12. Суб’єкти конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та види.

Суб’єкт конституційного права – це особа, організація або інше утворення, за якими законом визнається здатність бути носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків .

2 групи суб’єктів:

1)Індивіди ( громадяни, іноземці, апатриди, біженці та групи або спільноти цих людей).

-обсяг прав залежить від того чи знаходиться дана особа у громадянстві цієї держави, є іноземцем або особою без громадянства.

-національне конституційне право містить певну сукупність правових норм, які регулюють порядок набуття і втрати громадянства, його статус, правовий режим іноземців, правовий статус осіб без громадянства.

+Особи із спеціальною правосуб’єктність:

• Виборці

-внаслідок реалізації активного виборчого права, що створює ключові ланки державного механізму

- в Італії та Словенії, групи виборців є суб’єктами права законодавчої ініціативи.

• депутати

- їхня правосуб’єктність пов’язана з компетенцією органа народного представництва.

- депутати не є посадовими особами, і вони представляють націю і в якості її репрезентантів є органічною частиною представницького органу

- окремі конституції наділяють члена парламенту спеціальною, індивідуальною правосуб’єктністю. Згідно зі ст. 69 Конституції Греції доповіді до парламенту “подаються через відповідного депутата або передаються голові”. Ст. 70 конституції Італії наділяє законодавчою ініціативою будь-якого члена палат.

-повноваження депутатів не складають сумарного повноваження парламенту і реалізуються шляхом кворуму.

• групи депутатів

-мають право утворювати фракцію і звертатись до уряду з інтерпеляцією. В деяких країнах передбачено лише групову депутатську законодавчу ініціативу в парламенті.

2)Суспільні утворення населення держави у цілому, органи держави (парламент, глава держави, уряд та ін.), іноді їхні відокремлені частини (наприклад, палати, комісії, партійні групи в парламентах), окремі соціальні спільноти (територіальні колективи самоврядування та їх органи), громадські об’єднання (профспілки, об’єднання осіб вільних професій), політичні партії, в деяких державах – церква

• населення держави

- носієм прав і обов’язків може виступити населення держави у цілому, тобто народ у формі публічної організації в особі держави, а також народ безпосередньо як населення країни, що вирішує багато питань її державно-правового розвитку

- Конституційне право переважної більшості держав світу визнає джерелом влади тільки народ у цілому, при цьому конституції нерідко підкреслюють, що ні жодна особа, ні жодна частина народу не може присвоїти собі здійснення державної влади

- Своє повновладдя народ здійснює за допомогою певних юридичних процедур: загального виборчого права, референдуму, т.зв. народної ініціативи та ін.

• державні органи і посадові особи

-виступають представниками держави

-до державних органів відносяться і місцеві органи, що по суті здійснюють державне управління, хоча в окремих країнах формально не належать до державного механізму.

-конституційну правосуб’єктність мають не лише вищі органи державної влади, але й структурні елементи деяких з них (палати парламентів, комітети, комісії палат), діють в межах державного органу, проте мають власні повноваження.

-посадові особи можуть мати статус не пов'язаний із статусом державного органу. Найвища посадова особа- президент.

• Члени федерації та іх органи – за умови федеративної держави

• Політичні партії та інші обєднання громадян

-функціонування зумовлюється конституційно-правовою регламентацією. Що є відносно новим явищем у розвитку конституційного регулювання.

У конституціях деяких держав (ст. 39 Конституції Італії, ст. 28 Конституції Японії) визначається правосуб’єктність профспілок

В деяких державах суб’єктом конституційного права є церква (Великобританія, Швеція)