- •Поняття та особливості конституційного права в зарубіжних країнах (джерела, суб’єкти, предмет)
- •2.Предмет конституційного права в зк
- •3.Методи правового регулювання конст.Права в зарубіжних країнах
- •4.Система конституційного права в зарубіжних країнах
- •5.Поняття, види, особливості конституційних норм в конст.Праві заруб.Країн Див вище!
- •6.Поняття та види конституційно-правових інститутів в кпзк див вище!
- •7.Конституційні принципи як елемент системи конституційного права заруб.Країн. Співвідношення конституційних принципів та принципів конституції.
- •8. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу правової держави.
- •9. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу розподілу влади.
- •10. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу народного суверенітету.
- •11. Поняття та конституційне закріплення принципу соціальної держави в зарубіжних країнах.
- •12. Суб’єкти конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та види.
- •13.Держава як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах.
- •14. Особа як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах
- •15. Предмет та методи науки конституційного права зарубіжних країн
- •16. Поняття та класифікація джерел конституційного права зарубіжних країн
- •17. Формалізовані джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •18. Неформалізовані джерела конституційного права
- •19. Конституція як джерело права в зарубіжних країнах. Юридичні властивості конституції
- •20. Поняття та соціально-політична сутність Конституції в конституційному праві зарубіжних країн.
- •21.Форма та структура Конституцій в зарубіжних країнах.(приклади різних за формою конституцій)
- •22. Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація.
- •23. Судовий прецедент як джерело конституційного права в зарубіжних країнах:поняття та види.
- •24.Парламентські регламенти(статути) як джерело конституційного права в зарубіжних країнах. Особливість парламентських регламентів в англомовних країнах.
- •25.Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття, ознаки. Приклади конституційно-правового звичаю.
- •26. Конституційно-правові угоди як джерела конституційного права в зарубіжних країнах. Приклади конституційно-правових угод.
- •27. Рішення Європейського суду з прав людини як джерело конституційного права в зарубіжних країнах.
- •28. Поняття конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •29. Моделі конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •30. Види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •31. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •32. Органи, що здійснюють конституційний контроль в сша, Великій Британії, Італії, Франції, Австрії (структура та компетенція).
- •33. Модель "тотального" конституційного контролю у фрн
- •34. Модель "ампаро" як особливий вид конституційного контролю
- •35. Поняття конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах. Основні підходи до правового регулювання конституційного статусу особи в зарубіжних країнах.
- •36. Елементи конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах
- •37. Зміст та конституційне закріплення принципу рівності в зарубіжних країнах.
- •38. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина в сучасних зарубіжних конституціях
- •39. Інститут громадянства в зарубіжних країнах: поняття, способи набуття та припинення. Європейська конвенція про громадянство. Страсбург 1997
- •40. Правове регулювання набуття громадянства в російській федерації та австрійській республіці
- •41. Інститут позбавлення громадянства в зарубіжних країнах
- •42. Способи закріплення та класифікація конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •43.Ознаки конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •44. Ознаки та зміст особистих прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •45. Ознаки та зміст політичних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •46. Зміст та особливості соціальних та економічних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •47. Методи конституційно-правового закріплення прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •48. Гарантії реалізації конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах. Процесуальні гарантії: правило Мандамус, правило Міранди, habeas corpus akt.
- •49. Інститут омбудсмана в системі юридичних гарантій основних прав громадян в зарубіжних країнах. Основні форми реагування омбудсмана на прикладі конкретних країн.
- •50. Страсбурзький Європейський суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод громадян. Особливості суб’єктів звернення до суду.
- •51. Безпосередня демократія: поняття та основні форми в сучасних зарубіжних країнах.
- •52. Інститут референдуму в зарубіжних країнах: поняття, ознаки, класифікація.
- •53. Право народного вето та народної законодавчої ініціативи та право народного розпуску представницького органу в зарубіжних країнах.
- •54. Конституційно – правовий інститут виборів в конституційному праві зарубіжних країн.
- •55. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах.
- •63. Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах. Основні та додаткові критерії класифікації політичних партій в конституційному праві.
- •64. Партійні системи в зарубіжних країнах.
- •56. Підготовча стадія виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •57.Голосування як стадія виборчого процесу. Способи голосування.
- •58. Мажоритарна виборча система у зарубіжних країнах
- •59. Пропорційна Виборча система у зарубіжних країнах
- •Види пропорційнихсистем:
- •60. Поняття та ознаки політичних партій, як конституційно-правового інституту в зарубіжних країнах
- •61. Організація побудови політичних партій в зарубіжних країнах
- •65. Регламентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в зарубіжних країнах. Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •66. Концепція інституту форми держави в зарубіжних країнах.
- •67. Поняття форми державного правління.
- •68. Монархія – це форма держави, за якої…
- •69. Республіка
- •70 . Критерії, які визначають політико-територіальний устрій:
- •71. Ознаки:
- •72. Виділяють такі види автономій:
- •74. Побудова, склад, організація парламентів в зарубіжних країнах.
- •75. Основні моделі організації парламентів фрн, Франція, сша
- •76. Конституційна компетенція зарубіжних парламентів.
- •77. Зовнішня структура зарубіжних парламентів сша, Великої Британії, Японії, Італії, Канади, Норвегії, Австрії, фрн, Франції, Скандинавських країн.
- •78. Способи формування палат парламенту.
- •79. Внутрішня побудова зарубіжних парламентів.
- •80. Інститут розпуску парламенту в зарубіжних країнах
- •81. Мандат члена( депутата) парламенту
- •82.Конституційно-правовий статус депутатів зарубіжних парламентів (Японія, Італія, фрн, Іспанія, Франція, вб, Бельгія, Норвегія, Фінляндія)
- •83. Керівні органи палат парламенту(сша, вб, фрн, Франція)
- •84. Парламентські комітети(комісії) в заруб країнах
- •85. Тимчасові комісії
- •86. Парламентські фракції як елемент внутрішньої структури зарубіжних парламентів.
- •87. Посадові особи парламенту в зарубіжних країнах.
- •88. Основна компетенція зарубіжних парламентів.
- •89. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
- •90. Стадії законодавчого процесу в парламентах зарубіжних країн (сша, Великобританія, Франція, фрн).
- •91. Промульгація.
- •92. Конструктивний вотум недовіри
- •93. Натуралізація
- •94. Інтерпеляція
- •95. Інституціоналізація політичних партій
- •96. Апарат глави держави на прикладі сша
- •97.Інвеститура
- •98. Моделі розмежування компетенції в зарубіжних федераціях.
- •99. Способи формування верхніх палат парламентів в зарубіжних країнах.
- •100. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в зарубіжних країнах.
- •101. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління (фрн, Італія, Великобританія, Франція, Фінляндія, Швеція).
- •102. Поняття конституційно-правового інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •103. Особливості конституційно-правового статусу монарха. (Великобританія, Японія, Данія)
- •104. Особливості конст-прав статусу президента як глави держави в зк(сша, фрн, Франція,Ізраїль ,Польща, Італія)
- •1)Обранні президента, 2)його повноваженнях, 3)можливісті застосування процедури імпічменту.
- •105. Система пристолонаслідування
- •106. Повноваження глави держави в зк.
- •3)Повноваження з конкретизації правового статусу особи:
- •4)Надзвичайні повноваження:
- •107. Організація діяльності та структура апарату глави держави в зарубіжних країнах (сша, Велика Британія, фрн, Франція)
- •108. Поняття конституційно-правового інституту уряду в зк
- •109. Основні способи формування уряду в зарубіжних країнах(сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110.Стуктура уряду в зк (сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •111. Основні моделі організації урядів у зк
- •112. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів у зк
- •113.Форми конституційної відповідальності уряду в зк
- •114. Конструктивний вотум недовіри у фрн
- •115. Політична відповідальність уряду в зк
- •116. Поняття, підстави, та застосування процедури імпічменту в зарубіжних країнах
- •117. Організація органів місцевого управління та самоврядування в зарубіжних країнах
- •118. Поняття та загальна характеристика органів місцевого управління та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •119. Основні моделі місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •120. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •121. Організація місцевого самоврядування та управління на прикладі сша, Великої Британії, Франції, Італії, фрн, Канади.
85. Тимчасові комісії
Тимчасові комісії створюються для виконання якогось конкретного завдання. Після виконання цього завдання вони або розпускаються, або розходяться. До тимчасових комісій можуть бути віднесені слідчі комісії, редакційна комісія з вироблення тексту якогось законопроекту, конституційна тощо
Спеціальні комісії (комітети) можуть мати найрізноманітнішу предметну компетенцію. В нижній палаті парламенту Канади спеціальні комітети створюють для розгляду якогось окремого питання або для підготовки конкретного законопроекту. Спеціальний характер тут мають і так звані комітети поточного законодавства. Вони формуються для роботи над визначеними положеннями законопроектів після їх розгляду в палаті на стадії другого читання. У Франції спеціальні комісії створюють для розгляду будь-якого законопроекту на вимогу уряду, голови палати або кожної з постійних комісій. Тим самим спеціальні комісії за своєю компетенцією конкурують з постійними комісіями. У палатах конгресу США спеціальні комітети створюють для вивчення різного роду питань. Насамперед це питання застосування норм права і правопорушень у сфері державно-політичного життя. Іноді спеціальні комітети займаються підготовкою законодавчих рекомендацій з окремих гострих проблем. У парламенті Фінляндії спеціальні комісії займаються підготовкою питань порядку денного надзвичайних сесій. У Швейцарії, Японії та ряді інших країн спеціальні комісії створюють для вирішення питань, які не входять до компетенції жодної з постійних комісій.
В інших країнах предметом розгляду в спеціальних комісіях буває розробка проектів конституційних реформ, офіційних програм і планів тощо. В усіх випадках спеціальні комісії функціонують на тимчасовій основі і припиняють свою діяльність після завершення роботи та підготовки відповідної доповіді.
Свої особливості мають спеціальні комітети, що функціонують в палаті громад парламенту Великобританії. Зокрема, тут створено чотирнадцять спеціальних комітетів, які працюють на постійній основі. Компетенція комітетів пов'язана із змістом повноважень головних міністерств, а їхнім завданням є перевірка й оцінка діяльності органів виконавчої влади. Як зазначалося, в інших країнах таке завдання покладене на постійні комісії (комітети) палат парламентів. Існують у Великобританії й інші спеціальні комітети, зокрема так звані сесійні комітети, щорічно створювані на початку кожної сесії. Серед них у першу чергу слід назвати комітети з питань процедури і парламентських привілеїв.
Ще одним різновидом відповідних парламентських структур є слідчі комісії, або комітети з розслідування. Створення таких тимчасових структур передбачено практично в усіх країнах. Слідчі комісії займаються питаннями державно-політичного життя, які мають певний суспільний резонанс: від розслідування зловживань окремих парламентаріїв та урядовців до масштабних політичних скандалів. їм звичайно надано широкі повноваження: викликати свідків та експертів, вести протоколи, фіксувати докази тощо.
Нерідко припускається створення слідчих комісій на вимогу певної кількості членів парламенту, які становлять меншість. Наприклад, у Латвії і Словенії це третина, у ФРН — четверта, а в Греції і Чехії — п'ята частина складу парламенту (палати). Тим самим опозиції надано додаткову можливість у її парламентській діяльності.
В основних законах Австрії та ФРН записано, що в своїх діях з розслідування такі комісії керуються вимогами процесуального законодавства. У Португалії і Словенії за відповідними комісіями визнані ті самі повноваження в розслідуванні, що й за судами та слідчими органами загального характеру. В Італії слідчі комісії наділені «вищою слідчою владою» і не можуть бути обмежені у вивченні тих питань, які визначені їм палатами.
У Франції створюються комісії з контролю та розслідування. Різниця між ними полягає в тому, що перші збирають інформацію з визначених палатою питань, а останні перевіряють діяльність державних органів і установ. Проте формування таких комісій не припускається в тих випадках, коли певне питання вже стало предметом досудового або судового розслідування. В Японії повноваження в розслідуванні можуть бути надані палатами або їхніми головами будь-якій постійній комісії.
У палатах парламенту Великобританії можливість створення слідчих комітетів не передбачена. Однак деякі відповідні права, зокрема право викликати свідків та експертів, мають постійно діючі спеціальні комітети палати громад з контролю за діяльністю міністерств.
У двопалатних парламентах існує практика створення об'єднаних,спільних комісій (комітетів) на паритетних, рівних засадах представництва обох палат. У Норвегії, де побудову парламенту можна назвати двопалатною лише умовно, постійні комісії звичайно працюють як об'єднані. Одним з різновидів об'єднаних комісій є так звані узгоджувальні комісії. їх створюють на паритетних, рівних засадах для розв'язання розбіжностей між палатами в процесі прийняття конкретного законопроекту. Звичайно до складу узгоджувальних комісій входять члени тих постійних комісій, в яких розглядався законопроект під час його проходження в палатах. Такі комісії діють до вирішення справи і мають тимчасовий характер.
Інші, об'єднані за своїм характером комісії звичайно також є тимчасовими утвореннями. В деяких парламентах з рівноправними палатами функціонують постійні об'єднані комісії (США, Швейцарія). Компетенція об'єднаних комісій різна. Нерідко вони займаються адміністративними питаннями, зокрема, управлінням парламентськими службами. Іноді також формуються об'єднані слідчі комісії (Італія).
Що ж до складу парламентських комісій і насамперед постійних та спеціальних комісій, то слід підкреслити, що звичайно депутати мають право бути членами двох або навіть кількох комісій. Виняток становлять представницькі органи Норвегії, Франції, Швеції та деяких інших країн, де подібне суміщення не припускається.
Для керівництва своєю роботою самі комісії або палати обирають голів комісій. Нерідко для цього навіть створюється колегіальний орган — бюро комісії. В парламенті Японії голів постійних комісій обирають палати, а спеціальних — самі комісії. В палаті громад парламенту Великобританії голів постійних і спеціальних комітетів призначає спікер. Але найбільш характерним є порядок заміщення місць голів постійних комітетів палат конгресу США. Призначення голів комітетів залежить від спеціальних органів, створених у рамках парламентських фракцій, — так звані комітети комітетів. Ці призначення звичайно здійснюються з урахуванням правила старшинства. Згідно з цим правилом, місце голови комітету посідає той законодавець, який має найбільший стаж роботи в даному комітеті. Палата лише формально затверджує зроблене призначення.
При формуванні всього складу постійних, спеціальних та слідчих комісій також застосовуються різні способи. У більшості країн членів комісії призначає голова палати з урахуванням пропозицій парламентських фракцій. У Норвегії, Фінляндії, а також у Великобританії та в більшості інших англомовних країн склад комісій (комітетів) визначає спеціальна відбіркова комісія палати. Порядок формування останньої у різних країнах має свої особливості. У США членів постійних і спеціальних комітетів, а також комітетів з розслідування в більшості випадків формально призначають голови палат і затверджують палати, хоча практично відповідні призначення робляться парламентськими структурами політичних партій. У будь-якому випадку в розвинутих країнах склад постійних, спеціальних і слідчих комісій палат визначається з огляду на співвідношення партійно-політичних сил у парламенті.