Іменний покажчик.

Бурбони – королівська династія у Франції у 1589-1792 рр., 1814-1868 рр.

Валуа – династія французьких королів у 1328-1589 рр.

Гильом Каль – у час християнського повстання 1358 р. у Франції, відомого як жакерія, був головою найбільшого загону повстанців, шляхом оману був схоплений і страчений дворянами. Виступав проти феодальних повинностей та кріпосної залежності. Це повстання прискорило звільнення християнства у Франції від особистої залежності феодалам.

Капетинги – династія французьких королів у 987-1328 рр., засновник династії Гуго Капета, який був обраний королем у 987 році на з’їзді духовних та світських феодалів. Його володіння (домен) обмежувалися невеликою областю, у центрі якої був Париж.

Карл Мартелл – син Піпіна Геристальського і спадкоємець його посади майордома об’єднаного фронкського королівства. Він одноособово управляв державою з 715 по 741 роки, не підпорядковуючись номінально царюючим королям із династії Меровінгів. Він провів бенефіціальну реформу.

Карл Великий – король франків (768-814 рр.), син Піпіна Короткого, засновник римської імперії середньовіччя. Коронований у Римі у 800 році папою Львом ІІІ. Імперія Карла Великого виявилася нетривалою, вона розпалася відразу після його смерті. Після довготривалих війн його онуки у 843 році збирались у м. Верден та підписали трактат про розділ імперії на три частини (три королівства). На цих частинах були утворені Італія, Німеччина, Франція.

Людовік ХІ – король Франції, який правив з 1461-1483 рр. Походив з династії Валуа. Проводив політики закріплення королівської влади, централізації та територіального з’єднання Франції. У своїй політиці віддавав перевагу переговорам, підкупам, інтригам відкритим воєнним діям, за що був прозваний «всесвітнім павуком».

Людовик XIV – король Франції, який правив з 1643-1715 рр. Походив з династії бурбонів, син Людовіка ХІІІ. Придворні підлесники називали його «король – сонце». Легенда приписує йому відомий вираз: «Держава – це Я». При ньому абсолютна монархія настигла найвищої могутності.

Людовік ІХ (Святого) (1226-1270 рр.) – вважається одним із трьох «великих Капетингів» - разом зі своїм дідом Філіпом ІІ Августом і онуком – Філіпом IV Красивим. Окрім своєї слави святого короля Хрестоносця, зразкового християнського рицаря, він увійшов у історію як правитель, який підніс престиж королівської влади, розвинув і реформував адміністративну структуру державу.

Піпін Короткий (751-768 рр.) – після смерті батька Карла Мартелли майордомом франкської держави, названий так за свій маленький зріст. Посилено проводив християнізацію німецьких племен, прагнучі підкріпити силу зброї церковною проповіддю. В 751 році заточив у монастир останнього меровинга і став королем франків, його в цьому питанні підтримав батько римський Захарій. Піпін Короткий заснував нову династію Каролінгів.

Рішельє (1585-1642 рр.) – кардинал голова королівської ради, фактичний правитель Франції при Людовіку ХІІІ. Сприяв укріпленню абсолютизму. Провів адміністративні, фінансові та воєнні реформи.

Філіп ІІ Август – французький король з 1180 р., із династії Копетингів. Спираючись на дрібних і середніх феодалів, церкву та місто, успішно проводив політики централізації держави. Відвоював у англійського короля Іоана Безземельного Нормандію і другі землі. У 1189-1191 рр. Філіп ІІ був одним з ватажків третього хрестового походу на Схід.

Філіп IV Красивий (1268-1314 рр.) – французький король з 1285 р. Добився переїзду католицької церкви Папи Римського з Риму у Авіньйон, обклав податком церкву. Скликав у 1302 р. для підтримки своїх дій і політики Генеральні Штати.

Хлодвіг І – вождь, а потім король франків з династії Меровінгів, який у 486 р. розгромив військо колишнього римського намісника у Галії та розширив володіння франків до р. Луари, у 500 р. оголосив себе королем франківської держави.