Словник термінів:

Бояри – на протязі ХV – ХVII ст. бояри були представниками правлячої верхівки у Московській державі.

Боярська дума – у Московській державі з кінця ХV ст. Боярська дума перетворилася на постійний дорадчий орган при Московському Великому князі (з 1547 – при царі). До її складу входили путні бояри (відали окремими галузями двірцевого княжого господарства) та особи, що відали адміністративним управлінням держави (тисяцькі, окольничі та ін.).

Богохульство – хуління Бога, образа церковних реліквій, обрядів, звичаїв.

Великий князь – в Московії ХІV – XV ст. цей титул стали присвоювати собі володимирські, рязанські, тверські, а з 2-ї половини XV ст. – початку XVI ст. – Московські князі.

Вотчина – у XIV – XV ст. вотчини були основною формою землеволодіння і у Північно – Східній Русі, де йшов активний процес формування Московської держави.

Відчужувати – передавати (майно) на користь іншої особи, організація чи держави на певних умовах.

Види покарань – встановлений законом обов’язків перелік покарань за ступенем їх тяжкості чи за іншим принципом.

Володіння – фактичне, законне або протиправне знаходження майна у конкретної фізичної чи юридичної особи (іншими словами фактичне утримання речі).

Васалітет – за Середньовіччя системи взаємин особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів).

Волостелі – здійснювали судову ваду в межах кількох сіл, як правило, за межами міського центру – повіту.

Губні старости або голови (1539 р.) – розглядали розбійні (виключно) справи з правом винесення вироку про смертну кару.

Державна зрада – (перевет) – один із злочинів проти держави, який полягав у зумисному вчиненні діянь, що заподіяли чи можуть заподіяти шкоду суверенітету, територіальній цілісності чи безпеці держави.

Десятина – десята частина врожаю або інших доходів, яку сплачувало церкві населення на утримання місцевих храмів, парафіяльного духовенства і бідних.

Експлуатація – поняття, що відбиває факт безплатного привласнення чужої праці як економічну неминучість.

Епоха – проміжок часу в розвитку суспільства, що має певні характерні особливості.

Жереб – один із так званих Божих судів, засіб встановлення винного за випадковою ознакою.

Кріпосне право – система правових норм, що встановлювали залежність селянина від феодала і право останнього на селянина – кріпака як на неповну власність.

Пожилое – грошова плата, яку селянин сплачував феодалу у разі переходу до іншого землевласника (за тиждень до і тиждень після Юрієвого дня осіннього) у Московській державі у ХV – XVII ст.

Посадник – вища державна посада у Новгородській (ХІІ – ХV ст.) і Псковській (ХІV – XVI ст.) республіках до їх приєднання до Московського князівства. Обирався вічем з середовища бояр і був головою державної адміністрації та суду. Посадник командував військом, контролював князя, очолював військовий суд тощо.

Посошна (посошне оподаткування) – державний поземельний податок у Московській державі у XVI – XVII ст. при стягуванні якого за одиницю оподаткування бралась соха.

Судебник 1497 – перший загально московський кодекс. Його джерелами були «Руська правда», «Псковська судна грамота», поточне законодавство московських князів, звичаєве право. Складався з 68 статей. Поклав початок загальному закріпаченню селян, запровадивши повсюдно Юріїв день (назва від церковного свята 26.11. за стилем) тобто час, протягом якого дозволявся перехід залежних селян від одного землевласника до іншого.

Судебник 1550 (царський або другий) – основний законодавчий акт Московської держави періоду формування станово-представницької монархії.

Судді роз’їзні - виїжджали у той або інший повіт для складання письмових книг та водночас розглядали справи про право на земельну власність.

Судді дані – не мали власної дільниці, а призначалися тимчасово для розгляду конкретної справи.

Святотатство – надруга, образа чогось святого.

Система сюзеренітету-васалітету – ієрархічна система підпорядкування соціальних прошарків класу феодалів від нижчого до вищого.

Тіуни – помічники намісників та волостелів.

Тисяцький – у Новгородській феодальній республіці перший помічник виборного посадника у військових і судових питаннях, якого обирали на віче з бояр.

Тяглі селяни – категорії залежних селян у Російської держави XV – початок XVIII ст., котрі виконували натуральні й грошові державні повинності – тягло. Тяглові селяни поділялися на «чорносошних» (державних) і приватновласницьких, які були зобов’язані, крім тягло, виконувати повинності на користь землевласників.

Тягло (від староруського – тягнути, відбувати повинність) – узагальнена назва грошових і натуральних державних повинностей селян Московської держави у XV –XVIII ст.

Урочні літа – строк, протягом якого у Московському царстві власники маєтків за посередництвом держави мали право вимагати повернення їм утікачів – селян і вивезених іншими землевласниками кріпосних селян.

Улюблені судді або голови – селянські судді, по кілька осіб на волость. Розглядали дрібні справи замість намісників, волостелів, губних старост. Вони призначалися суддями тимчасово, для вирішення конкретної справи.

Холопи – в Московському царстві категорія залежного населення, яка за своїм правовим становищем була близькою до рабів.

Челядь – збірна назва населення феодальної вотчини, яке знаходилось у різних формах залежності від землевласника (холопи, закупи, смерди та ін.).

Ярлик – грамота ханів Золотої Орди, що надавали право на управління окремими державами чи областями, підлеглими Орді. Наданням ярликів хани затверджуваи руських князів у їхній удільних князівствах.