Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

ями розглядаються і затверджуються власниками землі або земC лекористувачами. Проекти щодо зміни призначення земель розглядаються і затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надали земельну ділянC ку у власність або користування за погодженням з відповідниC ми спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.

Робочі землевпорядні проекти, пов’язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів. Прогнозовані матеріали, технікоCекономічні обC грунтування використання та охорони земель, схеми землеусC трою адміністративноCтериторіальних утворень, проекти землеC устрою території сільськогосподарських підприємств підлягають державній землевпорядній експертизі.

5. Роль землеустрою в регулюванні земельних відносин

Складність і важливість земельної реформи не дають змоги здійснити її швидко й безболісно. Це – дуже відповідальний і довготривалий процес, який повинен базуватися на глибоко продуманому проведенні комплексу землевпорядних робіт, раціональному використанні та охороні земель. Тільки таким шляхом можна досягти очікуваного результату.

В умовах широкомасштабного здійснення земельної реC форми на території сільськогосподарських підприємств УкC раїни відбуваються значні перетворення, які змінили органC ізаційноCправові та організаційноCтериторіальні форми власності на землю і господарювання на ній, земельні відноC сини, порушили організацію виробництва й управління ним, знизили ефективність використання земельних та інших ресурсів. У результаті земельних перетворень значно зросла кількість сільськогосподарських та інших землеволодільців і землекористувачів: порушились їхні межі, площі, організація виробництва, території.

203

Земельне право України

Так, за роки земельної реформи в Україні землекористувачів і землеволодільців збільшилося з 0,8 до 23 млн. Крім того, на території колишніх колгоспів та радгоспів утворилося понад 39 тис. селянських (фермерських) господарств і 6,2 млн. власників земельних часток (паїв). Поява такої кількості нових користуC вачів та власників землі дуже ускладнила регулювання земельC них відносин, порушила організацію території господарств, що призвело до далекоземелля, черезсмужжя, вклинення і непраC вильного встановлення меж новоутворених формувань1 .

Основним напрямом сучасного землеустрою є оптимізація ландшафтних систем у гармонійному поєднанні економічних, соціальних, екологічних інтересів суб’єктів земельних відносин. Головним принципом створення оптимальних середовищеC формуючих та рекреаційних форм в агроландшафтах (природні луки і пасовища, ліси й захисні лісові насадження, стави, териC торії природоохоронного фонду та інші природні об’єкти) має бути екологічна гармонізація їх із природним середовищем і господарською діяльністю землекористувачів.

Крім того, в межах новоутворених сільськогосподарських підприємств з’явилися значні площі земель, що потребують особливого режиму та умов використання, які мають обмеженC ня і земельні сервітути.

Досвід нашої держави і практика зарубіжних країн покаC зують, що реальним механізмом наведення порядку у викориC станні земель, регулюванні земельних відносин і впорядкуC ванні території існуючих та новоутворених формувань може бути тільки землеустрій, у процесі якого розв’язуються правові, соціальноCекономічні, екологічні та найголовніше – економічні завдання. Тому всі дії, пов’язані з перерозподілом земель, утC воренням нових землеволодінь і землекористувань, організаC цією використання та охорони земель, слід здійснювати тільки в порядку землеустрою, на підставі проектів землевпорядкуC вання території з відповідним економічним і грунтовоекологC ічним обгрунтуванням.

1 Землевпорядний вісник. – 2000. – №3. – С.19C20.

204

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

У наш час роль та значення землеустрою помітно зменшиC лася. Так, на початку проведення земельної реформи в Україні за рік складалося до 600 проектів землеустрою, а тепер – одиC ниці. Це пояснюється тим, що у структурі землевпорядних робіт за вказаний період появилися земельноCкадастрові види робіт, які відповідали фіскальним і політичним цілям держави (переC розподіл земель, їх роздержавлення та приватизація, збір зеC мельного податку).

Зниження ролі держави у здійсненні землеустрою призвеC ло до втрати функції планування як основної в системі управC ління земельними ресурсами, що порушило комплексність у проведенні землевпорядних робіт.

На сьогодні в Україні ще не затверджена Національна проC грама охорони земель до 2010 р., не розробляються програми використання та охорони земель по регіонах, що спричиняє деградацію земельного покриву. Через брак коштів майже приC пинилися роботи з охорони земель (створення захисних насадC жень та лісосмуг, будівництво протиерозійних споруд, рекульC тивація земель). Зазначені види робіт повинні фінансуватися за рахунок бюджетних коштів на підставі обгрунтованих проC ектних рішень.

При реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств (станом на 01.04.2000р.) було створено 12 674 ноC вих агроформувань, з яких 7236 – приватні господарства.

Як правило, ці новоутворені фермерські господарства викоC ристовують свої земельні ділянки без належної організації їхньої території та відповідної науково обгрунтованої системи чергуC вання культур, що призводить до виснаження і втрати родюC чості грунтів. Настав час зосередити увагу всіх землевпорядних органів на терміновій розробці проектів організації території цих новоутворених фермерських господарств. Найближчими рокаC ми потрібно виконати роботи по землеустрою у 13 тис. нових формувань і в 39 тис. фермерських господарств.

А це значить, що потрібно скоригувати території цих госC подарств, відновити грунтові обстеження як базові для дифеC ренціації землі за напрямами використання, обновити планоC

205

Земельне право України

воCкартографічний матеріал та розробити проекти землеустрою з коригуванням сівозмін і розробкою бізнесCпланів на кожне господарство.

В основі проекту землеустрою господарства повинна знаC ходитись агроекологічна оцінка його території, що забезпечить раціональне використання земель, оптимізацію складу і розміC щення земельних угідь, сільськогосподарських культур та сисC теми сівозмін.

З метою поліпшення організації використання сільськогосC подарських угідь, охорони і відтворення родючості грунтів у проектах землеустрою обов’язково мають визначитись обсяги щодо вилучення малопродуктивної ріллі з активного обробітC ку з урахуванням природних, економічних умов конкретного регіону, сільськогосподарського підприємства, даних агроC хімічної паспортизації.

Крім того, в проекті землеустрою повинне бути і правове обгрунтування (встановлення правового режиму та умов кориC стування землею, оформлення прав власності або користування і підготовка документів, які посвідчують це право, створення умов для регулювання внутрішньогосподарських земельних відносин). Важливу роль у складанні проектів землеустрою ноC воутворених формувань повинні відіграти філіали Інституту земC леустрою УААН, які мають певний досвід у проведенні вказаC них робіт, а також необхідні плановоCкартографічні матеріали.

Із вищевикладеного можна зробити висновок, що в ході земельної реформи роль землеустрою зростає. Безперечно, ця проблема має реалізуватися через нову систему відносин власC ності на землю та землекористування; механізм економічного управління охороною, раціональним використанням земель та підвищення родючості грунтів; розробку розпорядчих і контC рольних функцій; системне здійснення землевпорядкування, державного фінансування робіт із землеустрою та охорони зеC мель; застосування економічних важелів впливу на суб’єкти землекористування.

206