Розділ ХVІ Правовий режим земель
фізичних і юридичних осіб
1. Правовий режим земель фізичних осіб
Правовий режим земель фізичних осіб – це сукупність праC вових норм земельного та іншого законодавства. Суб’єктами даного правового режиму є громадяни, які складають основну масу власників і користувачів землі в державі.
Громадяни і організації (юридичні особи) відносяться до різних видів суб’єктів земельного права. Лише декілька загальC них ознак у правовому регулюванні використання земель гроC мадянами і організаціями дає змогу в навчальних цілях визнаC чити їх місце в одному розділі даного видання.
До прикладу, згадаємо, що колишній прийнятий поділ форм землекористування на індивідуальне та громадське практично зник. Так само невизначеними виявилися і межі цілей викориC стання землі громадянами й організаціями. Розвиток інституC ту приватної власності на землю і підприємницької діяльності призвів до того, що як на громадян, так і на організації розповC сюджується цілий ряд загальних правових норм, що регулюють відносини стосовно землі як майна. Це є регулювання угод щодо землі, прав і обов’язків власників та користувачів землі тощо. Раніше такої кількості законодавства не існувало.
Проте в даному випадку є і відмінність. Юридичні особи (організації) використовують землю у відповідності з вимогами не лише законодавства, але й установчих документів (уставу чи установчого договору). Це обумовлює земельну правосуб’єктність юридичних осіб. Громадяни ж використовують землю на основі земельної правоздатності, встановленої для них тільки законоC давством. Законодавством зафіксовані відмінності і в справлянні платежів за землю та з метою використання землі.
Земельна правоздатність громадян – це здатність мати праC ва і нести певні обов’язки відповідно до земельного законодавC
443
Земельне право України
ства. Отже, правоздатність – це сукупність прав і обов’язків суб’єкта, закріплених правовими нормами.
Відповідно до норм Земельного кодексу України правоC здатність громадян складають такі права:
мати землю у власності чи користуванні;
успадковувати і заповідати землю;
реалізовувати права на землю, передбачені законодавC ством;
вчиняти у відповідності з законом угоди щодо земельних ділянок і самостійно приймати участь у зобов’язаннях.
Порушені права власника земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
До обов’язків власників і користувачів земельних ділянок відносяться:
забезпечення ефективного використання землі у відповC ідності з цільовим призначенням, підвищення її родюC чості, застосування природоохоронної технології, недопуC щення погіршення екологічної обстановки на території внаслідок своєї господарської діяльності;
додержання вимог законодавства щодо сплачування зеC мельного податку;
додержання під час здійснення на земельній ділянці будC івництва державних стандартів, норм і правил забудови;
своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влаC ди дані про стан і використання земель та інших природC них ресурсів у порядку, встановленому законом, тощо.
Права і обов’язки, що складають земельну правоздатність, виникають у громадянина з народження і зникають після його смерті. Однак реалізувати їх у повному обсязі громадянин може, лише володіючи певною дієздатністю.
Дієздатність – це здібність особи своїми діями створювати для себе права і обов’язки відповідно до законодавства. Дієздатність громадянина у повному обсязі настає під час поC вноліття, тобто у разі досягнення ним вісімнадцятирічного віку.
444
Розділ XVI. Правовий режим земель фізичних і юридичних осіб
Громадяни, що володіють повною дієздатністю, реалізують свої земельні права і обов’язки самостійно чи через посередницC тво довірених осіб згідно з законодавством.
Дієздатність громадян у віці від чотирнадцяти до вісімнадC цяти років у випадках складання угод стосовно землі підлягає загальним вимогам Цивільного кодексу України, відповідно до яких дані угоди можуть бути вчинені з письмової згоди їх заC конних представників – батьків чи піклувальників.
Недієздатними визнаються громадяни, які внаслідок психіC чного розладу не можуть розуміти значення своїх дій чи керуC вати ними. Недієздатним визнає громадянина суд у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. Над таким громадянином встановлюється опіка.
Таким чином, якщо громадянин не володіє повною дієздатC ністю, необхідною для розпорядження земельною ділянкою, від його імені і на підставі законодавства керівництво земельною ділянкою здійснюють його законні представники – батьки, усиC новителі, опікуни (для малолітніх і недієздатних), піклувальниC ки (для неповнолітніх від чотирнадцяти до шістнадцяти років та осіб, обмежених у дієздатності). Опікун і піклувальник приC значаються органом опіки та піклування за місцем мешкання підопічного.
Закон суворо регламентує дії законних представників підоC пічного щодо розпорядження його майном. У відповідності з нормами Цивільного кодексу України доходи підопічного гроC мадянина від управління його майном витрачаються опікуном або піклувальником в інтересах підопічного і з попереднього дозволу органу опіки і піклування. Крім того, опікун не має права без попереднього дозволу органу опіки і піклування вчиC няти, а піклувальник давати дозвіл на укладання угод стосовC но відчуження, в тому числі і обміну чи дарування майна підоC пічного, здавання його в оренду, заставу, угод, що тягнуть за собою відмову від належних підопічному прав, поділ його майC на, а також вчинення інших угод, що призводять до зменшенC ня майна підопічного. Опікун, піклувальник, їх подружжя та близькі родичі не мають права укладати угоди з підопічним, за
445
Земельне право України
винятком передавання майна підопічному в якості подарунка чи в безоплатне користування, а також представляти підопічC ного під час укладення угод чи ведення судових справ між підоC пічним і дружиною опікуна або піклувальника і його близькиC ми родичами.
Все це однаково відноситься і до управління земельною ділянкою, що знаходиться у власності недієздатної особи. НаC гляд за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється оргаC нами опіки і піклування.
Земельне право виділяє декілька видів використання землі громадянами, зокрема:
для ведення приватного підсобного господарства;
для ведення садівництва, городництва, тваринництва, сінокосіння і випасання худоби;
житлового, дачного і гаражного будівництва;
для ведення іншої, крім приватного підсобного господарC ства, підприємницької діяльності.
До різновидності використання земель громадянами відноC ситься і використання службових земельних наділів, хоча в загальний перелік це використання традиційно не включаєтьC ся, а розглядається в межах правового режиму земель промисC ловості і транспорту.
Згідно з нормами Земельного кодексу України громадяни можуть одержувати земельні ділянки у власність для ведення приватного підсобного господарства без створення юридичної особи. Земельні ділянки надаються громадянам із земель, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади. Це моC жуть бути землі населених пунктів або землі запасу, придатні для сільськогосподарського використання.
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі придбання за договором купівліCпродажу, дарування, міни, іншими цивільноCправовими угодами; приватизації зеC мельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; одержання у спадщину; виділення в натурі належної їм земельC ної частки (паю) внаслідок паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств. Громадяни набувають таC
446
Розділ XVI. Правовий режим земель фізичних і юридичних осіб
кож право приватної власності на земельні частки (паї) внаслC ідок паювання земель сільськогосподарських підприємств, усC танов та організацій.
Відзначальною ознакою земельних ділянок, що надаються для ведення приватного підсобного господарства, є їх розташуC вання, як правило, біля будинку. Але законодавством допусC кається можливість надання частини земельної ділянки за меC жами житлової зони населеного пункту. Це можливо у разі компактної забудови населених пунктів відповідно до їх генеC ральних планів та проектів планування і забудови. Землі для ведення приватного підсобного господарства надаються громаC дянам тими органами місцевої адміністрації, у віданні яких знаC ходяться дані земельні ділянки.
Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції можуть надавати в оренду земельні ділянки для випасання худоби і заготівлі сіна житеC лям сіл, селищ і міст за рахунок земель права державної і комуC нальної власності.
Громадянам із земель права державної і комунальної власC ності передаються у власність або надаються в оренду земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівC ництва. Громадяни використовують земельні ділянки, надані їм для садівництва, для закладання насаджень дерев і кущів, винограду, хмелю, спорудження необхідних будинків, будівель і споруд тощо.
Окремим громадянам за їх бажанням можуть надаватись в оренду земельні ділянки для городництва із земель державC ної і комунальної власності. Закладання багаторічних плодоC вих насаджень на земельних ділянках, наданих для городC ництва, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається. У разі необхідності на даних земельних ділянках можуть будуватися тимчасові споруди для зберіганC ня інвентаря та захисту від негоди. Після закінчення строку оренди земельної ділянки, наданої для городництва, побудоC вані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.
447