Земельне право України

Режим охоронних зон територій та об’єктів природноCзапоC відного фонду визначається з урахуванням характеру госпоC дарської діяльності на прилеглих територіях на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище.

В охоронних зонах не допускається будівництво промислоC вих та інших об’єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об’єкти природноCзаповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюєтьC ся на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядC ку, встановленому законодавством України.

Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об’єктів природноCзаповідного фонду, затверджуC ються державними органами, які приймають рішення про їх виділення.

Охоронні зони територій та об’єктів природноCзаповідного фонду враховуються під час розроблення проектноCпланувальC ної та проектної документації.

3. Правовий режим земель оздоровчого призначення

До земель оздоровчого призначення відносяться земельні ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та лікування, а також курорти.

Україна має різноманітні види медичних природних лікуC вальних ресурсів, що дозволяють здійснювати ефективне лікування в санаторноCлікувальних установах і зміцнювати здоров’я людей.

До них відносяться:

лікувальні мінеральні води;

озокерит, солі та інші корисні копалини;

ропа лиманів і озер;

лікувальний клімат;

акваторії морів та озер, річок, призначених для відпочинC ку та лікувальноCоздоровчої мети;

пляжі водних об’єктів;

542

Розділ XIX. Правовий режим земель особливо охоронних територій

ліси, лісопарки, інші зелені насадження, що виконують оздоровчі та санітарноCгігієнічні функції.

Щоб бути визнаною оздоровчою місцевістю, земельна ділянка повинна володіти одним чи декількома унікальними природними лікувальними ресурсами, бути придатною для організації лікування і профілактики захворювань, а також для відпочинку населення. На її території повинна бути необхідна кількість запасів мінеральних вод та інших лікувальних реC сурсів. Площа її повинна бути придатною для курортного будC івництва, задовільняти екологічним і санітарноCепідеміологічC ним правилам, встановленим для особливо охоронних територій лікувальноCоздоровчого призначення. Ця земельна ділянка повинна мати джерела господарськоCпитного і технічC ного водопостачання, надійні системи енергозабезпечення. На місцевостях, визнаних лікувальноCоздоровчими, у майбутньоC му створюються курорти.

Курортом являється особливо охоронна лікувальноCоздоC ровча місцевість, що володіє природними лікувальними ресурC сами і необхідними для експлуатації будівлями, спорудами, включаючи об’єкти інфраструктури.

Територія визнається лікувальноCоздоровчою місцевістю чи курортом регіонального значення Кабінетом Міністрів УкраїC ни за погодженням з органами місцевого самоврядування.

Діючим законодавством України земельні ділянки лікувальC ноCоздоровчих місцевостей і курортів визнані особливо охоронC ними природними територіями. На цих землях забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель.

З метою охорони природних лікувальних факторів земель оздоровчого призначення встановлюються округи санітарної охорони. У межах цих округів забороняється передавати зеC мельні ділянки у власність і надавати їх у користування, у тому числі в оренду, тим підприємствам, установам, організаціям і громадянам, діяльність яких є несумісною з охороною природC них лікувальних властивостей та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.

543

Земельне право України

Режим округів санітарної охорони лікувальноCоздоровчих місцевостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У складі округа виділяється до трьох зон. Для земель кожC ної із зон передбачений особливий охоронний режим.

Режим першої зони установлюється для територій, де знаC ходяться джерела мінеральних вод та інших корисних копалин, що використовуються з лікувальною метою.

На території першої зони забороняється проживання та здійснення всіх видів господарської діяльності, за винятком робіт, пов’язаних з використанням природних ресурсів з лікуC вальноCоздоровчою метою за умови застосування екологічно безпечних та раціональних технологій.

Режим другої зони встановлюється для території, з якої виникає стік поверхневих та грунтових вод до місця знаходC ження мінеральних озер, лиманів, пляжів, неглибокого заляганC ня мінеральних вод, для природних парків та інших земельних насаджень, для територій, зайнятих будівлями і спорудами саC наторноCкурортних установ і призначених для санаторноCкуC рортного будівництва.

На території другої зони забороняється розміщення об’єктів і споруд, не пов’язаних безпосередньо із створенням і розвитC ком сфери курортного лікування та відпочинку, а також проC ведення робіт, що забруднюють навколишнє середовище і приC зводять до виснаження природних ресурсів. Серед заборонених такі види робіт, як будівництво промислових об’єктів, тваринC ницьких комплексів, ферм; створення водосховищ; використанC ня ядохімікатів, мінеральних добрив; викид стічних і дренажC них вод у водні об’єкти; вирубка земельних насаджень тощо.

Режим третьої зони встановлюється для ближніх областей живлення і ділянок розвантаження мінеральних вод, водозбірC них майданів, джерел інших корисних копалин, віднесених до категорії лікувальних.

На території третьої зони вводяться обмеження на розміC щення промислових і сільськогосподарських об’єктів і споруд, а також на проведення господарської діяльності, що сприяє забC рудненню навколишнього середовища, природних лікувальних

544

Розділ XIX. Правовий режим земель особливо охоронних територій

ресурсів і їх джерел. Допускаються лише ті види робіт, які не викликають негативного впливу на природні лікувальні ресурC си і санітарний стан лікувальноCоздоровчих місцевостей.

Власники земель та землекористувачі, що перебувають на лікувальноCоздоровчих місцевостях, зобов’язані дотримуватися встановленого в округах санітарної охорони режиму і виконуC вати передбачені санітарноCоздоровчі заходи.

Розвиток і забудова земель в межах округів санітарної охоC рони здійснюється в суворій відповідності з генеральним плаC ном курорту.

4. Правовий режим земель рекреаційного та історико>культурного призначення

Чинне законодавство України передбачає виділення й охорону земель для організації активного відпочинку на приC роді – рекреації.

Згідно з Земельним кодексом України до земель рекреацC ійного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До складу земель рекреаційного призначення входять зеC мельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчальноCтуристських та екологічних стеC жок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхтCклубів, стаціонарних і наметових туристичноCоздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивC них таборів, інших аналогічних об’єктів, а також надані для дачC ного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекC реації, розташовані поза землями оздоровчого призначення.

Туристичні та екологічні стежки, траси і маршрути маркуC ються на місцевості (виділяються в натурі) за погодженням із власниками і користувачами земельних ділянок.

545

Земельне право України

Земельні ділянки для дачного будівництва передаються у власність у межах норм приватизації або надаються громадянам у довгострокову оренду за рішенням сільської, селищної, міської ради із земель комунальної власності або за рішенням місцевої державної адміністрації із земель державної власності.

ДачноCбудівельним кооперативам можуть передаватися беC зоплатно або надаватися в довгострокову оренду земельні ділянки для дачного будівництва за рішенням сільської, селищC ної, міської ради із земель, що перебувають у комунальній власC ності, а за рішенням місцевих державних адміністрацій – із земель права державної власності. Розмір земельних ділянок для зазначених цілей встановлюється відповідно до затверджеC ної землевпорядної документації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати викорисC танню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан земель.

Використання земель рекреаційного призначення здійснюється відповідно до закону.

До земель історикоCкультурного призначення належать землі, на яких розташовані:

історикоCкультурні заповідники, музеїCзаповідники, мемоC ріальні парки, меморіальні кладовища, історичні або мемоC ріальні садиби, будинки, споруди і пам’ятні місця, пов’яC зані з історичними подіями;

городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, заC лишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару, укріплень, виробC ництв, каналів, шляхів;

архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди циC вільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садовоCпаркові комплекси, фоноC ва забудова.

546

Розділ XIX. Правовий режим земель особливо охоронних територій

Землі історикоCкультурного призначення можуть перебуваC ти у державній, комунальній та приватній власності. Вони не вилучаються. БудьCяка діяльність, що негативно впливає або може вплинути на забезпечення додержання їх режиму, забоC роняється.

Для забезпечення додержання режиму історикоCкультурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам’яток та архітектурноCландшафтних компC лексів встановлюються охоронні зони з забороною на землях цих зон діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на забезпечення додержання режиму земель історикоCкультурC ного призначення.

Порядок використання земель історикоCкультурного приC значення визначається законодавством України.

547