Земельне право України

якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами;

вилучення у встановленому законодавством порядку наC даної у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування. При цьому питання про припиC нення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Землевласники і землекористувачі можуть бути позбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торC фу і прісних підземних вод та права користування надрами для господарських і побутових потреб у разі порушення ними поC рядку і умов користування надрами на надання їм у власність або користування земельних ділянок місцевими Радами або іншими спеціально уповноваженими органами в порядку, пеC редбаченому законодавством України.

4. Плата за користування надрами

Плата за користування надрами регулюється ст. 28–29 КоC дексу України “Про надра”.

Користування надрами є платним. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континенC тального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Плата за користування надрами справляється у вигляді:

платежів за користування надрами;

відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджет у;

збору та видачі спеціальних дозволів (ліцензій);

акцизного збору.

Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов’язкових платежів, передбачених законоC давчими актами України.

592

Розділ XXII. Правовий режим земель надрокористування

Від плати за користування надрами звільняються:

землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встаC новленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуютьC ся надрами для господарських і побутових потреб на наC дання їм у власність чи користування земельних ділянC ках;

користувачі надр – за проведення регіональних геологоC географічних робіт, геологічних зйомок, інших геологічC них робіт, в тому числі розвідувального буріння з відбоC ром зразків, проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку родовищ корисних копалин та робіт по прогнозуванню землетрусів і дослідженню вулC канічної діяльності, інженерноCгеологічних та палеонтолоC гічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок дерC жавного бюджету, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

користувачі надр – під час організації геологічних об’єктів природноCзаповідного фонду;

користувачі надр – за здійснення розвідки корисних коC палин у межах гірничого відводу, наданого їм для видоC бування корисних копалин.

Користувачам надр можуть надаватися й інші пільги щодо плати за користування надрами відповідно до законодавства України.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та (або) регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних екологоCекономічних розрахунків.

Розміри платежів за проведення пошукових і розвідуC вальних робіт визначаються залежно від економікоCгеографC ічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, стану геологічного вивчення території та ступеня ризику.

593

Земельне право України

Платежі за видобування корисних копалин визначаютьC ся з урахуванням геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Розміри платежів за користування надрами континентальC ного шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони визначаються залежно від площі ділянки, що надається у кориC стування, глибини моря та мети користування надрами.

Платежі за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівC ництва і експлуатації підземних споруд, визначаються залежC но від розмірів ділянки надр, що надається у користування, корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки при їх використанні.

Нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

594

Розділ ХХІІІ Правовий режим техногенно

забруднених земель

1. Поняття техногенно забруднених земель

Правовий режим техногенно забруднених земель регулюєтьC ся Земельним кодексом України, а також Законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91р. (із змінами, внесеними відповідними Законами в 1992–1997 р.).

Згідно з нормами Земельного кодексу України техногенно забруднені землі – це землі, забруднені внаслідок господарсьC кої діяльності людини, що призводить до деградації земель та негативного впливу їх на здоров’я громадян.

До техногенно забруднених земель з підвищеної небезпеC кою для проживання Земельний кодекс відносить землі, забC руднені радіонуклідами, важкими металами, іншими хімічними елементами тощо.

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внасC лідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно кліматичної та комплексC ної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на неC обхідність обмеження додаткового опромінення населення, зуC мовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, поC

595

Земельне право України

в’язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захиC сту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням заC гальних виробничих та соціальноCпобутових відносин теритоC рія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є:

зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуаC цію населення в 1986 р.;

зона безумовного (обов’язкового) відселення –територія, яка зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквіC валентна доза опромінення людини з урахуванням коC ефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факC торів може перевищити 5,0 мЗв (0,5бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період;

зона гарантованого добровільного відселення – це теC риторія з щільністю забруднення грунту понад доаваC рійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентC на доза опромінення людини з урахуванням коC ефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослин та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік поC над дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

зона посиленого радіоекологічного контролю – це теритоC рія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опроміC нення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

596

Розділ XXIII. Правовий режим техногенно забруднених земель

Додаткові критерії забрудненості грунту радіонуклідами можуть встановлюватись Національною комісією радіаційного захисту населення України з наступним затвердженням ВерC ховною Радою України.

Критерії, за якими провадиться розмежування категорій зон, встановлюються Національною комісією по радіаційному захисту населення України.

Межі зон встановлюються та переглядяються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків НаціональC ної комісії по радіаційному захисту населення України, АкаC демії наук України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах заC хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету України по гідрометеорології за поданням обласних рад і затверджуються Верховною Радою України.

Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесеC них до цих зон, друкуються в центральній та місцевій пресі для загального відома і зберігаються у центральних та місцевих органах влади.

Радіаційно небезпечні землі – це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогоспоC дарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповіC дають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використоC вувати за екологічними умовами.

До зазначених земель відносяться території першої і другої згаданих вище зон.

Радіоактивно забруднені землі – це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опроміненC ня, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпеченC ня нормальної господарської діяльності.

597

Земельне право України

До зазначених земель відносяться території земель другої і третьої згаданих вище зон.

Україна визначає правовий режим зон, що зазнали радіоC активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, укладає договори на проведення робіт з іншими державами, міжнародними організаціями

Кабінет Міністрів України визначає всю господарську міжнародну діяльність у зоні відчуження.

Координацію робіт у зонах здійснює Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населенC ня від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Підприємства, об’єднання і організації, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоеC кологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них КабінеC том Міністрів України встановлюються пільгові умови фінанC сування, гарантоване матеріальноCтехнічне забезпечення.

Не підлягають оподаткуванню земельні ділянки та будинC ки, розташовані на території зон гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю, що налеC жать громадянам, які проживають поза межами зон радіоактивC ного забруднення.

Розмір податку з прибутку підприємств, організацій та установ, розташованих поза межами зон радіоактивного забруднення, який вони одержують від діяльності, пов’язаC ної з культурноCпобутовим, торговельним, іншими видами обслуговування і будівництвом у цих зонах, зменшується на 30 відсотків.

Управління зоною відчуження, а також зоною безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та припинення у зв’язку з цим у зазначених пунктах діяльності Рад здійснює спеціальний підрозділ Міністерства України з питань надзвиC чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – Адміністрація зони, яка має стаC тус юридичної особи.

598