Словник термінів

Амністія – часткове або повне звільнення від судового покарання певної категорії осіб, яке здійснюється верховною владою.

Апеляція – оскарження рішення суду до вищої судової інстанції з метою перегляду справи.

Абсентеїзм – ухилення виборців від участі в голосуванні.

Бурська війна – збройний конфлікт між Великобританією і бурськими республіками у Південній Африці – Трансвалем і Помаранчевою вільною державою.

Державний орган – складова частина державного апарату, наділена владними повноваженнями та необхідними засобами для реалізації.

Державний устрій – спосіб поділу держави на певні складові частини та поділ влади між нею та цими складовими частинами.

Двопартійна система – існуюча в деяких країнах система, за якої дві найвпливовіші партії періодично змінюють одна одну біля керма державної влади (США, Великобританія).

Конституційна монархія – різновид монархічної форми правління, за якої влада монарха обмежується компетенцією інших державних органів (парламенту тощо).

Проблема Ольстеру – політичний конфлікт, пов'язаний із прагненням частини населення (переважно католиків) до виходу цієї адміністративно-політичної одиниці зі складу сполученого королівства Великої Британії і Північної Ірландії та приєднання її до ірландської республіки.

Обвинувач – уповноважений законом орган чи особа, що формує і підтримує звинувачення в суді підчас розгляду кримінальної справи.

Обвинувачений – особа, щодо якої на підставі достатніх доказів винесено постанову про притягнення до участі у справі як обвинуваченої.

Свобода слова – вільне висловлювання своїх думок і переконань з тих чи інших державних чи громадянських питань як безпосередньо, так і за допомогою сучасних організаційно – технічних засобів.

Страйк – один із засобів боротьби трудящих за задоволення економічних і політичних вимог.

Співдружність націй (до 1949 р. – Британська співдружність націй) – об’єднання незалежних суверенних держав, до якого входять Великобританія та більшість її колишніх домініонів та колоній.

Іменний покажчик.

Єлизавета ІІ – королева Англії з 1952 р. з Віндзорської династії. Вступила на трон після смерті свого батька короля Георга VI.

Клемент Річард Еттлі (1883-1967 рр.) – британський політик, лорд, правник за освітою, майор. Належав до лейбористської партії, від якої у 1922 р. був обраний до парламенту. У 1935 р. впродовж 20 років очолював Лейбористську партію. Під час Другої світової війни займав пост лорда-хранителя таємної печатки, міністра у справах домініонів та віце-прем’єра в уряді В.Черчілля. Його уряд провів націоналізацію деяких галузей економіки (транспортна, металургійна, вугільна промисловість). Особисто сприяв переговорам щодо набуття незалежності Індією (1947 р.) та Пакистаном (1947 р.), підтримав надання незалежності Бірмі (1948 р.) та Цейлону (1948 р. тепер – Шрі-Ланка). Один із співзасновників НАТО (1949 р.).

Мейджор Джон – британський прем’єр у 1990-1997 рр., економіст за фахом. У 1965-1979 рр. працював у банківській сфері, член Консервативної партії. З 1979 р. – депутат Палати громад. З 1983 р. входив до групи найближчих радників М.Тетчер. У 1981-1983 рр. – парламентський секретар у Міністерстві внутрішніх справ. З 1984 р. очолював парламентську фракцію консерваторів. У 1989-1990 рр. займав міністерські посади в уряді М.Тетчер, яка після своєї відставки підтримала кандидатуру Дж.Мейджора як лідера Консервативної партії та кандидата на пост прем’єра.

Тетчер Маргарет (1925-2013 рр.) – британський політик. Навчалася на хімічному факультеті в Оксфорді, працювала хіміком-дослідником (1947-1951 рр.). До 1953 вивчала право у Лондоні, займалася адвокатською практикою (1954-1957 рр.). Участь у політичному житті брала ще зі студентських років. У 1959 р. вперше обрана до парламенту від консервативної партії. У 1961-1964 рр. займала пост молодшого міністру з пенсійного забезпечення і соціального страхування, у 1970-1974 рр. – міністр освіти та науки. З 1975 р. – лідер Консервативної партії, яка під її керівництвом двічі (1983 р., 1987 р.) перемагала на виборах. З 1979-1990 рр. – прем’єр-міністр держави. Головним направленням її внутрішньої політики стало відродження приватного підприємства.

Черчілль Вінстон (1874-1965 рр.) – британський політик, лорд; освіту здобував у Королівській військовій академії. У 1896-1898 рр. служив у гусарському полку в Індії, згодом у Судані. Як член Консервативної партії у 1900-1964 рр. (з перервами) був депутатом Палати громад від різних округів. У довоєнний період і під час Першої світової війни неодноразово займав міністерські пости – міністра торгівлі, внутрішніх справ, міністра військового постачання, воєнного міністра та міністра авіації, міністра у справах колоній. Провів у низку реформ у військово-морському флоті. У 1940-1945 рр. – прем’єр-міністр Великобританії. Черчілль відомий як автор декількох книг історико-мемуарного жанру і його літературна діяльність відзначена у 1953 р. Нобелівською премією.