Розділ XIII. Економічне регулювання земельних правовідносин

За нецільове використання коштів, що надходять від земельC ного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України на зазначені вище цілі.

2. Правові форми плати за землю

Використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється у трьох правових формах:

плати за придбання земельних ділянок;

плати за використання землі у вигляді земельного податку;

плати за використання землі у вигляді орендної плати.

Плата за придбання земельних ділянок встановлюється у договорі купівліCпродажу за згодою сторін.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється за їх вартістю, визначеною на підставі експертної грошової оцінки.

У разі продажу земельних ділянок на конкурсних засадах їх вартість, встановлена на підставі експертної грошової оцінC ки, є стартовою ціною.

Земельний податок – це обов’язковий платіж, що справC ляється з власників землі та землекористувачів, крім орендарів, за використання земельних ділянок. Відповідно до Закону України “Про плату за землю” земельний податок встановC люється окремо за землі сільськогосподарського і несільськогосC подарського призначення. Ставки земельного податку встановC люються Верховною Радою України. Його розмір не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землеC користувачів і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік. Підставою для нарахуванC ня земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або користування

349

Земельне право України

земельною ділянкою. У разі припинення цих прав земельний податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному р. На окремі земельні ділянки, визначені згаданим законом, встановлюються пільги щодо розмірів і звільнення від земельного податку.

Відповідно до Закону України “Про фіксований сільськогосC подарський податок” з 1 січня 1999 р. у системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників земельний податок є складовою частиною фіксованого сільськогосподарського, який встановлюється у відсотках від грошової оцінки земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р. за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5; для багаторічних насадC жень – 0,3.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськоC господарського податку з 1 га сільськогосподарських угідь встаC новлена у розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,3, для багаторічних насаджень – 0,1 відсотка грошової оцінки земельC ної ділянки.

Для стабілізації сільськогосподарського виробництва з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. звільнялися від сплати фіксоваC ного сільськогосподарського податку сільськогосподарські товаC ровиробники, які відповідно до норм наведеного закону були платниками даного податку. Платники фіксованого сільськогосC подарського податку не звільняються від сплати коштів на обоC в’язкове державне пенсійне страхування та обов’язкове соціальC не страхування.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку маC ють право на вибір форми сплати фінансового сільськогоспоC дарського податку в грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Нарахування земельного податку громадянам здійснюєтьC ся державними податковими інспекціями, які видають платC никові до 15 липня поточного р. платіжне повідомлення про сплату податку.

350

Розділ XIII. Економічне регулювання земельних правовідносин

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що пеC ребуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційC но тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користуC вання земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплаC чується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному р.

Облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції та громадян) і нарахування земельного податку проC вадиться щорічно за станом на 1 травня, а інших суб’єктів – платників податку за станом на 1 лютого.

Земельний податок сплачується рівними частками власниC ками землі і землекористувачами – виробниками товарної сільськогосподарської продукції (і рибної) та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками щоквартальC но до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати зеC мельного податку, сплачують податок не більш як за два попеC редні роки.

Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Кошти від плати за землю, що надходять на спеціальні бюдC жетні рахунки місцевих бюджетів, використовуються для таких цілей:

фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів;

ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель;

створення земельного інноваційного фонду;

відшкодування витрат власників землі і землекористуC вачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості;

351

Земельне право України

економічного стимулювання власників землі і землекориC стувачів за поліпшення якості земель, підвищення родюC чості грунтів і продуктивності земель лісового фонду;

надання пільгових кредитів, часткового погашення позиC чок та компенсації витрат доходів власників землі та земC лекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини;

проведення земельної реформи, а також для земельноC господарського устрою, розробки містобудівної докуменC тації і розвитку інфраструктури населених пунктів.

Для централізованого виконання робіт, перерахованих вище, 30 відсотків коштів від земельного податку, що надійшли на спецC іальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, централізуються на спеціальному бюджетному рахунку Державного комітету УкраїC ни по земельних ресурсах, 10 відсотків – на спеціальних бюджетC них рахунках Автономної Республіки Крим і областей.

Орендна плата за земельну ділянку – це платіж, який оренC дар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюC ються за угодою сторін у договорі оренди.

Внесення орендної плати на майбутній період оренди доC пускається на термін, не більший одного р.

У разі визнання договору оренди земельної ділянки неC дійсним одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Орендна плата може встановлюватись у таких формах:

грошовій;

відробітковій (надання послуг орендодавцю);

натуральній (за визначеною кількістю чи частиною проC дукції, яка одержується з орендованої земельної ділянки).

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у дерC жавній і комунальній власності, справляється виключно у гроC шовій формі.

Умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатись за згодою сторін.

352