57.Голосування як стадія виборчого процесу. Способи голосування.

Завершальною стадією виборчого процесу є голосування — вільне волевиявлення виборців. У більшості зарубіжних кра­їн голосування є таємним.

Сам акт голосування законодавством більшості зарубіжних країн розглядається лише як суб'єктивне право виборця, яким він вільний розпорядитися за своїм розсудом. Поряд із цим у багатьох країнах впроваджено обов'язкове голосування. Законодавство цих країн розглядає голосування як громадянський обов'язок виборця і за його порушення передбачає різного роду санкції (адміністративні, кримінальні).

Наприклад, Конституція Італії (ст. 48) постановляє, що голосування є

громадянським обов'язком (тобто при його невиконанні застосовується лише моральна санкція). У Бразилії і Люксембурзі особи, що ухиляються від участі в голосуванні, піддаються грошовому штрафу. Законодавство Австрії передбачає в цьому випадку чотиритижневе тюремне ув'язнення або штраф. Обов'язкове голосування дозволяє штучно підняти активність виборців.202

Найважливішою гарантією вільного волевиявлення є таємне голосування, що передбачає такий порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень в ізольованому приміщенні й особисто опускає його в урну. Сьогодні, після тривалої боротьби, таємне голосування запроваджено в усіх зарубіжних демократичних країнах.

Сам факт голосування із суто технічного боку здійснюється за допомогою

подачі бюлетеня. Залежно від виборчої системи, структури бюлетеня, правил подачі

голосу, виборець або викреслює прізвища небажаних для нього кандидатів, або проти імені кандидатів проставляє цифрами свої преференції. Бюлетень є

найпоширенішим документом для голосування, прийнятим у більшості країн. !!!!! США фактично відмовилися від бюлетенів і запровадили машини для голосування. Така машина (різновидів їх багато) являє собою апарат для подачі голосів і автоматичного їх підрахунку.

Ознаки таємного голосування;

• виборець голосує без відома і згоди ін. осіб;

• вперше таємне голосування було введено у Франції в 1871 р.;

• голосування може бути

а) очним - при очній формі голосування в більшості країн заповнюють бюлетені, які можуть бути в тому числі в неофіц.формі, коли на чистому листку паперу пишеться прізвище кандидата, в деяких африк.та азіатських д-вах, де частина населення неграмотні, замість бюлетенів використовують урни із портретами кандидатів, куди виборці кидають жетон;

б) заочним (за довіреністю, поштою)

Іноді з метою б-би із фальсифікацією виборів фактично порушується принцип таємності, оскільки кандидату видають бюлетень після того, як він називає, за кого буде голосувати (Південна Кароліна у США)

58. Мажоритарна виборча система у зарубіжних країнах

Виборчі системи, що в основу визначення результатів голосування кладуть

принцип більшості, називаються мажоритарними (від франц. majorjte).

Мажоритарна система є найстаршою з усіх існуючих виборчих систем.

Відповідно до даної системи вся країна поділяється на приблизно рівні за числом виборців округи, причому від кожного округу зазвичай обирається один депутат (тобто один округ - один депутат). Іноді від одного округу обирається більша кількість депутатів. Залежно від кількості виборців, мінімально необхідної для обрання депутата, виділяються наступні різновиди зазначеної системи:

1) мажоритарна система відносної більшості;

2) мажоритарна система абсолютної більшості;

3) мажоритарна система кваліфікованої більшості.

Мажоритарна система відносної більшості – це найпоширеніший вид

1. мажоритарної системи. Сьогодні у "класичному" вигляді її застосовують 43 країни (США, Великобрит., Індія)

При її застосуванні обраним вважається той кандидат, який в окрузі набрав

більшу кількість голосів, ніж його суперники (причому дана система не вимагає від кандидата, щоб він набрав обов'язковий мінімум голосів, наприклад 50% + 1 голос від числа голосуючих або іншу обов'язкову кількість голосів, єдина вимога –одержати голосів більше, ніж особисто кожен суперник).

Оскільки система відносної більшості не встановлює для обрання необхідного мінімуму голосів (тобто кандидат може бути обраний найчастіше і меншістю усіх

виборців), немає необхідності встановлювати обов'язковий мінімум виборців, у разі явки яких вибори будуть вважатися такими, що відбулися (тобто за необхідністю кворуму). Тому вибори будуть легітимними, якщо в них візьме участь будь-яка кількість зареєстрованих виборців (навіть тільки одна особа).

Вважається, що виборці, які не прийшли на вибори, згодні з думкою виборців, що взяли в них участь. У разі, якщо в окрузі балотується тільки один кандидат

Мажоритарна система більш прийнятна для країн із двопартійною системою (США, Велика Британія й ін.), однак і там вона зрідка може давати викривлений результат (наприклад, у 1951 р. у Великій Британії більшість голосів виборців у цілому по країні завоювали лейбористи, але більшість місць у парламенті дісталося консерваторам; схожа ситуація, але навпаки, мала місце в 1974 р.).

Мажоритарна система абсолютної більшості (Франція, Польща)

Її головні відмінності від аналогічної системи відносної більшості полягають у тому, що

• для обрання від округу необхідно набрати не просто більшість (тобто більше, ніж інші кандидати), а обов'язково абсолютну (тобто 50% + 1 голос) більшість голосів виборів, що взяли участь у, виборах;

• якщо ніхто з кандидатів не набере необхідної абсолютної більшості голосів

(50% + 1 голос), проводиться другий тур, у якому, як правило, беруть участь два кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів у першому турі;

• переможцем (із двох кандидатів, що залишилися,) у другому турі зазвичай

вважається той, хто набере більше голосів, ніж його суперник;

• як правило, передбачається обов'язковий кворум: щоб вибори вважалися

дійсними, необхідна участь більше половини (понад 50%) виборців від числа всіх зареєстрованих (понад 25% чи іншу кількість).

Мажоритарна система кваліфікованої більшості, (Презид. Вибори Азербайджан 2002 рік) що висуває пред'являє украй високі вимоги до кількості голосів, необхідних для обрання (наприклад, до 1993 р., щоб бути обраним італійським сенатором, необхідно було набрати 65% (майже 2/3 голосів). Як правило, у демократичних країнах подібну більшість з першого разу одержати практично неможливо, і дана система застосовується вкрай рідко ()

Розрізняють також

а) мажоритарну с-му єдиного неперехідного голосу, відповідно до якої ств-ся багатомандатні округи, але виборець має пр-о голосувати лише за одного кандидата з того чи іншого партійного списку, поданого в бюлетні, обраними є ті кандидати, які отримали більше голосів, залежно від числа мандатів у окрузі;

б) мажоритарну сис-му кумулятивного вотума, при якиій виборець має не один, а декілька голосів і може їх віддати за одного чи декілька кандидатів одної і тої ж партії чи різ.партійних списків, обраними є особи, які отримали більшу кількістьголосів, залеж.від числа деп..місць по одному округу.