60. Поняття та ознаки політичних партій, як конституційно-правового інституту в зарубіжних країнах

За конспектом

Політичні партія – добровільне об’єднання громадян на засадах спільності їх політичних поглядів, основною метою якої є здобуття влади (демократичним шляхом)

Ознаки:

1. Відокремлені від держави

2. Є засобом боротьби за владу

3. Їх виникнення та становлення пов’язане із виникненням парламентаризму

4. Мають власну політичну програму, за допомогою якої декларують свої політичні цілі та завдання

5. Характеризуються наявністю електорату

!!!!!Політичні партії мають часткове закріплення в конституціях

- «політичні партії сприяють вираженню поглядів під час голосування» (ст.4 Конституції Франції)

- «під партією розуміється будь-яке об’єднання чи група виборців, які виступають на виборах під особистим іменем» (Акт про форму правління Швеції).

- «партії повинні служити вільному функціонуванню демократичного устрою». (Ст.29 Конституції Греції)

Суть політичних ідей, що їх обстоюють партії становлять відношення до

1. Податків

2. Власності

3. Соціальних проблем

Основне завдання політичної партії – встановлення контролю над державною владою з метою реалізації власних програмних цілей.

Подвійний характер політичних партій виявляється у тому що вони

1. З одного боку об’єднання громадян за спільними інтересами

2. Об’єднання громадян з декларованими політичними ідеями та принципами

61. Організація побудови політичних партій в зарубіжних країнах

За коспектом

Структура політичних партій

1. Керівний орган політичної партії (З’їзд політичної партії – як правило раз на 2 роки( у США, як правило проводиться раз на 4 роки – перед президентськими виборами))

2. Виконавчий орган партії («Центральний виконавчий комітет», «Політбюро») (поточне керівництво та «кадрова політика»)

3) Місцеві осередки партії (Місцеві партійні ор-ни ств-ся як пр-ло за тер. принципом, це полегшує передвиборчу агітацію, оск.саме за таким принципом утворюються виб.округи.

4) Члени партії

+ додатково

5) Аналітичні центри партій (, в США діє Бруклінський інс-тут, який орієнтований на дем.партію, Фонд населення чи Ентерпрайз – на Респ.парт. Ці фонди готують пропозиції для передвиборних платформ, генерують нові ідеї та стратегії і тактики політ.б-би, вивч.зміни в сусп.поглядах.

Членство в партії – самостійним конституційно-правовим інститутом. В кожній політ. партії є рядові члени і правлячі органи, які координують і направляють діяльність рядових членів.

Є певна процедура вступу в партію (інколи навіть вимагається кандидатський стаж), члени партії мають спеціальний документ (партійний квиток), сплачують партійні внески, підпорядковуються партійній дисципліні

65. Регламентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в зарубіжних країнах. Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах.

Внаслідок розширення обсягу галузевого регулювання діяльності політичних партій відбулася інституціоналізація політичних партій. Її виразом є створення на основі норм конституції режиму правового регулювання не тільки участі партій у формуванні та діяльності ключових ланок державного механізму, а функціонування політичних партій як автономних стосовно держави елементів політичної системи суспільства.

Поняття інституціоналізації охоплює порядок утворення політичних партій і припинення їх діяльності, основи діяльності партій, фінансування, взаємозвязки партій з різними складовими державного механізму тощо.

Інституціоналізація має два напрямки: конституціоналізація та законодавча інституціоналізація.

Конституціоналізація - закріплення основних засад діяльності і вимог до політичної партії в межах конституції.

Законодавча інституціоналізація - питання діяльності політичних партій закріплюються в межах закону. Існує два варіанти: 1) створюються спеціальні закони; 2) регулюються окремі питання діяльності політичних партій (наприклад: закон про фінансування політ партій).

В різних країнах передумови інституціоналізації різні. Напр, у розвинутих країнах інституціоналізація видається формою визнання політичних партій як своєрідних посередників між громадянським суспільством і державою. У постсоціалістичних і пострадянських країнах вона слугує запобіжником реставрації 'старих' політичних порядків.

Особливим є правовий статус ПП у Великобританії і в ряді інших країн, де сприйнято британську конституційну модель. У Великобританії ПП лише згадуються в різних законах без визначення іх статусу. Більше того, їх практично не відрізняють від інших об'єднань громадян. Тому про інституціоналізацію тут мова не йде.

Нормативно-правовим стрижнем інституціоналізації ПП є положення основних законів. Зазвичай ПП присвячено одну або кілька статей, хоча до деяких конституцій включені окремі розділи щодо ПП. Нерідко відповідна стаття (-і) визначає призначення, роль і цілі ПП.

Напр, ст 21 Основного закону ФРН – «партії сприяють формуванню політичної волі народу»; ст. 4 Конституції Франції – «ПП сприяють волевиявленню під час виборів»; ст. 6 Конституції Іспанії – «ПП згідно з принципом політичного плюралізму конкурують у процесі формування і вираження волі народу і слугують основним інструментом участі у політичному житті»; ст. 5 Конституції Чехії – політична система ґрунтується «на вільному суперництві ПП, що поважають основні демократичні принципи і відкидають насильство як спосіб досягнення своїх інтересів»; ст. 11 Конституції Польщі – ПП утворюються «з метою впливати демократичними методами на політику держави».

Також інституціоналізація охоплює утворення ПП. Іноді в основному законів формулюють загальні засади організації і діяльності ПП. Ст. 6 Конституції Іспанії – «внутрішня структура і діяльність ПП мають бути демократичними».

Щодо фінансування ПП, то це досить нове явище, яке з’явилося у 50-х рр. ХХ ст. Регулювання фінансування має за об’єкти різні сторони фінансування ПП, зокрема державне фінансування. Існує два різновиди державного фінансування ПП. По-перше, держава надає ПП кошти (зазвичай у вигляді дотацій) для здійснення їх загальної діяльності, в т.ч. внутрішньо-організаційної (Бразилія, більшість штатів США, ФРН, Португалія). По-друге, держава фактично субсидіює участь партій у виборчому процесі, беручи на себе частину їх витрат. В деяких країнах держава субсидіює парламентські фракції.

Щодо взаємозв’язку ПП з різними складовими державного механізму:

Взаємозв’язок ПП і парламенту дістає вияв в існуванні парламентських фракцій, утворюваних, як правило, за принципом партійної належності депутатів. Парламентські фракції виконують важливу роль у підготовці і ухваленні практично усіх рішень законодавчого органу, з урахуванням їх пропозицій формулюється порядок денний засідань парламенту, утворюються інші його структури. В Англії, Грузії, Естонії, Кабо-Верде, Португалії, Хорватії, Чехії парламентські фракції наділені правом законодавчої ініціативи.

Взаємозв’язок ПП і уряду. Саме ПП відіграють вирішальну роль у процесах формування уряду, здійснення парламентського контролю за урядом і вирішення питань його політичної відповідальності перед парламентом.

У Греції президент має право призначити прем’єр-міністром у першу чергу лідера ПП, яка має більшість місць у парламенті. В Албанії президент призначає прем’єр-міністра на пропозицію ПП або коаліції, що має більшість місць у парламенті, у Вірменії відповідне призначення має здійснюватися на основі «розподілу депутатських місць» у парламенті і консультацій з парламентськими фракціями. В Македонії і Сербії президент доручає кандидату від партії або партій більшості у парламенті сформувати уряд, а в Болгарії таке доручення надається кандидату, рекомендованому найбільшою парламентською групою.