Іменний покажчик.

Аристид (520-467 рр. до н.е.) – афінський політик та державний діяч, воєначальник. У часи Персидських війн був стратегом. У 482 р. підвергся остракізму, але пізніше був призваний афінянами знову, щоб прийняти участь у боротьбі з персами.

Аристотель (384-322 рр. до н.е.) – філософ стародавньої Греції. Досліджував сутність держави, права, форми держави та причини їхніх змін. Дав визначення держави, громадянина, справедливості та права.

Геродот (484-420 рр. до н.е.) – великий грецький історик. Автор «Изложение событий» у 9-ти книгах. Вважається «батьком історії». Був одним з перших хто поклав початок своїй грецькій історіографії, оскільки звертався к центральним, політично значним подіям сучасному йому історії, пережитим їм самим. Геродот прагнув до достовірного викладу історичних подій, досліджував їх у сукупності. Він порівнювали сторичні факти і розглядав їх як ланцюг взаємопов’язаних подій.

Гомер (жив у ІХ або VIII вв. до н.е.) – про нього відомо дуже небагато: родом із острова Хіос, був співаком, виконуючий свої поеми. По переказам Гомер був сліпим. Автор «Іліади» та «Одіссеї» в яких викладено погляди про справедливість, правду, законність і необхідність карати кривду.

Демосфен (бл. 384-322 рр. до н.е.) – афінський оратор, вождь демократичного угрупування, що закликали греків до боротьби проти загарбницької політики Македонського царя Філіпа ІІ. Незважаючи на фізичний недолік, він цілеспрямовано вправлявся в красномовстві і привернув своїх опікунів до суду, тому що обманним шляхом був позбавлений спадщини опікунами. У наслідку складав судові промови для других. Від адвокатської діяльності перейшов до політики за що переслідувався солдатами македонської армії, отруївся.

Драконт (жив у VII в. до н.е.) – афінський законодавець. У 621 р. був обраний для участі у вдосконаленні афінської судової системи і запису законів. Виступав за публічний суд, щоб люди могли бачити результати правосуддя. Він першим записав усі закони, таким чином, афіняни отримали писемне законодавство, передане раніше тільки усно. Багато покарань були посилені Драконтом, введена смертна кара за крадіжку і неробство. Звідси пішов вираз «драконтові закони» тобто сурові, жорстокі.

Клісфен (жив у VI ст. до н.е.) – афінський державний діяч і реформатор. Прийшов до влади в Афінах після повалення тиранії. В 508 р. до н.е. провів реформи, у результаті яких виникла політична система, відома як демократія. Він ввів остракізм.

Перикл (490-429 рр. до н.е.) – афінський державний діяч і стратег. Обирався стратегом з 443 по 429 роки. Перикл був талановитим оратором і завжди міг змінити думку народу на свою користь. Час його діяльності була сама блискуча епоха в історії Афін («п'ятдесятиріччя»). Перикл помер від чуми, яка спалахнула в Афінах.

Платон (428 або 427-374 рр. до н.е.) – великий грецький філософ. Державно-правові погляди викладено у працях «Держава», «Закони». Автор проекту «ідеальної держави». Важливим вважав помірковану законність та судову систему.

Солон (640-558 рр. до н.е.) – афінський політичний діяч і реформатор. Став архонтом у 594 р. до н.е. і за короткий час провів багато нових законів. Серед них закон про повернення в Афіни боржників, проданих у рабство за борги, про відміну багатьох боргів. Він організував новий суд, змінив спосіб прийняття рішень народними зборами. Солон заклав основи давньогрецької демократії. Продовжувачем його реформ був Клісфен.

Тезей (VII ст. до н.е.) – його реформа стала першим кроком до утворення держави. Він обєднав чотири найбільші племені (філи) в один народ із центром в Афінах. Усіх літніх чоловіків Тезей поділив на три розряди. Влада у суспільстві була закріплена за знаттю. Усі справи, що стосувалися всього народу, вирішувалися центральними органами влади. Зароджується спільне для всіх афінське право. У похилому віці Тезей був змушений покинути Афіни та віддалитися на о. Скирос, де і був вбитий.