Розділ XIX. Правовий режим земель особливо охоронних територій

2. Правовий режим земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

2.1. Поняття та класифікація земель природно>заповідного призначення

Правовий режим земель природноCзаповідного та іншого природоохоронного призначення регламентується, головним чином, Земельним кодексом України та Законом України “Про природноCзаповідний фонд України”.

До складу земель природноCзаповідного фонду включаютьC ся ділянки суші і водного простору з природними комплексаC ми та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, еколоC гічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до законодавства надано статус територій та об’єктів природноCзаповідного фонду.

До природноCзаповідного фонду України належать:

природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіC ональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, паркиCпам’ятки садовоCпарковоC го мистецтва.

Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та паркиCпам’ятки садовоCпаркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об’єктів, що оголошуються заказниками чи памC ’ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіоC логічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстовоCспелеологічні;

529

Земельне право України

пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Законодавством Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об’єктів природноCзаповідного фонду.

Території природних заповідників, заповідні зони біосферC них заповідників, землі та інші природні ресурси, надані націоC нальним природним паркам, є власністю народу України.

Регіональні ландшафтні парки, зони – буферна, антропогенC них ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферC них заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказC ники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та паркиCпам’ятки садоC воCпаркового мистецтва можуть перебувати як у власності наC роду України, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки ствоC рені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, паркиCпам’ятC ки садовоCпаркового мистецтва, землевласники зобов’язані заC безпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною пеC ререєстрацією охоронного зобов’язання.

Землі територій та об’єктів природноCзаповідного фонду України, а також землі природних територій та об’єктів, що маC ють особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історикоCкультурну цінність і є відповідно до статті 6 згаC даного Закону об’єктами комплексної охорони, належать до зеC мель природоохоронного та історикоCкультурного призначення.

На землях природоохоронного та історикоCкультурного призначення забороняється будьCяка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історикоCкультурних комплексів та об’єктів чи першкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

530

Розділ XIX. Правовий режим земель особливо охоронних територій

2.2. Землі природних та біосферних заповідників

Природні заповідники – природоохоронні, науковоCдослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з меC тою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охороC ни навколишнього природного середовища, ефективного викоC ристання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними реC сурсами повністю вилучаються з господарського використання

інадаються заповідникам у порядку, встановленому Законом України “Про природноCзаповідний фонд України” та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збереC ження природних комплексів та об’єктів на їх території, провеC дення наукових досліджень і спостережень за станом навкоC лишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заC повідної справи.

На природні заповідники покладається також координація

іпроведення наукових досліджень на територіях заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ у регіоні.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науковоCдосC лідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологC ічного моніторингу, вивчення навколишнього природного сеC редовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заC повідників, національних природних парків з включенням до їх складу території та об’єктів природноCзаповідного фонду

531

Земельне право України

інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глоC бальної мережі біосферних заповідників.

Для біосферних заповідників установлюється диференційC ований режим охорони, відтворення та використання природC них комплексів згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона – включає території, призначені для збеC реження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами приC родних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановC лених для природних заповідників;

буферна зона – включає території, виділені з метою запобC ігання негативному впливу за заповідну зону господарсьC кої діяльності на прилеглих територіях; її режим та поряC док створення визначаються відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

зона антропогенних ландшафтів – включає території траC диційного землекористування, лісокористування, водокоC ристування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності.

Умежах території біосферних заповідників можуть виділяC тися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заC повідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встаC новлених Законом України “Про природноCзаповідний фонд України”.

2.3. Землі національних природних і регіональних ландшафтних парків

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційC ними, культурноCосвітніми, науковоCдослідними установами загальC нодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, істориC коCкультурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

532

Розділ XIX. Правовий режим земель особливо охоронних територій

Ділянки землі та водного простору з усіма природними реC сурсами та об’єктами вилучаються з господарського викорисC тання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому Законом України “Про природноCзаповідний фонд України” та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків моC жуть включатися ділянки землі та водного простору інших земC левласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

збереження цінних природних та історикоCкультурних комплексів і об’єктів;

створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умоC вах з додержанням режиму охорони заповідних природC них комплексів та об’єктів;

проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробC ка наукових рекомендацій з питань охорони навколишC нього природного середовища та ефективного викорисC тання природних ресурсів;

проведення екологічної освітньоCвиховної роботи.

На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історикоC культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона – призначена для охорони та відновленC ня найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для приC родних заповідників;

зона регульованої рекреації – в її межах проводяться коC роткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туC

533

Земельне право України

ристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняC ються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може негаC тивно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації – призначена для розміщенC ня готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговуC вання відвідувачів парку;

господарська зона – у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунальC ного призначення парку, а також землі інших землевласC ників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природC ного середовища.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекC реації та господарської зони забороняється будьCяка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану наC вколишнього природного середовища та зниження рекреаційC ної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекC реаційна та інша діяльність на його території провадяться відпоC відно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його приC родних комплексів і об’єктів, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреC аційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезC печення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

534