Словник термінів:

Алод – подарована знаті королівська земля, що ставала успадкованою власністю, яка могла вільно відчужуватися (Держава франків).

Армія – сукупність збройних сил держави. Походить від лат. «armare» - «споряджати», «робити придатним до боротьби».

Архікапеллан – духовник короля франків, найстарший серед придворних.

Бальяжі – адміністративні одиниці, на які була поділена територія домена короля Франції.

Бенефіцій – земельні ділянки разом з селянами, які надавалися Франкським королем у довічне користування феодалом за службу.

Березневі поля – щорічні військові огляди народного ополчення Держави Франків. Пізніше – феодальні з’їзди.

Васал – землевласник – феодал, який знаходився у залежності від свого пана (сюзерена) і зобов’язаний йому різними повинностями (головним чином – службою).

Васалітет – система взаємовідносин між феодалами, за якої сеньйор (вищий феодал) мав верховенство над меншим феодалом (васалом).

Відчужувати – передавати (майно) на користь іншої особи, організації чи держави на певних умовах.

Виллани – особисто вільні селяни (Франція).

Генеральні штати – загально французьке зібрання представників трьох станів суспільства доби станово – представницької монархії.

Герцогство – велике територіальне прикордонне об’єднання, що складалося з кількох округів (Держава франків).

Граф – посадова особа, призначена франкським королем для управління округом.

Землеволодіння – володіння землею на правах приватної власності, земельна ділянка, що знаходиться у чиємусь володінні.

Землекористування – використання землі, її сільськогосподарський обробіток, експлуатація. Користування землею на передбачених законом підставах.

Ієрархія – порядок підпорядкування нижчих чинів чи посад вищим.

Інтедент – посадова особа у Франції в ХV- XVII ст., яка відала окремою галуззю державного управління (торгівлею, фінансами тощо).

Каменарій – чиновник у Франції, завідувач королівською казною.

Канцлер – найвища посадова особа у Франції доби станово – представницької монархії, яка здійснювала поточне управління державою і контроль за діяльністю чиновників.

Капітулярії – законодавчі постанови королівської влади (Держава франків).

Коннетабль – командир кінного рицарського ополчення, згодом – командувач королівською армією (Франція).

Королівська курія – (Велика рада) – загальнодержавний орган державної влади і управління феодальної Франції.

Кутюми – місцеві звичаї (Франція).

Літи – категорія залежних людей (Держава франків).

Лічильна палата – найвищий орган фінансового управління феодальної Франції.

Майорат – система успадкування, що зародилася при феодалізмі, за якої нерухоме майно переходить до старшого сина або старшого у цьому роді.

Марка – територіальна сільська община (Західна Європа).

Маршал – у Державі франків начальник кінного королівського війська.

Міністеріали – найвищі посадові особи Держави франків.

Монархія – форма правління, за якої верховна влада в державі повністю чи частково здійснюється однією особою, що належить до правлячої династії.

Ордонанс – королівський указ (феодальна Франція).

Палатини – радники французького короля, виконавці його особливих доручень.

Паги – адміністративно-територіальні округи Держави франків.

Прокуратура – група особливо довірених осіб французького короля-прокурорів, офіційно уповноважених стежити за дотриманням інтересів корони при судовому розгляді загальнодержавних справ.

Паризький парламент – найвища судова палата і найвища апеляційна інстанція феодальної Франції.

Прево – посадова особа у Франції у ХІ-XVIII ст.

Превожаті – округи, на які поділялися бальяжі (феодальна Франція).

Пфальцграф – посадова особа Держави франків, яка очолювала королівських слуг і була главою двірського суду.

Рахімбурги – виборні судді Держави франків.

Регент – тимчасовий правитель монархічної держави.

Рояліст – прихильник королівської влади, монархіст.

Серви – особисто залежні селяни (феодальна Франція).

Система сюзеренітету-васалітету – ієрархічна система підпорядкування соціальних прошарків класу феодалів від нижчого до вищого.

Станово-представницька монархія – форма правління, яка представляла собою союз королівської влади і городян (бюргерства) для боротьби проти феодальної анархії та усобиці.

Тезаурарій – «хранитель скарбів», управитель матеріальних цінностей, що поступали у розпорядження франкського короля.

Феодальна держава – політична організація класу феодалів, за допомоги якої він здійснював свою владу щодо інших верств населення.