86. Парламентські фракції як елемент внутрішньої структури зарубіжних парламентів.

Для того, щоб повною мірою охарактеризувати парламент, слід звернути особливу увагу на внутрішню структуру його палат. Основними елементами такої структури є парламентські фракції, керівні органи і комісії (комітети).

Парламентськi фракцiї (групи, клуби) утворюються за принципом належностi депутатiв до тiєї чи iншої полiтичної партiї, репрезентованої у представницькому органi. Угруповання депутатiв за iншими принципами звичайно забороняються, хоч iснують країни, де, крiм фракцiй, у парламентах функцiонують об'єднання депутатiв на основi спiльних професiйних iнтересiв, регiональної належностi тощо.

Парламентськi фракцiї звичайно формуються з членiв однiєї полiтичної партiї, хоч у рядi розвинутих країн iснує практика утворення спiльних фракцiй з представникiв кiлькох партiй, що проводять єдину або близьку лiнiю в полiтицi. У деяких країнах (Австрiя, Італiя) створюють так званi змiшанi фракцiї, до складу яких входять депутати, якi не є членами будь-якої партiї або якi не побажали стати членами фракцiй, що утворилися на партiйнiй основi.

Про роль парламентських фракцій у здійсненні державно-владних функцій можна отримати реальне уявлення на прикладі Португалії. Конституція цієї країни закріплює за ними такі права: а) участі в роботі комісій Асамблеї; б) висловлювання своїх пропозицій при складанні порядку денного; в) ініціювання шляхом подання інтерпеляцій Урядові дискусій з політичних питань; г) вимагати створення небхідночих парламентських комісій; д) здійснювати законодавчу ініціативу; е) вносити резолюції щодо програми Уряду та вотуму недовіри йому; є) отримання регулярної інформації від уряду щодо питань, які виявляють суспільний інтерес.

Деякі науковці називають фракції з’єднувальною ланкою між урядом і громадською думкою.

Фракцiї мають свою внутрiшню органiзацiю. Вони звичайно утворюють керiвнi органи. Для розв'язання питань поточної парламентської роботи фракцiї у своєму складi формують так званi робочi групи, якi, зокрема, вивчають тi питання, що є предметом окремих законопроектiв з порядку денного. Робочi групи мають тимчасовий характер i дiють до розв'язання вiдповiдних питань. Фракцiї орiєнтуються на рекомендацiї робочих груп, до складу яких призначають найбiльш компетентних депутатiв.

Фракції виконують важливу роль у підготовці практично всіх парламентських рішень:

• від них залежить зміст порядку денного роботи палати;

• хід законодавчого процесу;

• ініціативи щодо контролю за урядом;

• беруть активну участь у формуванні інших парламентських структур – парламентських комісій (комітетів), а також керівних органів палат;

• через фракції представники партій впливають на уряд, якщо вважають, що дії останнього суперечать їхнім настановам.

В країнах із змішаною республіканської та парламентарною формами правління фракції відіграють вагому, а іноді й вирішальну роль в формуванні уряду в тому випадку, якщо жодна з партій не отримала більшості в представницькому органі.

Проте не всі партії володіють такими можливостями, оскільки фракції, які складаються з менших партій, можуть впливати на роботу парламенту та уряду лише в тій мірі, в якій їхні пропозиції не розходяться з курсом більш впливових партій.

Питання існування парламентських фракцій вирішується в ряді новітніх конституцій – Естонія, Данія, Італія, Болгарія, Греція, Іспанія. Переважно йдеться про пропорційне представництво фракцій в парламентських структурах. Але в Конституції Португалії, наприклад, виділена окрема стаття, присвячена фракціям. В Швейцарії дане питання врегульоване в спеціальному законі, проте в більшості країн воно вирішується на рівні парламентських регламентів. Такі ж країни як Нідерланди, Норвегія, Фінляндія не приділяють достатньо уваги фракціям навіть на рівні парламентських регламентів. Проте той факт, що іноді фракції зовсім не згадуються в конституційному законодавстві, зовсім не заперечує їхнього існування.

У більшості випадків в законодавстві визначається мінімальна кількість депутатів, яка є достатньою для створення фракції. Наприклад, для створення фракції в нижніх палатах парламенту встановлені такі межі: Бельгія – 3; Австрія і Швейцарія – 5; Італія і Франція – 20; РФ – 35. У ФРН створення фракції можливе лише за умови, що вона нарахує не менше 5% від всієї чисельності бундестагу.

У США кожна з політичних партій у палатах конгресу має свої фракції. Цікавим в США є проведення закритих зборів членів партії в кожній з палат, які вирішують питання, про заміщення певних посад в парламенті. Важливу роль в парламенті США відграють також лідери партій (існують лідери більшості та лідери меншості), які тісно взаємодіють з виконавчою владою, зокрема з Президентом. У фракціях утворюються рульові комітети(які виконують роль керівного колегіального органу) та інші органи.

У Великобританії взагалі немає такого поняття як «фракція». Існує поділ нижньої палати на «уряд її величності королеви» та «опозицію її величності». Важливу роль тут також відіграють лідери партій. У випадку завоювання партією більшості у палаті громад її лідер стає прем’єр-міністром, що означає зосередження в його руках неймовірно великого обсягу політичної влади.