98. Моделі розмежування компетенції в зарубіжних федераціях.

Наявність у федерації двох систем органів влади робить необхідним розмежування компетенції між ними. Конституції країн встановлюють чотири основних моделі розмежування відповідної компетенції (Шаповал) :

1. В основному законі визначена сфера виключної компетенції федерації, а сфера компетенції суб’єктів утворюється шляхом передачі їм залишкових повноважень, тобто тих, які не віднесені конституціями до виключно федеральних. До першої моделі можна віднести : Австралія, Бразилія, Мексика, США, Швейцарія, Югославія. До прикладу: ст. 1 Конституції США містить перелік законодавчих повноважень федерального конгресу, до яких віднесені встановлення і стягнення податків, мита та інших федеральних зборів, регулювання грошового обігу, поштова служба тощо (усього 18 пунктів), роз’яснення ж решти питань, згідно з 10 поправкою до Конституції США, віднесено до компетенції окремих штатів.

2. В основному законі визначено дві сфери виключної компетенції – сферу федерації і сферу суб’єктів федерації. Для цього встановлено два переліки питань, віднесені відповідно до повноважень федерального парламенту і законодавчих органів провінцій. До цієї моделі можна також віднести Канаду. Як і в США, тут визнаний принцип, за яким усі нові за змістом питання, що виникають у державно-політичній практиці і стають предметом законотворчості, мають біти віднесені до компетенції федерації.

3. Основний закон встановлює дві сфери компетенції. Це робиться шляхом визначення виключної компетенції федерації і так званої конкуруючої компетенції. У сфері конкуруючої компетенції можуть приймати рішення як федеральні органи, так і органи земель. За суб’єктами федерації, безумовно, залишається тільки право законотворчості з тих питань, які не включені до двох відповідних переліків. Федераціями з цією моделлю можна вважати : ФРН, Росія. До прикладу, ст. 72 Основного закону ФРН вказує, що «у сфері конкуруючої компетенції землі володіють правом законодавства лише тоді і остільки, коли і оскільки федерація не використовує свої права законодавства». А в ст. 76 Конституції Російської Федерації записано, що «за предметами спільного ведення Російської Федерації і суб’єктів Російської Федерації видаються федеральні закони і закони та інші нормативні правові акти суб’єктів Російської Федерації , що приймаються відповідно до федеральних законів».

4. Дещо інший принцип розмежування відповідної компетенції прийнятий в такій федерації, як Індія. Її конституція встановила три предметні сфери компетенції : виключну компетенцію федерації, виключну компетенцію штатів і спільну (конкуруючу) компетенцію федерації та штатів. До особливостей індійської федерації слід віднести детальну регламентацію змісту відповідних сфер.

Подібною та дещо іншою є позиція Москалюка: за розподілом компетенції між федерацією та суб’єктами федерації виділяють:

1.Американська модель – в конституції визначаються сфери відносин, які відносяться до відання центральної влади, всі інші питання відносяться до компетенції суб’єктів федерації. В літературі використовується також термін «залишкова компетенція суб’єктів федерації».

2.Німецька модель – в конституції встановлюється окремо компетенція федерації, окремо суб’єктів федерації, і окремо питання, які відносяться до сумісної компетенції суб’єктів федерації та федерації.

3.Модель, характерна для країн Латинської Америки – встановлюється в конституціях компетенція окремо для суб’єктів федерації і окремо – для самої федерації.

4.Австрійська – встановлюється сфера відносин, відносно яких приймаються загальнофедеративні закони і які реалізовуються федеративною виконавчої владою. Встановлюються питання, відносно яких приймаються центральним парламентом загальні принципи, однак ці загальні принципи конкретизуються шляхом прийняття місцевих законів, які втілюють уряди суб’єктів федерації.