118. Поняття та загальна характеристика органів місцевого управління та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

Згідно ст. 3 Європейської хартії місцеве самоврядування – це право та реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ та управляти ними, діючи у межах закону, під власну відповідальність і в інтересах місцевого населення.

На сучасному етапі переважна більшість вчених дотримується точки зору про некоректність протиставлення понять «місцеве державне управління» та «місцеве самоврядування» або «місцеве представницьке управління». Зокрема, на думку відомого дослідника місцевого управління X. Ф. Алдерфера, вищезазначені категорії входять до більш широкого поняття «місцеве управління», яке охоплює усі одиниці управління нижче загальнонаціонального рівня в унітарних державах та нижче рівня суб’єкта федерації в федеративних державах.

Конституції переважної більшості сучасних держав розглядають інститут місцевого самоврядування як невід’ємний елемент політичної системи, важливий принцип її функціонування, суттєву ланку у механізмі народовладдя. Наприклад, у п. 1 ст. 2 Конституції Болгарії сказано, що Республіка Болгарія – єдина держава з місцевим самоврядуванням".

Місцеве управління і самоврядування регламентується також законами:

- про статус членів місц представ орг (Закон про статус членів місцевої Ради 1990 року – у Литві);

- заг зак про статус депутатів усіх рівнів (Закон про статус народного депутата – в Латвії),

- різними актами, присвяченими іншим конституційно-правовим інститутам, зо­крема інституту виборів (Закон про обрання членів Національної асамблеї, членів муніципальних рад і мерій 1991 року – у Болгарії).

- У ряді держав (наприклад, у Данії) своєрідним неформалізованим способом регулювання місцевого управління є укладання угод між центральним урядом і впливовими асоціаціями місцевого управління.

Місцеве самоврядування перебуває в прямій залежності від форми територіального устрою, в країнах з унітарною формою територіального устрою контроль за діяльністю місцевих органів влади здійснюється центральними органами влади, натомість у федераціях контроль здійснюється органами влади суб’єктів федерації.

В сучасних умовах виділяють функцію нагляду центральної влади за діяльністю органів місцевого самоврядування. Вона полягає в тому, що центральна влада може скасувати відповідний акт органів місцевого самоврядування або ж звернутися до суду з цього питання з підстави незаконності рішень чи актів органів місцевого самоврядування. Проте в жодному випадку рішення органу місцевого самоврядування не може бути скасовано з мотивів його недоцільності.

В сучасному КонПр місцеве самоврядування розглядається як явище, яке повинно існувати поза політикою. Показовим у цьому випадку є приклад США, де виборні особи місцевого самоврядування не розглядаються як такі, що представляють республіканську чи демократичну партію.

На сьогоднішній день, загальною тенденцією місцевого самоврядування є утворення крупних конгломерацій, що призводить до централізації влади в межах адміністративно-територіальних одиниць. Втручання держави в місцеве самоврядування в сучасних умовах пояснюється необхідністю підтримувати певного загального рівня в різних адміністративно-територіальних одиниць.

Місцеве самоврядування фінансується за рахунок коштів, отриманих з місцевих надходжень, насамперед податків, та дотацій з державного бюджету. Чим вищий рівень економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці, тим вищий ступінь її самоврядування, оскільки в такому разі зменшується залежність місцевого самоврядування від центральної влади.