Відповідальність за правопо­ рушення у сфері господарювання» ГК України за порушення у сфері господарювання застосовуються господарські санкції. Такими визна-

209

Розділ 15

ються заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в результатізастосуванняякихдляньогонастаютьнесприятливіекономічніта (або) правові наслідки. До господарських санкцій належать: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Певні особливості, встановлені трудовим законодавством, мають місце при відшкодуванні шкоди працівником сільськогосподарського підприємства, спричиненої при виконанні трудових обов’язків. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності працівника сільськогосподарськогопідприємстваєпротиправнаповедінкапрацівника, наявністьпрямоїдійсноїшкоди,винипрацівникаіпричинногозв’язку між поведінкою та шкодою.

Шкода, спричинена працівником сільськогосподарського підприємства, відшкодовується за розпорядженням адміністрації (органів управління) згідно з трудовим законодавством та статутом підприємства або ж за рішенням суду.

До адміністративно-правових засобів охорони майнових прав сільськогосподарських підприємств слід віднести закріплення в законодавстві України приписів щодо відповідальності за вчинення правопорушень.Доадміністративнихправопорушеньвідносномайнасільськогосподарських підприємств належать дрібне розкрадання майна шляхом крадіжки, шахрайства, розтрати або зловживання посадовим становищем. Адміністративна відповідальність настає також за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, потраву посівів.

Кримінально-правова охорона майнових прав сільськогосподарськихпідприємствздійснюєтьсяшляхомреалізаціїправовихприписів, закріплених уКК України стосовно відповідальності за вчинення злочинів, до яких належать: злочини проти власності, злочини у сфері господарської діяльності, екологічні злочини.

Наведені положення щодо захисту права власності поширюються й на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві господарськоговідання,оперативногоуправління(державнітакомунальні сільськогосподарські підприємства) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Майнові права сільськогосподарських підприємств захищаються в судовому порядку.

210