Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

ватись недійсними із застосуванням наслідків, передбачених ст.49 ЦК.

Відповідно до ст. 48, 50 Закону України “Про власність”, ст.71 ЦК у спорах про захист прав власників земельних діляC нок, стороною в яких є громадянин, застосовується трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

Встановлений ЗК місячний строк для оскарження в суді рішень рад щодо земельних спорів є процесуальним, тому в разі, коли його не буде поновлено через неповажність причин пропуску, заява про вирішення земельного спору відповідно до ст. 85 ЦПК залишається без розгляду. При оскарженні інших рішень рад діють відповідні строки, передбачені ЦК, Законом України “Про звернення громадян” або іншими актами законоC давства України.

11. Розгляд земельних спорів третейським судом

Третейські суди створюються самими сторонами, між якиC ми виникають спори. Члени суду вибираються із довірених осіб у складі одного із декількох суддів – однакову кількість від кожної сторони. Потім судді вибирають ще одного суддю. ПоC винна бути непарна кількість суддів. Вони можуть розглядати будьCякий земельний спір, підвідомчий суду чи господарськоC му суду. Про передачу справи в третейський суд сторони закC лючають письмовий договір.

Передавання спору на розгляд третейського суду виключає можливість його розгляду в даний момент органами правосудC дя, тобто суду чи господарського суду. Третейський суд не поC в’язаний правилами загального судочинства, але зобов’язаний вислухати пояснення сторін, вивчити суть конфлікту. Рішення третейського суду виноситься за більшістю голосів і видається письмово.

Якщо рішення третейського суду не виконано відповідачем добровільно, то зацікавлена сторона може звернутися в суд чи господарський суд – за підвідомчістю – з проханням видати їй

317

Земельне право України

виконавчий лист. Суддя (арбітр) має право відмовити в цьому, якщо рішення третейського суду протирічить вимогам закону. На дану відмову в 10Cденний термін може бути подана особиC ста скарга. Після вступу в законну силу ухвали судді про відмоC ву у видачі виконавчого листа спір може бути передано на розC гляд правосуддя. Провадження третейського суду передається на зберігання в суд (господарський суд), в районі якого відбуC вався третейський розгляд справи.

318

Розділ ХІІ Відповідальність як засіб реалізації

земельного права

1.Поняття і види юридичної відповідальності

Управовій науці України поняття юридичної відповідальC ності трактується як установлення правовою нормою заходів державного примусу, що застосовується до особи, яка вчинила правопорушення.

Заходи примусу зумовлюються характером суспільних відносин і правовими методами їх регулювання, ступенем сусC пільної небезпечності протиправного діяння, природою правоC відносин, суб’єктом яких виступає правопорушник у даному конкретному випадку, колом його суб’єктивних прав та юриC дичних обов’язків.

Управовій нормі визначаються коло органів і службових осіб, яким закон надає право застосовувати заходи правового впливу, та порядок (процедура) здійснення функції застосуванC ня права.

Юридична відповідальність полягає в установленні для праC вопорушника певних негативних наслідків особистого матеріC ального характеру і служить відновленню порушених особисC тих і майнових прав. Наведені положення стосуються і юридичної відповідальності в земельному праві.

За порушення земельного законодавства Земельний кодекс України передбачає цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність за такі порушення як:

укладення угод, що суперечать земельному законодавC ству;

самовільне зайняття земельних ділянок;

псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відхоC дами і стічними водами;

319

Земельне право України

розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

невиконання вимог режиму використання земель, встаC новленого законодавством;

порушення строків повернення тимчасово займаних зеC мель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

знищення межових знаків;

приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

нездійснення рекультивації порушених земель;

знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнC ічних споруд, захисних насаджень;

невиконання умов знімання, зберігання і нанесення роC дючого шару грунту;

самовільне відхилення від проектів землеустрою;

ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та від оформлення належним чином правоустановлюючих документів;

порушення строків розгляду заяв громадян і вирішення питань про передачу та надання земельних ділянок.

Законом може бути встановлено відповідальність за інші види порушень земельного законодавства.

Самовільно зайняті земельні ділянки повертаються власниC кам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для викорисC тання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які саC мовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих ділянок провадиться за рішенням суду.

У випадках порушення родючого шару грунту, псування сільськогосподарських і лісових угідь, виведення з ладу об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, а також їх забруднення хімічними і радіоактивними речовинами, засміченC

320

Розділ XII. Відповідальність як засіб реалізації земельного права

ня промисловими, побутовими та іншими відходами і стічниC ми водами, невиконання умов знімання, зберігання і нанесенC ня родючого шару грунту, незалежно від ступеня погіршення якості сільськогосподарських і лісових угідь втрати цих угідь відшкодовуються у двократному розмірі.

У разі видання акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, який порушує права власника щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою, такий акт визнається судом недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Збитки, заподіяні громадянам і юридичним особам внасліC док видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок відповідного органу виконавчої влаC ди або органу місцевого самоврядування.

В Земельному кодексі України правової норми, що передC бачає дисциплінарну відповідальність за земельні правопоруC шення, не існує. Однак у практиці дисциплінарні проступки з питань використання і охорони земель скоюються і винні в їх скоєнні притягуються до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог Кодексу законів про працю України.

Кожна із перерахованих вище форм відповідальності застоC совується за скоєння відповідного правопорушення: дисциплC інарного проступка, цивільноCправового (майнового) порушенC ня, адміністративного проступка і кримінального злочину.

Дисциплінарний проступок – це діяння у вигляді порушенC ня трудової дисципліни під час виконання роботи, і заходи впливу (попередження, догана, звільнення з роботи тощо) вжиC ваються керівником підприємства стосовно працівників, які скоїли дисциплінарний проступок. Це робиться відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, а також статутів та положень.

Цивільна відповідальність настає у випадках скоєння майC нової шкоди, тому існує поняття майнової відповідальності, яку передбачає Цивільний кодекс України. Вона може бути самоC стійною або застосовуватися разом з кримінальною, дисципліC нарною і адміністративною відповідальністю.

321

Земельне право України

Адміністративний проступок – це діяння, не зв’язане з поC рушенням правил трудової діяльності, не суспільно небезпечC не. За такі порушення винні особи притягаються до відповіC дальності спеціально уповноваженими органами – державними інспекторами, адміністративними комісіями відповідно до АдC міністративного кодексу України.

Адміністративна відповідальність за земельні правопоруC шення передбачена Земельним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Наприклад, за псування і забруднення сільськогосподарських та інших угідь, знищення межових знаків тощо.

Злочин – це кримінально каране суспільно небезпечне діянC ня. Цими ознаками воно відрізняється від інших правопоруC шень. При вирішенні земельних спорів Земельний кодекс поC силається на інші законодавчі акти України. Одним із таких законодавчих актів є Кримінальний кодекс України. Так, згідно зі ст. 199 даного кодексу передбачається кримінальна відповіC дальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самоC вільне будівництво.

2. Склад земельних правопорушень Підстави та умови відповідальності

Земельні правопорушення, як і усі інші, складаються із чоC тирьох елементів: об’єкта, суб’єкта, об’єктивної сторони та субC ’єктивної сторони правопорушення.

Відповідальність може наступати лише при наявності всіх чотирьох елементів правопорушення. Відсутність хоча б одноC го із них виключає відповідальність.

Об’єктом земельного правопорушення являється земельний лад, встановлений земельним законодавством. В якості конкC ретного об’єкта виступає земля, конкретна земельна ділянка, права власників, користувачів, орендаторів землі.

Об’єктивна сторона земельного правопорушення – це конC кретне діяння порушника, що посягнув на земельні інтереси

322

Розділ XII. Відповідальність як засіб реалізації земельного права

учасників земельних відносин (наприклад, знищення межових знаків, самовільне захоплення ділянки тощо).

Суб’єкти земельного правопорушення – це конкретні фізичні та юридичні особи – власники землі, які допустили поC рушення земельного законодавства. Суб’єктами такої відповіC дальності виступають також посадові особи або керівні працівC ники підприємств, організацій, установ, які також являються власниками чи користувачами землі.

Суб’єктивна сторона земельного правопорушення – це псиC хічне відношення суб’єкта щодо вчиненого діяння, тобто як порушник відноситься до скоєного діяння: скоює його умисно чи по необережності, недбалості.

При притягненні винних до юридичної відповідальності за земельні правопорушення необхідно дотримуватись встановлеC них законодавством підстав та умов відповідальності.

Підстава відповідальності – це наявність закону, правової норми, якими передбачено той чи інший вид злочину.

Умови відповідальності також установлені законодавством. Ці умови дають можливість притягати суб’єкта до відповідальC ності, а відсутність хоча б одного із них робить таке неможлиC вим. Такими умовами є:

протиправна поведінка суб’єкта;

наявність шкоди;

наявність прямого причинного зв’язку між шкодою і діянням;

вина порушника.

Суб’єкт правопорушення несе відповідальність лише в тому випадку, якщо його поведінка, діяння являються протиправниC ми, тобто якщо він порушує закон, правові норми. Якщо діянC ня не являється таким, суб’єкт не може бути притягнутий до відповідальності.

Шкода, спричинена земельним правопорушенням, може бути майновою або моральною.

Майновий збиток виникає при порушенні законних майноC вих інтересів власника, володаря, користувача чи орендатора (наприклад, забруднення землі, зниження врожайності на цілий ряд років).

323