Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

Роботи, пов’язані з відведенням земельної ділянки, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, та підготовC кою технічної документації, необхідної для її придбання, а таC кож оформлення державного акта на право власності на земC лю, виконуються за рахунок коштів, передбачених на підготовку та проведення приватизації.

Вартість земельної ділянки, на якій розташований об’єкт неC завершеного будівництва, визначається спеціально уповноважеC ним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи його органами на місцях на підставі експертної оцінки.

Порядок укладення договорів купівліCпродажу та оплати варC тості об’єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, визначається законодавством.

Право власності на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, виникає після одержання державного акта на право власності на землю, який видається покупцеві за умови сплати ним вартості земельної ділянки. Державний акт на право власності на землю підлягає реєстрації відповідно до законодавства.

Кошти, одержані від продажу земельних ділянок, на яких розC ташовані об’єкти незавершеного будівництва, зараховуються до бюджетів відповідних адміністративноCтериторіальних одиниць, на території яких розташовані приватизовані земельні ділянки.

Покупець об’єкта незавершеного будівництва з моменту придбання об’єкта протягом строку будівництва, визначеного умовами приватизації, звільняється відповідно до закону від плати за землю щодо земельної ділянки, на якій знаходиться цей об’єкт, на строк будівництва, визначений умовами приватизації.

10. Приватизація земельних ділянок, на яких розташовані автозаправні станції

Приватизація земельних ділянок, на яких розташовані авC тозаправні станції, здійснюється на підставі Указу ПрезиденC та України “Про приватизацію автозаправних станцій, що реC алізують пальноCмастильні матеріали виключно населенню” від 29 грудня 1993 р.

437

Земельне право України

Дана приватизація здійснюється з метою стимулювання діяльності щодо забезпечення населення пальноCмастильними матеріалами, встановлення порядку приватизації автозаправC них станцій, що реалізують пальноCмастильні матеріали викC лючно населенню, і земельних ділянок, на яких ці станції знаC ходяться, та у відповідності з вимогами ст. 14 Конституції України.

Одночасно з приватизацією автозаправних станцій приваC тизуються земельні ділянки, на яких вони знаходяться (далі – земельні ділянки).

Право на приватизацію автозаправних станцій та земельних ділянок мають:

громадяни України, іноземні громадяни, особи без громаC дянства;

юридичні особи, зареєстровані на території України, у стаC тутному фонді яких відсутня частка державної власності;

юридичні особи іноземних держав.

Рішення про приватизацію автозаправних станцій приймає Фонд державного майна України, його регіональні відділення чи представництва за участю Державного комітету України по земельних ресурсах, його органів на місцях. Ці рішення є одноC часно рішеннями про приватизацію земельних ділянок.

Приватизація автозаправних станцій та земельних ділянок здійснюється шляхом їх продажу на аукціоні. При цьому коміC сія з приватизації не створюється і план приватизації не розC робляється.

Вартість автозаправної станції визначається органом приваC тизації, виходячи з відповідної вартості з урахуванням індексу інфляції.

Вартість земельної ділянки визначається Державним коміC тетом України по земельних ресурсах чи його органами на місцях на підставі експертної оцінки.

Початкова ціна продажу на аукціоні визначається комісією, виходячи з вартості автозаправної станції та вартості земельC ної ділянки і не може бути зменшена в ході аукціону. Склад комісії затверджується Кабінетом Міністрів України.

438

Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

Порядок укладання договорів купівліCпродажу та оплати авC тозаправних станцій і земельних ділянок визначається відповідC ним законодавством. При цьому окрема ціна автозаправної станції та земельної ділянки визначається пропорційно їх початC ковій вартості, виходячи з остаточної ціни продажу на аукціоні.

Кошти, одержані від приватизації автозаправних станцій та земельних ділянок, за винятком витрат, пов’язаних з їхнім проC дажем, зараховуються до Державного бюджету України і викоC ристовуються на заходи соціального захисту населення.

Після оплати повної ціни продажу автозаправної станції предC ставник Фонду державного майна України, його регіональних відділень чи представництв і новий власник підписують у п’ятиC денний термін акт передачі об’єкта, а орган приватизації видає покупцеві свідоцтво про право власності на автозаправну станцію.

Право власності покупця на земельну ділянку настає з моC менту реєстрації свідоцтва про право власності на автозаправC ну станцію місцевим органом Державного комітету України по земельних ресурсах, про що робиться відповідний запис у зеC мельноCкадастрових документах і що посвідчується Державним актом на право власності на землю.

Право власності на приватизовані автозаправну станцію та земельну ділянку охороняється законом, їх власникам гаранC тується стабільність умов здійснення ними господарської діяльC ності. Новий власник зобов’язаний зберігати профіль діяльності автозаправної станції не менш як 10 років з моменту укладанC ня договору купівліCпродажу.

11.Земельна правосуб’єктність комерційних сільськогосподарських підприємств

Після проголошення незалежності України здійснено заC ходи щодо розвитку приватної власності на землю, виникC нення нових форм організації сільськогосподарського виробC ництва, визнання їхньої рівноправності, наділення їх повною господарськоCуправлінською самостійністю. Серед цих нових утворень набули поширення і правового визнання коC

439

Земельне право України

мерційні сільськогосподарські підприємства, якими є такі господарські товариства, як акціонерні та товариства з обмеC женою відповідальністю.

За загальним правилом ними визнаються фізичні та юриC дичні особи приватного права, а також держава (в особі Фонду державного майна України), які утворили такі суб’єкти аграрC ного підприємництва. Під час створення останніх громадяни та юридичні особи приватного права спочатку стають засновниC ками, а після державної реєстрації таких відкритих акціонерних товариств (ВАТ) або закритих акціонерних товариств (ЗАТ) ці громадяни та юридичні особи приватного права стають акціоC нерами і набувають корпоративні права.

Після державної реєстрації аграрних товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) громадяни та юридичні особи приватного права стають учасниками і також набувають корпоративні права.

Правове становище акціонерного сільськогосподарського товариства визначається нормами Закону України “Про госпоC дарське товариство” від 19 вересня 1991 р. та Статутом цього товариства.

Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якоC го поділений на певне число акцій. Акціонери не несуть відпоC відальності за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, поC в’язаних з діяльністю акціонерного товариства, в межах вартості належних їм акцій. Акціонерне товариство, учасники якого можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціоC нерів, визнається відкритим; воно має право проводити відкриC ту підписку на свої акції, що випускає, і їх вільний продаж на встановлених законом умовах. Акціонерне товариство, акції якого розподіляються лише серед його засновників або іншого наперед визначеного кола осіб, називається закритим.

Майнова правосуб’єктність акціонерних сільськогосподарсьC ких товариств (АСГТ) безпосередньо пов’язана з правовим режимом майна акціонерних товариств, товариств з обмежеC ною відповідальністю. Так, відповідно до ст. 12 Закону УкраїC ни “Про господарські товариства” ці товариства є власниками: майна, переданого їм засновниками і учасниками у власність;

440

Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

продукції, виробленої товариствами внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Вкладами учасників і засновників акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю можуть бути, зокреC ма, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, тощо.

Громадяни, які є власниками земельних ділянок, вступаюC чи в акціонерне товариство, не мають права передавати в дане товариство свої земельні ділянки. Згідно з чинним законодавC ством вони можуть передавати йому лише право на користуC вання землею.

З наведеної норми Закону “Про господарські товариства” випливає, що суб’єктом права власності на майно може бути як саме товариство, так і громадянин, який передав товариству “право користування” земельною ділянкою, іншим майном та майновими правами.

Оскільки частка участі кожної особи в статутному капіталі повинна бути оцінена, то й право користування земельною часткою (паєм) оцінюється у гривнях. Така оцінка встановC люється угодою учасників сільськогосподарської комерційної організації. Вона враховується паралельно з майновими паями та іншими вкладами членів даної організації.

Крім того, згідно зі ст. 10 згаданого Закону учасник акціоC нерного товариства відкритого типу практично не обмежений щодо розпорядження своєю часткою в майні цього товариства (він може передати її іншим особам). Тому, на відміну від підприємств кооперативного типу, майно (чи його частка) таC кого товариства може стати об’єктом права власності необмеC женого кола осіб. Практично ця частка у статутному фонді акC ціонерного товариства може стати об’єктом стягнення за боргами акціонера і, наприклад, фінансовоCкредитна установа може стати акціонером такого товариства.

Особливість правосуб’єктності господарських товариств дістає свій прояв в існуванні притаманного тільки цим суб’єктам права на дивіденди. Ця особливість базується на сутності даC

441

Земельне право України

них товариств як об’єднання капіталу інвесторів на основній їх меті – задоволенні інтересів інвесторів (учасників, акціонерів). На відміну від суб’єктів підприємництва корпоративного типу (де, виходячи з суті обов’язковості трудової участі, члени маC ють право на частину прибутку, залежно саме від трудової участі), в господарських товариствах на підставі ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” учасники мають право на одержання дивідендів від участі в статутному фонді з чисC того прибутку товариства.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від госпоC дарської діяльності після покриття матеріальних витрат і витC рат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства сплачуються відсотки до кредитних банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Зокрема, він може використовуC ватися на виплату дивідендів акціонерам.

У випадку внесення в статутний фонд сільськогосподарсьC кої комерційної організації права користування земельними частками до її установчого договору додається план земельної ділянки і список осіб, що внесли це право.

442