Словник термінів:

Амністія - повне або часткове звільнення від покарання осіб, які скоїли злочин, або заміна цим особам призначеного судом покарання більш м’яким.

Адміністрація - орган управління виконавчої влади, а також влада взагалі; посадові особи управління.

Бойкот - засіб політичної та економічної боротьби.

Бюджет - кошторис доходів та витрат держави, підприємства.

Власність — майно, що належить будь-кому з правом розпоряджатися і користуватися на свій розсуд.

Військова колегія - ревізійна інстанція для військових судів.

Вотчинна колегія - розпоряджалась усіма справами та спорами про володіння маєтками.

Волосні та селянські розправи - розглядали позови та малі поступки державних селян, складались із волосного старшини та двох добропорядних виборних. Волосна розправа вирішувала справи по суперечках до 15 крб., сільська - 5 крб., а по проступках назначали штраф від 25 коп. до 1 крб.

Верхній земський суд - складався з двох голів і десяти присяжних. При цьому суді були прокурор та двоє стряпчих. Розділявся на два департаменти (кримінальний і цивільний). У кожному департаменті голова та п’ять засідателів. Апеляційна інстанція у справах повітових судів, земських судів та дворянських опік. У позовах на суму понад 100 крб. справа могла переноситися в палату громадського суду. Кримінальні справи йшли на ревізію в палату кримінального суду. Голови призначалися царем з кандидатів, рекомендованих сенатом. Засідателі обирались на три роки дворянами.

Верхня розправа - апеляційна інстанція у справах нижніх розправ з тими ж правами, що і верхній земський суд. Склад: два голови і десять заседателів. Засідателі обирались на три роки з-поміж дворян, чиновників, різночинців та поселян (крім кріпосних).

Вердикт - рішення судового органу, згодом - присяжних засідателів, про винуватість або невинуватість звинуваченого.

Виморочне майно - майно, яке залишалося після власника без спадкоємця.

Вибори - передбачена конституцією чи іншими документами форма волевиявлення народу з метою формування органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Виборчий ценз - спеціальні умови надання громадянам виборчих прав (наприклад, володіння майном, рівень освіченості, термін проживання в

державі або на певній території тощо).

Губернатор — голова губернії. Де не було надвірних судів, судив разом з 1-2 асесорами.

Генерал — прокурор — спостерігав за розглядом справ у сенаті і був головним начальником сенатської канцелярії. Під його наглядом знаходились і фіскали. Посада генерал-прокурора затверджена в 1722 р.

Генерал - рекетмейстер (при сенаті) - в його обов’язки входило: 1. Розглядати апеляційні справи та переносити їх з колегії в сенат. 2. Приймати скарги та підтримувати їх в установлених інстанціях. З. Не допускати до царя «безкорисних скарг» (скарги, подані на ім’я царя, надходили до нього на попередній розгляд).

Головний, провінційний та міський магістрати - виступали як органи правління та суду. Вони розглядали як громадські, так і кримінальні справи. Змішані справи магістрат розглядав разом із надвірним судом.

Герольдмейстер - посадова особа сенату,яка відала прийомом чолобитних на рішення колегій і підпорядкованих їм канцелярій.

Генерал - губернатор - в Російській імперії з 1775 - вища урядова особа в губернській адміністрації, яка очолювала генерал - губернаторство. До 1775 р. звання генерал — губернатора було почесним.

Генерал - губернаторство - в Російській імперії у 1775 - 1917 рр. велика адміністративно - територіальна одиниця, до складу якої входила одна або кілька губерній.

Двовладдя — своєрідне переплетення двох форм влади в Росії після лютневої буржуазно-демократичної революції (1-2 березня — 4 липня 1917 р.) буржуазії в основі Тимчасового уряду і революційно — демократичної диктатури пролетаріату і Селянства в особі Рад. Переважання в радах дрібнобуржуазних партій зумовило підтримку ними Тимчасового уряду. Ради повністю поступилися владою в липневі дні 1917 р., що означало кінець Двовладдя.

Дрібна буржуазія — дрібні товаровиробники, які мають засоби виробництва, дрібну власність, але живуть своєю працею.

Духовна консисторія — суд першої інстанції, складався з призначених синодом за рекомендацією архієрея, архімандритів, ігуменів, прокурора. Підпорядковувався останньому, знаходився під загальним керуванням архієрея.

Депутат — виборний повноважний та відповідальний представник народу в парламенті; член виборної державної установи; уповноважена особа для виконання певного доручення.

Імператор - почесний титул правителя у деяких великих монархій.

Імперія — держава, глава якої - монарх, король, імператор. Як правило, імперія - колоніальна держава, що зберігає і підтримує свою владу над колоніями і залежними країнами, системою гніту та експлуатації.

Кодифікація - від систематизації нормативних актів відповідно до галузей права, в процесі якої здійснюється переробка їх змісту. Результатом цього є створення зведеного нормативного акту (кодексу).

Конфіскація - примусове, безплатне вилучення у власність держави всього або частини майна.

Крадіжка — таємне заволодіння чужим майном.

Камер-колегія - розглядала справи про крадіжки державної скарбниці.

Кадети (Конституційно - Демократична Партія, з квітня 1906 р. - Партія Народної свободи) — російська ліберальна партія.

Канонічне право - сукупність правових та релігійних норм, створених церквою для регулювання відносин всередині церковної^-організації, а також між церквою та світськими особами.

Комерц - колегія - суд над іноземними купцями, митними службовцями та купцями у справах торгівлі.

Ландрихтер (повітовий суддя) - очолював нижній або містечковий провінційні суди. Перша інстанція у кримінальних справах. Справи про всілякі насилля, пограбування, крадіжки могли бути вирішені остаточно, але при засудженні на смерть або на галерні роботи справи відправлялись до надвірного суду, який погоджував вирок з губернатором, повертав справу для виконання. При незгоді надвірного суду справа відправлялась на ревізію в юстиц - колегію.

Маніфест - урочисте письмове звернення верховної влади до народу.

Міське право - система права, яка регулювала відносини між городянами та між містами і феодалами.

Монархія - форма правління, за якої верховна влада в державі повністю чи частково здійснюється однією особою, що належить до правлячої династії.

Магістрат - в Росії (1720 - 1860 рр.) орган місцевого самоврядування.

Мануфактур - колегія - суд у незначних справах учнів і майстрів фабрик державних мануфактур.

Міська дума - виборний розпорядчий орган міського самоврядування в Російській імперії. Заснована в 1785 «жалуваною грамотою містам» на засадах станового представництва. Населення міста поділялося на шість рядів, кожний з яких посилав депутатів до міського зібрання.

Майнові права - суб’єктивні права учасників правовідносин, котрі пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Муніципалітет — орган місцевого самоуправління.

Мирові суди - особливий вид суду в Російській імперії для розгляду дрібних

кримінальних злочинів, за які передбачалося тюремне ув’язнення до одного

року та цивільних справ з ціною позову до 500 рублів. Встановлені відповідно до судової реформи 1864 р.

Мито - особлива платня (податок), який сплачували грішми за перевезення товарів, прогін худоби через державні кордони або внутрішні митні застави.

Найсвятіший синод - орган церковного правління та найвищий церковний суд. Користувався правом сенату у справах своєї підсудності. Роль обер-прокурора при ньому така ж, як у міністра юстиції в сенаті.

Намісництво — найвища адміністративно — територіальна одиниця місцевого управління. Запровадженням «Установленням про губернії» (1775 р.). У намісництво входило - 2-3 губерній, якою керував намісник.

Нижня розправа - суд першої інстанції у справах однодвірців, посесійних селян, ямщиків. Склад: розправний суддя (призначався губернським правлінням) та вісім засідателів (обраних з різних станів та затверджених губернатором).

Обер-прокурор - помічник генерал - прокурора.

Оберландрихтер - головний суддя губернії, при цьому ланд секретар - друга ступінь суду та апеляційна інстанція для провінційних судів і суд першої інстанції у справах жителів губернських міст.

Подушне (подушний податок, подушна подать) - основний прямий податок у

Російській імперії у XVIII-XIX ст. , запроваджений Петром І у 1724 р. замість подвірного спадкування. Подушне сплачувало все чоловіче населення країни, крім дворян, духовенства і осіб, що перебували на державній службі.

Палацова канцелярія - проводила суд (тільки у цивільних справах) двірних селян, службовців та правителів.

Падати кримінального та цивільного суду складалися з голови, двох радників таї двох асесорів. Апеляційна інстанція у справах, вирішених верхнім земським судом для верхньої-розправи та губернського магістрату.

Повітовий суд (повітовий суддя та 1-2 вибраних дворянами засідателі) - суд першої інстанції з кримінальних та цивільних справ. Остаточно вирішував справи за позовами до 25 крб., а інші йшли на вирішення у верхній земський суд.

Повітовий суд - перша інстанція для всіх, крім купців і міщан. Складався із судді та присяжних від дворян та поселян (по два). Остаточно вирішував справи за позовами до ЗО крб. та кримінальні - при засудженні на виправні роботи, усі інші справи направлялись на ревізію в палати.

Палата цивільного суду (кожній губернії) - розглядала в апеляційному та ревізійному порядку всі цивільні справи за позовами до 600 крб. II рішення були остаточні, за позовами на більшу суму справи направлялись на затвердження в сенат. Як судам першої інстанції, палатам були підсудні справи за позовами про маєтки, які знаходилися в різних повітах, про міську загальну власність та суперечки з авторських прав.

Палата кримінального суду - ревізійна інстанція для справ, які надійшли з усіх судів губернії. Суд першої інстанції у слідчих справах про посадові злочини. Справи про селян, міщан, купців та інших (крім дворян)

вирішувались остаточно . Справи про злочини дворян передавались на ревізію в сенат. Присяжні обирались: два від дворян та два від міських товариств.

Поліція — особливі адміністративні органи держави, що мають озброєні загони, охороняють державний лад і громадський порядок.

Привілей - переваги, особливі пільги. Закріплені законом переважні права осіб, або групи осіб.

Процесуальне право - частина норм правової системи, що регулює відносини, які виникають при розслідуванні злочинів, розгляді та вирішенні кримінальних і цивільних справ.

Регламент - правила, що регулюють порядок певної діяльності.

Рекетмейстер - посадова особа сенату, яка відала прийомом чолобитних на рішення колегій і підпорядкованих їм канцелярій.

Рубль - грошова одиниця Російської імперії , яка протягом XVIII-XX ст. в обігу на грошовому ринку російських земель.

Судові комісари - виконували судові функції у справах про позови до 50 крб. та знаходились у містах, де не було воєвод та судів на відстані не менш ніж 200 верст від них.

Сенатська контора в Москві - Московське відділення сенату (справи, за якими звинувачені засуджені до смертної кари, або позбавлені всіх прав, або заслані на галерні роботи, надсилались на остаточне рішення в сенат).

Святійший синод - вищий орган церковного правління. Розпоряджався судами над особами релігійного культу, справами єретиків, шлюбно - розвідними та судом над монархами, архієрейськими кріпосними селянами.

Совісний суд — його веденню належали кримінальні та цивільні справи. Коли злочин здійснено за різних обставин, складався із совісного судді (призначався генерал — губернатором) та шести засідателів (по два від дворян, міських жителів тощо).

Сенат - головний орган влади і значною мірою орган управління Росії.

Становий поділ населення - полягає у закріпленні особливого юридичного місця в державі для кожної соціальної верстви чи класу.

Судова реформа 1864 р. - ліберальна реформа судової системи, кримінального та цивільного судочинства. Зміст с. р. відображено у статутах,

проекти яких затверджено в листопаді 1864 р. Проголошувала демократичні принципи судочинства: виборність мирових суддів і присяжних засідатель незалежність і незмінність суддів, рівність усіх перед законом, гласність, усність. Засновувалась адвокатура, проведено реорганізацію прокуратур

Реформа створила подвійну систему судів: місцеві суди - одноосібні мировий суддя, повітовий з’їзд мирових суддів і сенат та загальні суди окружні суди, судові палати і сенат.

Судові установи в Росії - органи, які розглядали цивільні й кримінальні справи на території Росії в дорадянський період.

Страйк - один із засобів боротьби трудящих за задоволення економічних політичних вимог.

Тимчасовий уряд в Росії - центральний орган буржуазної влади (1 березня - 25 жовтня 1917 р.). Сформований після лютневої революції Тимчасовим комітетом із членів Державної думи зі згоди Петроградського Совету. Повалений у жовтні 1917 р.

Фіскали – обер — фіскал при юстиц-колегії та провінційні фіскали знаходились під наглядом генерал — прокурора. Зобов’язані були доносити про незаконні дії судових місць, про злочини проти указів, по справах коли немає потерпілих. Частина фіскалів обиралась від купців.

Юстиць-колегія – (склад: президент, віце-предизент, 4 радники, 4 асесори, секретар, нотаріус, актуаріус, реєстратор, перекладач з піддячих) – третя ступінь цивільного та кримінального суду проводило у справах про розбій та пограбування.