Розділ IX Правова охорона земель
1. Завдання, зміст і порядок охорони земель
Охорона земель, як визначено Земельним кодексом УкраїC ни, – це система правових, організаційних, економічних, екоC логічних заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню сільськогосC подарських та лісових угідь для інших потреб, захист від шкідливого природного і антропогенного впливу, на відтворенC ня родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історикоCкультурного призначення.
Охороні підлягають усі землі незалежно від їх призначенC ня, форми власності і господарювання.
Вимога охорони земель торкається усіх її користувачів як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського напряC му, а також державних органів і посадових осіб, що вирішують питання землекористування.
Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природC них і набутих якостей земель.
Головною турботою повинна бути охорона цінних родючих сільськогосподарських угідь. Для потреб промисловості і будіC вництва дозволяється відводити землі гіршої якості. Орні та інші цінні для сільського господарства угіддя можуть вилучаC тись лише у виключних випадках, коли відсутні інші варіанти відведення.
У землеробстві охорона родючості земель – щоденний обоC в’язок сільськогосподарських підприємств, яка виявляється для них непростим завданням. Це – збереження і покращання грунтів, попередження деградації і пошкодження земель від ерозії, інших негативних наслідків господарської діяльності.
172
Розділ IX. Правова охорона земель
Необхідне стимулювання впровадження екологічно безпечних технологій виробництва і проведення комплексу агротехнічних, меліоративних та інших грунтозахисних заходів; повинні ввоC дитись у практику науково обгрунтовані нормативи землекоC ристування, що представляють собою оптимальну структуру використання землі. З цією метою здійснюється міжгосподарсьC кий і внутрігосподарський землеустрій.
Правова охорона земель має певний зміст. Гарантом забезC печення охорони земель виступає держава. Охорона земель забезпечується шляхом проведення охоронних заходів та визC начення видів і методів їх здійснення.
Охорона земель включає:
обгрунтування і досягнення раціонального землекорисC тування;
захист сільськогосподарських та лісових угідь від необгC рунтованого вилучення їх для інших потреб;
захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочуванC ня, вторинного засолення, пересушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіC оактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;
охорону перезволожених земель;
попередження погіршення естетичного стану та екологіC чної ролі антропогенних ландшафтів;
консервацію деградованих і малопродуктивних сільськоC господарських угідь.
Зметою забезпечення екологічної і санітарноCгігієнічної безпеки громадян здійснюється стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів шляC хом прийняття комплексу взаємопов’язаних нормативних доC кументів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об’єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню.
Згідно з вимогами Земельного кодексу України нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтвоC рення родючості грунтів повинні містити:
основні положення;
173
Земельне право України
визначення термінів і понять, класифікації земель та грунтів;
опис методів, методик і засобів визначення складу земель та властивостей грунтів;
вимоги до збирання, обміну, оброблення, збереження, аналізу інформації та програмування кількісних і якісних показників стану земельних ресурсів;
метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;
інші нормативи із стандартизації в цій галузі.
Угалузі охорони земель та відтворення родючості грунтів встановлюються такі нормативи:
екологічної безпеки землекористування;
якісного стану грунтів;
гранично допустимого забруднення грунтів;
показники деградації земель та грунтів;
технологічні нормативи використання сільськогоспоC дарських угідь.
Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів затверджуються ДерC жкомземом України.
Поліпшення стану деградованих земель здійснюється шляC хом рекультивації.
Рекультивація порушених земель, як визначається ЗемельC ним кодексом України, – це комплекс організаційних, технічC них і біотехнічних заходів, спрямованих на поліпшення стану земель, відновлення грунтового покриву на певній території та продуктивності порушених земель.
Планування, проектування та виконання робіт, пов’язаних
зрекультивацією порушених земель, здійснюється за умови:
визначення мінімально необхідних розмірів земельних ділянок, які були порушені, їх якості та грошової оцінки, а також обсягів фінансування, необхідних для реалізації землеохоронних заходів;
виконання в установленому порядку робіт, які передбаC чають пошарове, відповідно до структури грунтового
174
Розділ IX. Правова охорона земель
профілю, зняття і роздільне складання верхнього, найбільш родючого та наступних шарів грунту;
врахування особливо цінних продуктивних земель, а також земель, які перебувають під природноCзаповідними, істориC коCкультурними і курортноCрекреаційними об’єктами;
виявлення та попередження можливих негативних екоC логічних наслідків порушення земель, його впливу на екологічний стан і якість земельних ресурсів на прилегC лих територіях;
виявлення та попередження можливого негативного впливу відвалів порід і грунтів, забруднених небезпечниC ми речовинами, на здоров’я людини, окремі природні реC сурси і довкілля в цілому.
Землі, структура рельєфу, екологічний стан грунтів і матеC ринських порід та гідрологічний режим яких зазнали змін унасC лідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, буC дівельних та інших робіт, підлягають комплексній рекультивації
імають бути приведені у стан, придатний для суспільно корисC ного їх використання.
Земельне законодавство України передбачає певні вимоC ги щодо охорони земель від забруднення небезпечними реC човинами.
Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забрудненC ня земель і грунтів понад встановлені гранично допустимі конC центрації небезпечних речовин, забороняється.
Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечC них речовин у грунтах, а також перелік цих речовин затвердC жуються органами виконавчої влади у галузі охорони довкілля
ісанітарноCепідеміологічного нагляду за погодженням з органаC ми виконавчої влади з питань аграрної політики, лісового і водC ного господарства.
Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з встановленими обмеженнями, з обоC в’язковим дотриманням вимог щодо запобігання їх небезC печному впливу на здоров’я і добробут людини, природні ресурси та довкілля.
175