Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді КПЗК.doc
Скачиваний:
248
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
1.46 Mб
Скачать

99. Способи формування верхніх палат парламентів в зарубіжних країнах.

До основних способів формування верхніх палат парламентів належать:

  1. Формування верхньої палати шляхом прямих виборів. Класичний приклад – США, Румунія, Швейцарія, де сенатори обираються безпосередньо населенням. Представництво в таких палатах враховує наявність суб’єктів федерацій. Від кожного суб’єкта обирається рівна кількість депутатів. Так, сенат конгресу США обирається безпосередньо виборчим корпусом за принципом «по два сенатори від кожного штату». На таких самих засадах відбуваються вибори верхніх палат парламентів Венесуели, Мексики, Бразилії. У Швейцарії до ради кантонів обирають по два представники від кожного суб’єкта федерації. Для цього у 22 кантонах проводять прямі вибори.

  2. Формування верхньої палати шляхом непрямих виборів. Приклад – Австрія, де законодавчі органи земель(ландтаги) обирають своїх представників до федеральної ради. Кількість цих представників залежить від чисельності населення суб’єктів федерації і варіюється від 3 до 12. При цьому члени федеральної ради обираються на строки власних повноважень ландтагів. Враховуючи, що ці строки різняться, депутати верхньої палати перебувають не в рівному становищі. Франція – представниками місцевих рад і нижньої палати. Сенаторів обирають спеціальні колегії, що утворюються в департаментах – одиницях адміністративно-територіального поділу. Також шляхом непрямих виборів формується верхня палата парламенту Словенії.

  3. Формування верхньої палати шляхом призначення. Приклад – ФРН, де члени Бундестагу призначаються місцевими урядами земель із свого власного складу. Кількість членів від кожної землі залежить від кількості її населення і встановлена в межах від 3 до 6. Під час голосування всі голоси від окремої землі подаються як один голос. Спосіб призначення застосовується і в деяких інших розвинутих країнах. У Канаді сенаторів призначає генерал-губернатор за рекомендацією прем’єр-міністра. Сенатори можуть займати своє місце до досягнення ними 75-річного віку.

  4. Змішаний спосіб – де в різних співвідношеннях сполучаються вибори, призначення, а також заміщення депутатських місць за посадою або навіть за власним правом. Приклад –Великобританія, Італія, Ірландія, Хорватія. Так, в Італії за загальним правилом депутати сенату обираються, однак Президент може призначити до 5 сенаторів, крім того, колишні президенти Італії, у випадку, якщо вони того забажають, так само можуть бути сенаторами. Особливе місце серед верхніх палат займає палата лордів парламенту Великобританії. Тут сполучаються практично всі невиборні способи заміщення депутатських місць. До того ж при формуванні цієї палати застосовуються принципи суто феодального походження.

  5. Своєрідний спосіб формування верхньої палати парламенту існує в Норвегії та Ісландії. В Ісландії обирається повністю парламент, після чого в самому парламенті зі складу парламентарів шляхом виборів формується верхня і нижня палати парламенту.