93. Натуралізація

Натуралізація - набуття громадянства внаслідок прийняття до громадянства (Шаповал). Інше значення – процедура, що здійснюється у зв’язку з відповідним волевиявленням пошукувач громадянства.

Позитивний результат –прийняття до громадянства. Акт про прийняття до громадянства у більшості країн видає глава держави, керуючись висновками, попередньо сформульованими уповноваженим державним органом. У ряді країн цей акт приймає парламент.

Натуралізація – дозвільна за характером процедура, право на натуралізоване громадянство за особою не визнається. За особою закріплюється лише право звернутись до уповноваженого органу стосовно прийняття до громадянства.

Прийняття до громадянства пов’язане з дотриманням низки умов. Головна умова – так зване укорінення: пошукувач громадянства повинен, як правило, до звернення щодо натуралізації протягом визначеного періоду і на законних підставах проживати на території відповідної держави. Визначення такого періоду має на меті створити можливості для інтеграції іноземця або особи без громадянства у нове суспільне середовище і належним чином проявити себе. Так, для ФРН цей строк становить 8 років, Латвії – 10 років, 5 з яких у якості постійного резидента. Для Австралії – 4 роки у якості постійного резидента, для США – 5 років у якості постійного резидента. Іспанія – 10 років, Угорщина – 8 років.

Універсальною умовою є дотримання конституції і законів, володіння державною мовою. За загальним правилом, до відповідних умов також віднесено наявність джерел існування з необхідністю документально підтвердження їх походження (п.4 ч.1 ст.8 Закону про громадянство Німеччини).

Зазвичай припускається прийняття до громадянства за спрощеною процедурою, що, насамперед, означає скорочення періоду укорінення чи відмову від нього. Так, в Угорщині період укорінення для етнічних угорців становить один рік замість восьми для негромадян іншого походження. ч.2 ст.25 Конституції Болгарії: «Особи болгарського походження набувають болгарське громадянство в полегшеному порядку». Подібні положення містяться в конституціях Вірменії і Киргизстану.

У Португалії преференції при прийнятті до громадянства встановлено для громадян, де офіційною мовою визнана португальська. Поширена практика, за якою відповідний період, за якою відповідний період зменшений або взагалі не передбачений для негромадян, які мають «значні послугу» або «становлять інтерес для суспільства» (Шаповал).

Нерідко скорочення періоду укорінення пов’язане з укладанням шлюбу. У Данії строк укорінення скорочено з 7 років до чотирьох, у Португалії – з 10 до п’яти років. У Швейцарії шість років перебування у шлюбі є умовою прийняття до громадянства,яка замінює укорінення. В Італії кожен з подружжя може звертатись щодо натуралізації після шести місяців (замість п’яти років) постійного проживання або через три роки після укладання шлюбу з громадянином країни.

94. Інтерпеляція

Інтерпеляція (Васильченко) - форма парламентського контролю, при якій депутат чи група депутатів звертаються до міністра чи глави уряду з вимогою дати відповідь на питання загальної політики, дій уряду чи міністра. У встановлений термін особа повинна надати письмову відповідь, по якій проводиться обговорення на засіданні парламенту. За результатами обговорення проводиться голосування щодо довіри до уряду.

За загальним правилом, у двопалатних парламентах лише нижня палата має право на інтерпеляцію. Винятки: Італія, Румунія, Гаїті.

Інтерпеляція передбачена в усіх країнах з парламентськими в усіх країнах з парламентськими формами державного правління, а також у країнах зі змішаною республіканською формою, за винятком пострадянських. Інтерпеляція припускається і в деяких президентських республіках (Аргентина, Гондурас), хоча тут вона може бути подана тільки до окремих міністрів і можливість розгляду питання про недовіру уряду або окремому його члену не передбачена (очень спорное утверждение Шаповала).

Наслідком інтерпеляції у багатьох випадках є ініціювання розгляду у парламенті (палаті) питання про недовіру уряду або його окремого члену, а також відповідні обговорення та голосування. У такий спосіб парламентський контроль за урядом або його окремим членом поєднується з їх політичною відповідальністю перед парламентом.

Процедури інтерпеляції в різних країнах. У Франції інтерпеляція має бути підтримана десятою частиною від загального складу національних зборів, і глава уряду чи міністр, якому вона адресована, повинен надати відповідь не пізніше 15 днів з моменту її подання. Якщо авторами інтерпеляції є менша кількість депутатів, у палаті проводиться обговорення і ухвалюється рішення щодо доцільності відповідної процедури. Палата може ухвалити рішення про підготовку попереднього висновку за змістом інтерпеляції однією з її постійних комісій. Але в будь-якому випадку не припускається перенесення розгляду інтерпеляції на наступну сесію.

В Італії відповідь на у палаті депутатів відповідь на інтерпеляцію має бути подана не пізніше, ніж зі спливом двотижневого строку з право уряду на додатковий двотижневий строк. За згодою авторів інтерпеляції відповідь може бути перенесена на більш пізній строк. У сенаті дату відповіді встановлює голова палати, а у випадку незгоди з такою датою авторів інтерпеляції – сама палатам (Шаповал).

Відповідно до ч.1 ст. 111 Конституції Іспанії уряд і кожен з його членів зобов’язані давати відповіді на інтерпеляції і запити, залишені в палатах. Регламенти встановлюють мінімальний тижневий строк для проведення для організації дебатів в таких випадках. Ч.2 ст. 111 – Будь-яка інтерпеляція може дати привід для внесення резолюції, в якій палати виражає свою позицію.