Словник термінів:

Авторитаризм – державний лад, заснований на необмеженій особистій владі, самовладдя.

Агресія - протиправне застосування сили однією державою проти інших.

Відшкодування збитків – форма цивільної відповідальності за порушення зобов’язань.

Власність – історично зумовлена суспільна форма володіння, користування та розпорядження матеріальними та нематеріальними благами.

Гільдія – купецька або реміснича корпорація (об’єднання).

Громадські права і свободи – закріплюються в основному законі держави і визначають основи правового становища особистості в суспільстві: забезпечують людині можливість для виявлення і здійснення її громадянської волі та інтересів.

Департамент – адміністративно-територіальна одиниця у Франції.

Депутат – виборний повноважений та відповідальний представник народу в парламенті, член виборної державної установи.

Друга республіка – республіка у Франції 1848-1852 рр. Була проголошена 25 лютого 1848 р. у період Лютневої революції.

Жиронда – політичне угрупування від час Великої французької революції, яке представляло інтереси в основному великої торгівельної і промислової буржуазії. Назва походить від департаменту Жиронда, звідки вийшли кільки її лідерів.

Законодавець – орган або особа, що встановлює закон.

Землеволодіння – володіння землею на правах приватної власності: земельна ділянка, що знаходиться у чиємусь володінні.

Індепенденти – партія середньої буржуазії Франції.

Конституція – основний закон держави, що має найвищу юридичну силу.

Кантон – виборчий орган у Франції.

Контрасигнатура – особлива процедура, яка полягає у тому, що всі акти виконавчої влади, крім підписки короля, повинні бути підписаними відповідним міністром.

Кодекс Наполеона – збірник французького цивільного права, офіційно запроваджений у 1804 р. як французький цивільний кодекс.

Кодифікація – вид систематизації нормативних актів відповідно до галузей права, в процесі якої здійснюється переробка їх змісту. Результатом цього є створення зведеного нормативного акту (кодексу).

Підозрюваний – особа, затримана за підозрою у вчиненні правопорушення; особа до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її відповідальності як обвинуваченого.

Підсудність – розмежування компетенції між судами щодо підвідомчих їм справ, що підлягають розгляду ними. Іншими словами, встановлення конкретного суду, який уповноважений законом вирішити конкретну судову справу.

Термідоріанський переворот – переворот 27 липня 1794 р. у Франції, підчас якого було повалено Якобінську диктатуру.

Терор – застосування насильства, залякування і пригнічення всіма засобами, аж до фізичного знищення.

Уряд – вищий орган виконавчої влади (Рада міністрів, Кабінет міністрів).

Якобінці – революціонери демократи, члени паризького політичного клубу підчас Великої французької революції кінця XVIII ст., назву свою дістали від зайнятого ними приміщення в монастирі «Святого Якова» в Парижі.

Іменний покажчик.

Бабьоф Гракх (1760-1797 рр.) – французький революціонер, утопіст, керівник руху «В ім’я рівності» у період Директорії.

Бланки Огюст (1805-1881 рр.) – французький революціонер – утопіст, активний учасник республікансько-демократичного руху періоду реставрації Бурбонів Липневої революції 1830 року та Липневої монархії.

Вольтер Француа Марі Арує (1694-1778 рр.) – французький письменник, філософ, історик. Критикував феодальне право, абсолютизм, пропагував «освічену монархію», боровся проти релігійних забобонів. Був прихильником теорії «Природного права».

Дантон Жорж Жак (1759-1794 рр.) – діяч Великої французької революції, один з лідерів якобінців. Реально приймав участь у підготовці до повстання. У 1793 р. зайняв позицію конструктивного відношення щодо питань, поставленим жирондистам. Був готовим знайти згоду з діячами буржуазних фракцій. Був осуджений революційним трибуналом.

Дідро Дені (1713-1784 рр.) – французький філософ, теоретик Великої французької революції. Засновник та редактор «Енциклопедії». Прихильник ідей «освіченої монархії». Його праці надали великий вплив на сучасників.

Лафайет Марі Жозеф (1757-1834 рр.) – видатний політичний діяч часу Великої французької революції. Який належав до багатого і знатного французького дворянського роду. Будучи прихильником конституційної монархії, перейшов після народного повстання 10 серпня 1792 р. на бік контрреволюційних сил. У період поглиблення та розвиток революції емігрував закордон. Був учасником у війні за незалежність північноамериканських колоній 1774-1783 рр. Повернувся у Францію та увійшов в Липневу революцію 1830 р., сприяв вступу на престол Луі Філіпа Орлеанського.

Луі Філіп Орлеанський – король Франції який правив з 1830-1848 рр. На початку Великої буржуазної революції вступив до клубу якобінців і на Національну гвардію. Виявилось, що замішаний у контрреволюційному зговорі 1792 р., втік із Франції та повернувся лише при реставрації 1817 р. Був проголошений королем у результаті перемозі Липневої революції 1830 р. Будучи наставником верхівки буржуазії правив в її інтересах. У 1848 р., повалений Лютневою революцією, втік до Великобританії.

Людовік XVI – король Франції з династії Бурбонів, правив з 1774-1792 р. В його правлінні в умовах крайнього загострення кризису абсолютизму 14 липня 1789 р. почалась Велика французька буржуазна революція, проти якої він активно боровся. У червні 1791 р. намагався покинути країну, але безуспішно. У результаті народного повстання 10 серпня 1792 р. був повалений з престолу та разом з сім’єю ув’язнений до тюрми. 11 січня 1793 р. за контрреволюційні дії та зраду Людовік XVI був переданий до суду конвенту та пізніше страчений.

Людовік XVIІІ – король Франції з династії Бурбонів, правив з 1814-1824 рр. Втікший із Франції у період буржуазної революції, вважався головою французької контрреволюційної еміграції. Зайняв престол після падіння Наполеона І при реставрації Бурбонії у 1814 р.

Марат Жан Поль (1743-1793 рр.) – видатний діяч Великої буржуазної революції, вчений – медик, доктор медицини. У революційні роки випускав газету «Друг народу», безкоштовно роздавав у бідних кварталах. Користувався великою повагою та любов’ю міських низів Парижу. Був прихильником крайніх мір і політики державного терору. Був вбитий французькою аристократкою Шарлоттою Корде.

Наполеон І (справжнє ім’я – Наполеон Бонапарте; 1799-1821 рр.) – імператор Франції (1804-1814 рр.; березень – червень 1815 р.). Народився у Корсиці, навчався у військових школах, служив у армії. У роки Великої французької революції був командувачем республіканської артилерії; з 1796 р. генерал військ Директорії. Наполеон значно розширив території Франці, поставивши у залежність від неї більшість держав західної та центральної Європи. В якості полоненого він був засланий на острів святої Єлени, де помер 5 травня 1821 р.

Наполеон ІІІ – французький імператор (1852-1870 рр.), племінник Наполеона І, після Лютневої революції 1848 р. обраний президентом. У грудні 1851 р. здійснив державний переворот і 2 грудня 1852 р. був проголошений імператором. Період правління Наполеона ІІІ отримав назву режиму Другої імперії. Під час франко-прусської війни 1870-1871 рр. Наполеон ІІІ здався разом із частиною військ у полон. Позбавлений влади внаслідок революційних подій у Парижі весною 1870 р. Відпущений Віьгельмом з полону, Наполеон ІІІ був змушений емігрувати у Англію.

Робесп’єр Максиміліан (1758-1794 рр.) – видатний діяч Великої французької буржуазної революції. У 1793 р. фактично очолив французький уряд і зіграв значну роль у розгромі зовнішньої та внутрішньої контрреволюції. Народився 6 травня 1754 р. у Аррасі у родині адвоката. Вчився у коледжі Людовіка Великого у Парижі на юридичному факультеті Сорбони. З 1781 р. працював адвокатом в Аррасі. З 1789 р. був депутатом Генеральний штатів . Отримав мандат депутата, проявив себе як активний захисник інтересів третього стану та розвивав ідею народоволодіння. У 1791 р. активно виступав проти жирондистів, у вересні того ж року став депутатом Національного Конвенту разом із Маратом. У липні 1793 р. Робесп’єр увійшов у склад Комітету громадського порятунку та став його керівником, мобілізував усю силу держави на боротьбу з контрреволюцією. 28 липня 1794 р. був страчений за підготовку термідорянського перевороту.

Руссо Жан-Жак (1712-1778 рр.) – представник французького Просвітництва, філософ. Вчення Руссо про суспільний договір і народний суверенітет мали глибокий вплив на політичні погляди якобінців. Багато його положень політичної доктрини отримали відображення у Конституції Франції 1793 р.