Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з пиC тання земельних ресурсів розглядаються земельні спори щодо:

відновлення меж земельної ділянки;

відновлення обмежень щодо використання земель та зеC мельних сервітутів;

відшкодування збитків землевласників та землекористуC вачів або втрат сільськогосподарських та лісових угідь;

правового режиму використання земельних ділянок, які перебувають у спільній власності;

розмежування земель населених пунктів;

самовільного зайняття земельної ділянки.

Уразі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням спеціально уповноваженого органу виконавчої влаC ди з питань земельних ресурсів, а також органів місцевого саC моврядування спір вирішується судом.

10. Порядок розгляду земельних спорів судами

Відповідно до ст. 14 Конституції України охорона землі як основного національного багатства спрямована на забезпеченC ня раціонального використання земельних ресурсів, збереженC ня й відтворення родючості грунтів, захист їх від псування й забруднення, реалізацію громадянами та юридичними особами їх права на землю відповідно до закону. Важлива роль у здійсненні цієї охорони належить судам, юрисдикцію яких у сфері земельних і пов’язаних із ними майнових правовідносин значно розширено.

У ході вирішення питань про підвідомчість справ врахоC вується те, що суди вирішують земельні й майнові спори, поC в’язані із земельними відносинами, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадяни.

Виходячи з положень ст. 8, 124 Конституції України, вимог Земельного кодексу України, ст.5 Закону України “Про сеC лянське (фермерське) господарство”, ст.24 Цивільного процесуC

303

Земельне право України

ального кодексу України (далі – ЦПК) судам підвідомчі, зокC рема, справи за заявами:

про надання земельної ділянки для ведення (створення) селянського (фермерського) господарства в разі відмови в цьому рішенням районної, міської (в адміністративноC му підпорядкуванні якої є район) ради;

про визнання незаконним рішення сільської, селищної, міської ради про відмову передати громадянину в приватC ну власність земельну ділянку, надану йому для ведення особистого підсобного господарства, будівництва й обслуC говування жилого будинку та господарських будівель (присадибну ділянку), садівництва, дачного й гаражного будівництва;

про захист і поновлення порушених прав власників зеC мельних ділянок і землекористувачів, усунення перешкод у використанні земельних ділянок;

про скорочення за наявності поважних причин шестиC річного строку, протягом якого громадянам забороняєтьC ся відчужувати земельну ділянку, передану у власність для ведення селянського (фермерського) господарства;

про припинення права користування земельною ділянC кою або права власності на неї у випадках, передбачених Земельним кодексом;

про вилучення (викуп) земельних ділянок за заявами відповідних Рад, підприємств, установ та організацій;

про відшкодування власникам землі та землекористуваC чам збитків і приведення земельної ділянки у стан, приC датний для її використання за призначенням, підприємC ствами, установами, організаціями, які проводили розвідувальні роботи;

про вирішення спорів між власниками жилих будинків, розташованих на суміжних (сусідніх) земельних ділянках, щодо усунення перешкод у користуванні останніми;

про визначення порядку розпорядження земельною ділянкою та її використання громадянами, яким жилий

304

Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

будинок, господарські будівлі і споруди належать на праві спільної (сумісної або часткової) власності;

про визнання недійсними договорів купівліCпродажу, даC рування, застави, самовільного обміну земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угод, укладених власниками землі з порушенням установC леного для них порядку придбання або відчуження зеC мельних ділянок;

про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, приведення їх у придатний для використання стан, знеC сення зведених на них будівель і споруд;

про вирішення земельного спору, що відповідно до визC наченої Земельним кодексом компетенції розглядався радою, з рішенням якої заявник не погоджується;

про вирішення майнових спорів, пов’язаних із земельниC ми відносинами, в тому числі про відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом) або тимчасовим зайC няттям земельних ділянок, обмеженням прав власників землі, орендарів та інших землекористувачів, погіршенням якості земель чи приведенням їх у непридатний для виC користання за цільовим призначенням стан внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, або шкоC ди, заподіяної їхніми неправомірними діями, що потягли за собою псування, погіршення якості земель чи привеC дення їх у непридатність;

про вирішення спорів між суб’єктами права колективної власності на землю і членами цих юридичних осіб (або їх спадкоємцями) про право на земельну частку, між садівC ницькими товариствами та їх членами, між членами таC кого товариства і членами їх сімей чи іншими особами щодо використання наданої члену товариства земельної ділянки та усунення перешкод у цьому.

Земельні спори між юридичними особами, в тому числі про надання зареєстрованому фермерському господарству землі для розширення господарства, підвідомчі арбітражним судам.

305

Земельне право України

Оскільки ЗК встановлення меж земельних ділянок в натурі віднесено до компетенції землевпорядних організацій, суди не можуть розглядати такі вимоги, за винятком випадків, передC бачених законом.

Враховуючи, що підставою для позовів про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, є зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння такої шкоди майну організацій або громадян, ці позови відповідно до ст.126 ЦПК можуть пред’являтися за вибором позивача або за місцем проживання відповідача (місцем знаходження органів управлC іння організацій), або за місцем заподіяння шкоди.

Спори з приводу суміжного землекористування: додержанC ня меж, правил добросусідства (зокрема, щодо обов’язку власC ника або землекористувача дозволити власникам або землекоC ристувачам сусідньої ділянки прохід до доріг загального користування для спорудження на суміжній ділянці необхідних комунікацій, вжиття заходів до недопущення можливості стоC ку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеC ральних добрив на суміжну ділянку тощо) – розглядаються судами відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України і в тому разі, коли вони попередньо не вирішувались обраною радою узгоджувальною комісією.

Підвідомчі судам спори, пов’язані із земельними відносинаC ми, розглядаються у позовному провадженні.

За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням ради з земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення й вирішує спір по суті.

У разі оскарження рішення рад з інших питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в наданні земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства), суд під час задоволення позову визнає рішення ради незаконним і зобов’язує її виконати певні дії на захист порушеного права.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земC лю і права користування земельною ділянкою, суди враховують, що рада має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених відповідними нормами ЗемельC

306

Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

ного кодексу. У випадках, визначених цими нормами, припиC нення права власності на землю і права землекористування провадиться за позовом відповідної ради в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення ради незаконним.

Разом з тим, виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок, не можна вважати таким, що суперечить законові, рішення ради про скасування свого рішенC ня, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи в користування. У цьому разі питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення, вирішується в судовому порядку.

У разі тимчасового користування землею на умовах оренди питання про дострокове його припинення вирішується шляхом пред’явлення позову про розірвання договору. У разі закінченC ня зазначеного в договорі строку оренди передбачене ЗК переC важне право орендарів на поновлення договору оренди пошиC рюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Із заявами про вилучення (викуп) земельних ділянок у гроC мадян з метою передачі їх у власність або надання в користуC вання іншим громадянам, підприємствам, установам, організаC ціям вони мають право звертатися ради – у разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на її вилученC ня (викуп), а також підприємства, установи, організації, які погоджували пов’язані з вилученням (викупом) питання в усC тановленому ЗК порядку, – у разі відмови місцевої ради у виC лученні (викупі) землі.

Під час вирішення таких вимог суд враховує як інтереси громадянина, підприємства, установи, організації, для потреб яких вилучається земельна ділянка, так і інтереси її власника або землекористувача, і визначає, якому з цих інтересів у даній ситуації належить віддати перевагу.

Особа, в якої без її згоди рішенням ради вилучено земельC ну ділянку, може звернутися з позовом про визнання цього рішення незаконним.

307

Земельне право України

Рішення ради про вилучення (викуп) земельної ділянки не може бути визнано законним, якщо його постановлено з порушенC ням передбаченого законодавством порядку вирішення цих питань.

Вимоги про вилучення (викуп) земельних ділянок у громаC дян можуть бути задоволені судом лише за умови забезпеченC ня гарантій, передбачених ЗК, а саме після виділення радою за бажанням цих громадян рівноцінної земельної ділянки, будівC ництва на новому місці підприємствами, установами, організаC ціями, для яких відведено земельну ділянку, жилих, виробниC чих та інших будівель замість тих, що вилучаються, і відшкодування в повному обсязі інших збитків.

Відповідно до ст.5 Закону “Про селянське (фермерське) госC подарство” суд розглядає заяви про надання земельної ділянC ки громадянам, що виявили бажання вести селянське (ферC мерське) господарство, як у разі відмови районної, міської (в адміністративному підпорядкуванні якої є район) ради в наC данні земельної ділянки, так і при її наданні в іншому розмірі чи місці, ніж просили громадяни у своїх заявах.

У даному випадку слід враховувати, що право на створенC ня селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин, який досяг 18Cрічного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність зайC матися сільським господарством, і пройшов відбір у районній (міській) конкурсній комісії, а також що першочергове право на це надається громадянам, які проживають у сільській місцевості й мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільськоC му господарстві (ст.4 Закону “Про селянське (фермерське) госC подарство”). Надання земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні, провадиться тільки після їх вилученC ня (викупу). Членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, працівникам сільськогосподарських підприємств (крім дослідних госпоC дарств), які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, за відсутності земель запасу надаються для цієї мети земельні ділянки з придатних для сільськогосподарськоC

308

Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

го виробництва земель зазначених підприємств і кооперативів, вилучених без порушення цілісності інших господарств.

Оскільки рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості), видачі докуC мента, що посвідчує право власності на землю або користуванC ня нею, а також для укладення договору про оренду, в резолюC тивній частині рішення повинно бути зазначено місце розташування ділянки, її розмір та межі.

Порушення радою передбаченого п.2 ст. 5 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” місячного терміну розгляду заяв громадян про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства є створенням перешкод до здійснення їхніх прав, тому суд за заявами осC танніх може в порядку, передбаченому гл. 31CА ЦПК, зобов’яC зати відповідну раду розглянути такі заяви на найближчій сесії.

Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у корисC туванні ними тощо), суд перевіряє законність рішення ради про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення її в усC тановленому порядку у позивача і в тому разі, коли останнім не заявлено позову про визнання цього рішення незаконним.

Вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди беруть до уваги те, що при вилученні (викупі) або тимчасовому зайнятті земельних ділянок в установленому порядку, а також при обмеженні прав власників та землекористувачів (у тому числі орендарів), погіршення якості земель або приведенні їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан заподіяні збитки відшкодовуютьC ся згідно з вимогами Земельного кодексу підприємствами, устаC новами, організаціями та громадянами, яким відведено чи надаC но в тимчасове користування земельні ділянки, що вилучаються (викуповуються), або тими, діяльність яких призводить до обмеC ження прав власників і землекористувачів чи погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу.

У випадках самовільного зайняття ділянок, псування, забC руднення земель та інших порушень земельного законодавства

309

Земельне право України

шкода відшкодовується відповідно до вимог Земельного кодекC су, ст. 203, 440, 441, 453 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) особами, які її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки вона відшкодовується володільцем цьоC го джерела за правилами ст. 450 ЦК.

Згідно з вимогами ЦК втрати сільськогосподарського й лісоC господарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосC подарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не поC в’язаних із веденням сільського й лісового господарства, обмеженням прав власників та землекористувачів або погіршенC ням якості земель внаслідок негативного впливу, спричиненоC го діяльністю підприємств, установ і організацій, не належать до збитків, на відшкодування яких мають право власники зеC мельних ділянок та землекористувачі, і відшкодовуються УряC ду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та СеваC стопольській міським радам поряд з відшкодуванням збитків власникам землі й землекористувачам.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі й землекориC стувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям у встановленому порядку земельних ділянок, визначаються коC місіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітеC тами міських (міст обласного підпорядкування) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КабіC нету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.

У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеC женням прав власників землі та землекористувачів, погіршенC ням якості земель або приведенням їх у непридатний для виC користання за цільовим призначенням стан внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Під час тимчасового зайняття земельних ділянок для розвC ідувальних робіт розмір збитків та порядок їх відшкодування визначаються угодою між власниками землі або землекористуC вачами та підприємствами, установами, організаціями–замовC

310

Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

никами розвідувальних робіт. При недосягненні згоди розмір збитків визначається зазначеними вище комісіями, рішення яких можуть бути переглянуті судом при вирішенні відповідC них позовів.

Під час невиконання підприємствами, установами, органіC заціями, які тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, передбаченого Земельним кодекC сом обов’язку привести займану земельну ділянку за свій раC хунок в установлений строк у стан, придатний для її викорисC тання за призначенням, вони повинні відповідно до ст. 203, 440, 453 ЦК відшкодувати власникові або землекористувачеві запоC діяну шкоду в розмірі вартості робіт, потрібних для приведенC ня земельної ділянки в такий стан. Для визначення розміру цієї шкоди суд у разі необхідності може призначити експертизу.

Вирішуючи позови про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 203, 440 ЦК така шкода відшкодовується в повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насадC жень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забC рудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуC ванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати із зеC мельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні, на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської проC дукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності даної культури в господарстві, за винятC

311

Земельне право України

ком витрат виробництва, пов’язаних із збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їх призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекорисC тувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкоC дуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Відповідно до вимог ЗК самовільно зайняті земельні ділянC ки повертаються їх власникам або землекористувачам з переC дачею останнім незібраного врожаю без відшкодування витрат, проведених під час незаконного користування.

Усправах про відшкодування шкоди, заподіяної порушенC ням земельного законодавства, суд відповідно до ч.7 ст.203 ЦПК вправі вийти за межі заявлених позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і охоронюваних законом інтересів власників земельних ділянок або землекористувачів.

Зменшення на підставі ст. 454 ЦК розміру відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, може мати місце у виняткоC вих випадках, залежно від встановленого судом і ретельно пеC ревіреного в судовому засіданні його майнового стану, з обоC в’язковим наведенням мотивів прийнятого рішення.

Уході розгляду позовів про відшкодування шкоди, заподіC яної псуванням чи забрудненням землі, судам слід з’ясовувати наявність у відповідача можливості провести роботи по відновC ленню попередньої якості землі. Якщо така можливість є, суд може з урахуванням думки позивача зобов’язати відповідача згідно зі ст.453 ЦК відшкодувати шкоду в натурі, встановивши для цього відповідний строк.

Уразі встановлення порядку використання земельної ділянC ки й розпорядження нею громадянами, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди належать на праві спільної чаC сткової власності, суд з’ясовує і враховує можливість нормальC ного користування будинком та здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодовоCягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил проC

312

Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

типожежної безпеки. У разі неможливості перенесення співвласником на надану в його користування ділянку госпоC дарських будівель і насаджень суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Успільному користуванні сторін суд може залишити лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Під час приватизації громадянами одноC або багатоквартирC ного будинку державного житлового фонду користування закC ріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п.5 ст.10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” здійснюється в порядку й на умовах, передбачених Земельним кодексом щодо використання присадибної ділянки громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності (ст. 42, 105). Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується за вимогами Земельного кодексу, тобC то шляхом поділу цієї території в установленому порядку або спільного користування нею, якщо поділ без шкоди для її рацC іонального використання неможливий.

Уразі, коли громадяни, яким жилий будинок належить на праві спільної власності, крім наданої для будівництва й обслуC говування цього будинку та господарських будівель земельної ділянки (присадибної ділянки) тимчасово користуються з наC лежного дозволу місцевої ради незайнятою суміжною ділянкою, суд, вирішуючи спір про порядок використання присадибної ділянки й розпорядження нею, може одночасно визначити за тими ж правилами й порядок тимчасового користування суміC жною ділянкою, зазначивши в рішенні, що він встановлюється на період до припинення права користування нею.

Виходячи з того, що порядок використання й розпорядC ження спільною земельною ділянкою визначається насампеC ред самими співвласниками жилого будинку залежно від розC міру їх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до вимог Земельного кодексу бере до уваги їх угоду з цього приводу при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній

313

Земельне право України

власності на будинок і для яких ця угода також є обов’язкоC вою. Це правило стосується й випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок використання й розпорядження земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемлює законні інтереси когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю часC тиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурноCбудівельC ним, санітарним та протипожежним правилам.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками буC динку про порядок використання земельної ділянки цей поряC док ними не визначався, суду слід виходити з розміру їх часC ток у праві спільної власності на будинок на час перетворення спільної сумісної власності у спільну часткову або на час виC никнення останньої.

Суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку використання й розпорядC ження земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що угодою між співвласниками жилого будинку було визначено порядок використання й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він постановляє рішення про встановлення саме такого порядку.

У резолютивній частині рішення в такій справі суд залежC но від обставин останньої повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначиC ти, як мають сторони проходити до будинку, будівель, споC руд та на вулицю.

Відповідно до вимог Земельного кодексу користування й розпорядження земельними ділянками, що перебувають у коC лективній власності громадян, здійснюється за рішенням заC гальних зборів колективу співвласників, якими є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські коопеC ративи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні

314

Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

товариства (в тому числі створені на базі радгоспів), інші сільськогосподарські підприємства. Оскарження таких рішень членами цих суб’єктів права колективної власності на землю згідно зі ст. 16 Закону України “Про звернення громадян” проC вадиться в судовому порядку. Суд розглядає такі скарги за праC вилами гл. 31CА ЦПК.

Заяви членів зазначених суб’єктів права колективної власC ності (крім садівницького товариства) або їх спадкоємців про виділ частки землі розглядаються у позовному провадженні. Питання про право на частку та про її розмір вирішуються на підставі вимог Земельного кодексу.

До передачі земельних ділянок, наданих для ведення колекC тивного садівництва у колективну власність садівницьких тоC вариств і приватну власність їх членів, суб’єктами прав, обоC в’язків і гарантій щодо наданої земельної ділянки є ці товариства, які в межах своєї компетенції встановлюють поряC док користування земельними ділянками, а також вправі вимаC гати звільнення цих ділянок особами, які зайняли їх з порушенC ням прав інших осіб або товариства. Разом з тим члени садівницьких товариств мають право вимагати в судовому поC рядку усунення перешкод у користуванні виділеною їм садоC вою ділянкою, будівлями, насадженнями, а також захисту інших суб’єктивних прав.

Судам необхідно неухильно додержуватися вимог ст. 143 ЦПК щодо підготовки до судового розгляду справ про земельні й майнові спори, пов’язані із земельними відносинами.

Зокрема, у справах про встановлення порядку користуванC ня й розпорядження земельною ділянкою необхідно вимагати документи про надання її для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель; план земельної ділянC ки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазC наченням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників, а також розташованих на ній будівель, плодовоCягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного співвласника; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначенC

315

Земельне право України

ня порядку користування ним; угоду про порядок користуванC ня земельною ділянкою, якщо вона мала місце.

При підготовці до розгляду справ про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарC ства в суди подаються документи про освіту, спеціальність чи професію позивача, стаж його роботи в сільському госпоC дарстві, місце проживання, план розташування земельної ділянки, обгрунтування щодо її розміру та перспектив діяльC ності селянського (фермерського) господарства, документи конкурсної комісії про розгляд заяви та проходження конC курсного відбору, а також замовлений радою проект відвеC дення земельної ділянки, погоджений із власником землі або землекористувачем (якщо ділянка відводиться із земель заC пасу, погодження не потрібно).

У справах про відшкодування збитків або шкоди в суд поC даються: акт відповідної комісії, створеної Київською та СевасC топольською міськими, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного підпорядкуванC ня) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власниC кам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію; проект заходів для приведення у стан, придатний для використання за призначенням, земельних діляC нок, наданих у тимчасове користування, та кошторис витрат на це; документи про вартість робіт по доведенню до попередньоC го стану зіпсованих або пошкоджених земель; довідку служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур; довідку про ринкову ціну цих культур.

Коли для з’ясування обставин, що мають значення для спраC ви, необхідні спеціальні знання, суддя при підготовці справи до розгляду, а суд під час її розгляду призначають експертизу з додержанням вимог ст.57 ЦПК.

Суди беруть до уваги і те, що купівляCпродаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористуваC чами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власC никами землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, повинні визнаC

316