Земельне право України
лових районів, промислових центрів та місць відпочинку; поC верховість будівництва, захисні санітарні зони тощо. ГенеC ральні плани затверджуються на 25–30 років, вони покликані забезпечити оптимальну організацію земель житлової і гроC мадської забудови.
Проекти детального планування розробляються на основі генерального плану і охоплюють окремі частини міста (селиC ща): житлові та промислові райони, загальноміські центри, зони відпочинку і екологічного захисту. Такі проекти розраC ховані на 3–5 років.
Особливості правової охорони земель житлової і громадсьC кої забудови полягають в тому, що під час розміщення, проекC тування, будівництва та введення в дію нових і реконструйоC ваних об’єктів, будівель і споруд, а також впровадження нових технологій повинно передбачатися додержання екологічних та санітарноCтехнічних вимог щодо охорони земель.
Введення в дію об’єктів і застосування технологій, що не забезпечують вимог захисту земель від деградації або порушенC ня, забороняється.
Розміщення об’єктів, що впливають на стан земель, погодC жується з землевпорядними, природоохоронними та іншими органами в порядку, що визначається законодавством України.
3. Містобудівний кадастр земель житлової і громадської забудови
Ведення містобудівного кадастру житлової і громадської забудови здійснюється на підставі вимог Положення про містоC будівний кадастр населених пунктів, затвердженого постаноC вою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 224 згідно з вимогами Закону України “Про основи містобудуванC ня” від 16 листопада 1992 р.
Містобудівний кадастр житлової і громадської забудови (далі – містобудівний кадастр) – це система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні
468
Розділ XVII. Правовий режим земель житлової і громадської забудови
ділянки, будинки й споруди, соціальну, інженерну і транспортC ну інфраструктуру, екологічні та інженерноCгеологічні умови.
Дані містобудівного кадастру використовуються суб’єктами містобудування під час вирішення питань:
прогнозування розвитку, планування і забудови населеC них пунктів;
розміщення, проектування, будівництва й реконструкції об’єктів житловоCцивільного, виробничого, комунального та іншого призначення;
створення соціальної, інженерної і транспортної інфрастC руктури;
охорони пам’яток архітектури і містобудування, регенеC рації історичних поселень;
регулювання земельних відносин на відповідних теритоC ріях;
визначення зон економічної оцінки територій, обґрунтуC вання розмірів оподаткування і вартості земельних діляC нок, будинків і споруд з урахуванням місцевих умов;
обліку власників і користувачів будинків і споруд;
контролю за раціональним використанням територіальних ресурсів, аналізу реалізації затвердженої містобудівної документації та інших питань.
Містобудівний кадастр ведеться на окремий населений пункт і включає текстові, цифрові та графічні матеріали, які містять систему основних відомостей про:
межі та площі населеного пункту, його адміністративноC територіальних утворень, окремих земельних ділянок, їхній правовий режим та якість;
належність до відповідних функціональних зон окремих територій та земельних ділянок, їхнє сучасне використанC ня, стан забудови, інженерного забезпечення та озелененC ня, перспективне містобудівне призначення;
соціальну, інженерну та транспортну інфраструктуру наC селеного пункту;
будинки і споруди, їхній правовий режим, технічний стан, архітектурну та історикоCкультурну цінність;
469
Земельне право України
екологічні та інженерноCгеологічні характеристики окреC мих територій та земельних ділянок, можливість здійснення на них містобудівної діяльності з урахуванням планувальних обмежень.
Відомості та дані для ведення містобудівного кадастру наC селених пунктів збираються з документованих державних, відомчих та інших джерел інформації, зокрема:
про землі – з даних державного земельного кадастру;
про сучасне і перспективне призначення територій, їхню належність до відповідних функціональних зон – з матеC ріалів затвердженої містобудівної документації;
про місце розташування окремих територій, земельних ділянок, будинків, споруд та інженерних комунікацій – з топографоCгеодезичних і картографічних матеріалів;
про інженерноCгеологічний стан територій – з матеріалів інженерноCгеологічних вишукувань;
про будинки і споруди – з даних технічної інвентаризації та проектних рішень цих об’єктів;
про екологічний стан території – з даних екологічних, гідрометеорологічних, радіологічних, санітарноCгігієнічних та інших досліджень.
Інформація для ведення містобудівного кадастру може бути одержана також шляхом проведення спеціальних робіт і спосC тережень.
Організація ведення містобудівного кадастру забезпечуєтьC ся місцевими державними адміністраціями і виконавчими коC мітетами місцевих рад.
Містобудівний кадастр ведеться за рахунок коштів місцевоC го бюджету.
Ведення містобудівного кадастру здійснюється місцевими оргаC нами містобудування і архітектури на основі нормативноCметоC дичних документів, затверджуваних Держкомбудархітектури.
Для виконання робіт по веденню містобудівного кадастру при місцевих органах містобудування і архітектури можуть утворюватися спеціальні підрозділи, в тому числі госпрозрахунC
470