47. Методи конституційно-правового закріплення прав і свобод в зарубіжних країнах.

Основні способи закріплення прав, свобод і обов'язків особистості бувають двох видів:

1) позитивний

2) негативний

При позитивному способі конституція (конституційний закон) встановлює або визначає, що громадянин володіє певним правом. У деяких випадках право чи свобода гарантуються без зазначення конкретного суб'єкта, громадянина: «Усі мають право вільно висловлювати свої думки усно, письмово і всяким іншим способом вираження думки» (ст. 21 Конституції Італійської Республіки).

Негативний спосіб формулювання прав і свобод означає конституційне заборона будь-якого суб'єкта порушувати права чи обмежувати права чи свободи інших суб'єктів права. Так, згідно зі ст. 14 Конституції Італійської Республіки «житла є недоторканними. Огляди, обшуки і накладення арешту не можуть проводитися інакше як у випадках і порядку, встановлених законом », тобто на перше місце висувається заборона, який може стосуватися іншого громадянина, але шляхом заборони гарантуються передусім права особистості від посягань з боку держави.

Історично позитивний спосіб закріплення конституційних прав і свобод характерний для країн континентального права, а негативний – для англо-американської правової системи. Втім в сучасних умовах при закріплення конституційних прав і свобод в конституціях європейських держав, здійснюється поєднання позитивного та негативного способів закріплення конституційних прав і свобод.

48. Гарантії реалізації конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах. Процесуальні гарантії: правило Мандамус, правило Міранди, habeas corpus akt.

Під гарантіями прав і свобод розуміють систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у своїй сукупності реалізацію конституційних прав і свобод особи.

До таких гарантій належать:

1. Соціальні гарантії – певні традиції, які існують в межах конкретної правової системи. Наприклад в Німеччині історично сформувалася і діє до сьогоднішнього дня традиція неухильного додержання закону. Для США властивою є традиція захисту свободи, для Великої Британії – традиція додержання історично сформованих звичаїв.

2. Економічні гарантії – стан розвитку економіки, а також система відносин власності.

3. Політичні гарантії – гарантії, пов’язані з рівнем розвитку інститутів громадянського суспільства та забезпеченням плюралізму.

В доктрині конституційного права всі юридичні гарантії поділяються на 2 види:

1. Нормативні:

В свою чергу нормативні гарантії поділяються на:

• Матеріальні

• Принцип презумпції невинуватості. В різних країнах цей принцип має різну форму. Наприклад в Італії особа вважається невинуватою до тих пір, доки щодо нею не буде прийнято остаточне рішення щодо її засудження. В США презумпція невинуватості тлумачиться по-іншому: особа є невинуватою до тих пір, доки протилежне не буде встановлене в судовому порядку.

• Принцип розмірності або принцип обмеженого втручання держави при реалізації прав і свобод людини і громадянина (заборона надмірних обмежень). Ст. 55 Конституції РФ

• Принцип збереження сутнісного змісту основних прав і свобод ст. 19 Основного закону ФРН

• Принцип правової безпеки людини

• Норми, які зобов’язують державу в особі її органів інформувати про її діяльність.

• Норми, які зобов’язують органи публічної влади надавати інформацію особі про неї, яка наявна у відповідних органів публічної влади – закон Великої Британії 1971 р. «Про інформацію», який передбачає, що на вимогу особи будь-яка публічна інформація, яка наявна в органах публічної влади про цю особу, повинна бути їй надана.

• Норми, які врегульовують питання обмеження конституційних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану.

• Процесуальні

• Правила Habeas corpus:

1. Право затриманої особи з’ясувати причини її затримання, а також право вимагати перевірки протягом 24 годин таких підстав судом.

2. Право вважатися невинуватої, доки вину не буде встановлено судом.

3. Заборона на отримання доказів шляхом фізичного чи психічного примусу.

4. Право на звичайний суд, що передбачає неможливість створення надзвичайних судів.

5. Будь-яка затримана особа має право вимагати, щоб вона повстала перед судом, у разі відсутності доказів, які підтверджують обґрунтованість затримання особа підлягає звільненню.

• Правило Мandamus, яке застосовуються в англо-американському праві – особа може звернутися до суду за захистом права, порушеного третіми особами; у відповідь на таке звернення суд виносить наказ про відновлення порушеного права.

• Інститут Ампаро

• Правило Міранди:

При затриманні особи поліцією, представники поліції повинні повідомити затриманого про те що він:

1. Має право зберігати мовчання.

2. Все, що він скаже, може бути використане як доказ проти нього.

3. Така особа має право на присутність адвоката при допиті.

4. Якщо особа не в змозі найняти адвоката, той йому буде призначений державою.

В будь-який момент, коли арештований в ході допиту не захоче далі відповідати на запитання або вирішить, що йому потрібна консультація адвоката, допит повинен бути закінчений. До тих пір, доки обвинувач в суді не докаже, що такі роз’яснення не були зроблені і що особа відмовилася скористатися своїми правами, докази, отримані в результаті допиту, не можуть бути використані проти нього.

2. Інституційні

• Інститут омбудсмана

• Європейський суд з прав людини