Словник термінів:

Бюджет – кошторис доходів та витрат держави, підприємства.

Виборщики – особи, які у випадках непрямих виборів дістали від своїх виборців доручення обрати на відповідний пост посадову особу або ще одну колегію. Інститут виборщиків застосовується в США при проведенні президентських виборів.

В’єтнамська війна 1964-1973 рр. – збройний конфлікт між Північним і Південним В’єтнамом безпосередніми учасниками якого стали США та їх союзники.

Вотергейська справа – політичний скандал у США, який одержав свою назву від комплексу установ і будівель у Вашингтоні, де містився головний виборчий штаб Демократичної партії під час президентської виборчої компанії 1972 р. П’ятеро осіб, найняті Республіканською партією проникли у Вотергейт з електронним обладнанням для шпигування і були затримані.

Засуджений – особа, щодо якої судом винесено обвинувальний вирок із призначенням покарання.

Змагальність – принцип судочинства, що полягає у наданні рівних прав сторонам або учасникам процесу вільно брати участь у спорі щодо захисту своїх інтересів при розгляді справи у суді.

Загальна Декларація прав людини – прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. складається з преамбули і 30 статей. Це конкретизація і розвинення Статуту ООН, згідно з яким держави зобов’язалися співпрацювати «у заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови, релігії.

Імпічмент – вираження недовіри однієї з гілок влади іншій, яка мала своїм наслідком вихід останньої у відставку.

Закон Вагнера (1935 р.) – легалізовано діяльність профспілок на загально федеральному рівні, відмінено кримінальну відповідальність за їх створення.

Закон про громадянські права (1957 р.) – згідно цього закону створювалась спеціальна комісія, яка розглядала скарги громадян щодо дискримінації за расовою, релігійною та іншими ознаками.

Закон про громадянські права (1964 р.) – гарантує рівну участь афроамериканців у виборчих компаніях, рівність при прийнятті на роботу.

Конгрес – законодавчий орган (парламент) у США.

Конституція – основний закон (або сукупність найважливіших законів) держави, що має найвищу юридичну силу.

Магістрат – 1) у деяких західних країнах – орган місцевого самоврядування (муніципалітет); 2) у США – сукупність усіх державних службовців, у тому числі й судових.

«Новий курс» - це програма виведення США із стану економічної депресії 1929-1933 рр., запропонована Ф.Д. Рузвельтом.

Президентська республіка – форма правління, в якій президент обирається всенародно чи спеціальною процедурою, він вже є главою уряду і здійснює виконавчу владу, а законодавча влада належить парламенту. Президент має право відкладного «вето». (наприклад, США).

Публічне право – сукупність правових норм, які регулюють відносини у сфері загальнодержавного інтересу громадян країни.

Республіка – форма правління, де верховна влада в державі здійснюється виборним представницьким органом.

Рух за громадянські права – розпочався в середині 50 – х рр.. ХХ ст. у США і ставив за мету прийняття федерального законодавства, яке проголосило б незаконними расову сегрегацію і дискримінацію та надало б чорним однакові права з білими.

Тафта-Хартлі закон – закон 1947 р. про регулювання трудових відносин США. Названий на ім’я сенатора Р.А.Тафта та члена палати представників Ф.Харлі. Цей закон поставив профкоми під контроль держави; значному обмеженню підверглось право на страйки. Тим самим права трудящих були значно ущемлені.