15. Предмет та методи науки конституційного права зарубіжних країн

Конспект Москалюка

В юридичній літературі наявні 3 точки зору щодо предмета КП:

1. Оскільки більшість норм КП спрямовані на врегулювання організації публічної влади, то предметом КП є організація публічної влади.

2. Для відповіді на питання, що є предметом КП, необхідно з’ясувати, чи є організація публічної влади самоціллю, чи лише способом, який дозволяє забезпечити належний рівень захисту прав особи. Прихильники даної точки зору приходять до висновку, що предметом КП є саме питання конституційно-правового статусу особи.

3. Поєднання двох вищевказаних точок зору. Ця точка зору передбачає те, що метою КП є знаходження компромісу між з однієї сторони необхідним рівнем організації публічної влади, а з іншої – забезпеченням належного рівня свободи особи.

На сьогоднішній день предмет КП включає 4 спектра питань:

1. Конституційно-правовий статус особи, а також механізм його реалізації та захисту.

2. Основи суспільного ладу.

3. Організація вищих органів державної влади.

4. Організації діяльності органів місцевого самоврядування.

Під конституційним правом слід розуміти сукупність правових норм, які врегульовують відносини, пов’язані з конституційно-правовим статусом особи, організацією суспільного ладу, порядком формування, взаємодії та компетенції вищих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Васильченко

Предмет конституційного права складають:

На сьогоднішній день предмет КП включає 4 групи відносин:

1. відносини особи і держави

2. організація вищих органів державної влади (форма державного правління)

3. політико-територіальний устрій держави (основи суспільного ладу)

4. організації діяльності органів місцевого самоврядування.

Предмет КП (Шаповал):

1. відносини, безпосередньо пов’язані з економічною і політичною організацією суспільства

2. відносини, що виникають у процесі встановлення і функціонування публічних державних інститутів і відображають територіальну організацію держави

3. відносини, що характеризують основи взаємовідносин держави та особи

Метод – це сукупність способів впливу норм галузі на суспільні відносини.

1. домінує імперативний (переважна більшість норм має характер приписів, побудованих на заборонах, зобов’язаннях і дозволах:

• метод зобов’язання

• метод дозволу (регулювання статусу людини і громадянина)

• метод заборони

2. диспозитивний метод

Методи КПЗК як науки:

1. метод формально-логічного аналізу

2. статистичний

3. системний (розгляд предмету КП як взаємопов’язаної системи)

4. метод соціологічних досліджень

5. структурно-функціональний метод (не лише конституційні повноваження орг. державної влади, а й зміст їх д-сті)

6. порівняльно-правовий (компаративний)

16. Поняття та класифікація джерел конституційного права зарубіжних країн

Шаповал

Ототожнює джерело і форму права.

Георгіца

Джерело – це зовнішній вираз права.

У науці існує три підходи

1. Існує тільки форма права (Шершеневич)

2. Існує тільки джерело права (Чиркин)

3. Форма права тотожне поняття з джерелом (Шаповал, Марченко, Алебастрова)

Шершеневич – «джерела права» є малопридатним терміном, оскільки є багатозначним, тому пропонується замінити його на «форми».

(Марченко – рос. теоретик) форма права – це засоби виразу правил поведінки учасників конституційно-правових відносин і надання їм обов’язкової сили (не використовує НПА у визначенні, оскільки є прецедент, звичай, доктрина).

(Чиркин) Джерело конст. права – це, як правило, нормативні акти, які містять норми, що регулюють конституційно-правові відносини (окрім прецедентів,звичаїв, доктрини).

(Алебастрова) Джерела конст. права – в юридичному значенні розуміються ті форми, в яких знаходять своє відображення правові норми.

Всі джерела КПЗК поділяються на формалізовані і неформалізовані:

1. Формалізовані – ті джерела, які є наслідком спеціалізованого правотворчого процесу. До таких джерел відносяться конституції, закони, акти органів виконавчої влади, регламенти парламентів (палат парламентів), статути адміністративно-територіальних одиниць, акти органів конституційного контролю, судові прецеденти.

2. Неформалізовані – ті джерела, які виникають в результаті практичної діяльності вищих органів державної влади. До них відносять: конституційно-правові звичаї та конституційно-правові угоди.