Іменний покажчик.

Брут Луций Юний – по римським переказам патрицій, який встановив у 509-510 роках до н.е. республіканський лад у Римі. Ввів боротьбу проти тиранії царя Тарквінія Гордого, яка закінчилася вигнанням останнього. У 509 році до н.е. разом із Коллантином обраний консулом. Брут був вбитий у поєдинку з Арунсом, сином вигнаного царя.

Гракхи (брати) Тіберій і Гай – політичні діячі древнього Риму ІІ в. до н.е. Походили із знатного плебейського роду. Гракхи провели ряд реформ з метою зупинити розорення селянства і закріпити римську державу і армію. Вони були обрані народними трибунами. Тіберій дав вершникам можливість засідати у колегії присяжних і тим самим здійснити контроль за сенаторами, управляючими провінції і гарантував їм великі доходи і їх зростаючий вплив.

Діоклетіан Гай Аврелій Валерій (245-316 рр.) – римський імператор з 284 по 305 рр., син вільновідпущеника. Для стабілізації управління і забезпечення захисту кордонів, а також з метою запобігання узурпації Диолектіан ввів адміністративне і територіальний поділ влади – тетрархію. При реформі управління Імперія була поділена на 12 диоцезів і приблизно на 100 провінцій, поділ провінцій на сенатські і імператорські було скасовано. З реформами Диоклетиана почався також доминат.

Костянтин (272-337 рр.) – римський імператор з 306 року, при Діоклетиані служив у армії. У відмінності від Діоклетиановської тетрархії Костянтин знову зосередив усю повноту влади в руках свого сімейства. Він поліпшив положення міст, стабілізував грошове звернення, відбив натиск варварів. Столицю імперії він переніс у м. Константинополь, заснований на місці стародавньої Візантії. Особливо протегував Костянтин Християнської релігії. Заснував консисторій – таємна імператорська рада – і здійснював свою владу посредствовал строго організованого чиновницького апарату. Сенатори, положення яких знову було зміцнено, всемірно залучалися до управління державою. У роки його правління посилилося професіональне прикріплення станів, у першу чергу колонів, до землі. У 321 році оголосив неділю офіційним «днем покою».

Октавіан Август (63 р. до н.е. – 14 р. н.е.) – з 27 р. до н.е. – імператор Римської імперії. Його правління відкрило новий період в історії Римської держави - період імперії.

Рем – згідно римським переказам, брат-близнюк Ромула – першого царя і засновника Риму. Помер у поєдинку з Ромулом.

Ромул – легендарний засновник і перший цар Риму (VIII в. до н.е.). Згідно переказу, Ромул і його брат-близнюк Рем є синами весталки Реї Сільвії і Бога Марса – були вскормлені вовчихою і виховані пастухом Фаустулом і його дружиною Аккою Ларенциєю. Ромул був засновником політичних установ Риму.

Сервій Тулій - передостанній римський цар, правив у 578-534 рр. до н.е.- йому приписували створення Сервієвської міської стіни і Сервієвського законодавства. Згідно йому, римські громадяни були розділені згідно з майновим цензом.

Спартак, вождь найбільшого повстання рабів (74-71 рр. до н.е.) - помер у 71 р. в Апулії. Спартак, фракієць по походженню, попав у рабство до римлян. Будучи вчителем фехтування у гладіаторській школі м. Капуя, він організував змову рабів.

Тарквіній Гордий – згідно римського придання, останній цар стародавнього Риму (534-510 рр. до н.е.). Прийшов до влади, вбив Сервія Туллія. вигнаний римлянами, які після цього встановили республіканську форму правління.

Цезар Гай Юлій (102-44 рр. до н.е.) – давньоримський державний та політичний діяч, талановитий полководець і письменник. У результаті тривалої боротьби йому вдалося зосередити в своїх руках усю повноту влади у Римській республіці. Але його монархічні устремління прийшлися не до вподоби прихильникам республіканського пристрою у Римі. Проти нього був організована змова, і у 44 р. до н.е. в час засідання Сенату він був вбитий.