119. Основні моделі місцевого самоврядування в зарубіжних країнах

Причиною для виділення різноманітних моделей є визначення того факту – чи є вони складовою част мех. держави

Моделі місцевого самоврядування:

1. Англоамериканська – існують виключно виборні органи влади, обираються як місцеві ради безпосередньо населенням, так і в більшості випадків мери міст. Місцеве самоврядування звільняється від держ функц, органи виступають як такі що діють автономно в межах наданих їм повноважень, відсутнє пряме підпорядкування нижчих органів вищим. США.

2. Континентальна (французька) – ґрунтується на принципах поєднання призначення та вибору представників територіальної громади, при цьому призначається центральна влада, посадовці, які очолюють т.зв. штучні адміністративно-територіальні одиниці. Ті ж адміністративно-територіальні одиниці, які утворюються природно, формуються на виборних засадах. Місцеве самоврядування задіюється на реаліз держ функц. Приклад – Франція.

Основні риси, притаманні цій моделі:

1. поєднання місцевого самоврядування і місцевих адміністрацій (органів державної влади місцевого рівня), виборності і призначення;

2. певна ієрархія системи управління, у якій місцеве самоврядування є нижчестоящою ланкою в порівнянні з вищестоящою державною

3. обмежена автономія місцевого самоврядування

3. Іберійська – формування місцевих органів влади здійснюється на виборних засадах, однак будь-яка обрана особа обов’язково повинна бути затверджена центральною владою, при цьому така особа виступає одночасно і як представник територіальної громади, і як агент центральної влади (Іспанія, Португалія, держави Латинської Америки). Наближена до континентальної.

4. Радянська – теоретично ця модель є найбільш демократичною, бо управління адміністративно-територіальними одиницями здійснюється місцевими радами та їх виконавчими органами. Такі місцеві ради обираються в межах різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць. Місцеві органи, які б формувалися центральною владою, відсутні. Водночас контроль за діяльністю місцевих рад здійснюється радою вищого рівня, що порушує принципи демократизму (Куба, В’єтнам). Фактично при цій системі контроль за місцевими органами здійснюється політичною партією.

Теорії місц самоврядув:

1. теорії "вільної громади", сутність якої зводилась до того, що громади, за самою природою своєю самостійні, вони не державою створені, а нею тільки визнані, а тому мають самостійне право управляти своїми власними справами.

2. суспільна теорія самоврядування - Прихильники цієї теорії (наприклад, О.Гірке) зводили сутність самоврядування до завідування господарськими справами даної самоврядної одиниці

3. державницька теорія самоврядування, основні положення якої розробили німецькі вчені ХІХ ст. Лоренц Штейн і Рудольф Гнейст. Згідно з цією теорією, самоврядування – це одна з форм організації місцевого державного управління. Усі повноваження у галузі самоврядування дані державою, мають джерелом державну владу.

4. концепція дуалізму місцевого управління. Згідно з цією теорією, муніципалітет, здійснюючи відповідні управлінські функції, виходить за межі місцевих інтересів і, отже, повинен діяти як інструмент державної адміністрації. Водночас муніципалітети зберігають самостійність у чисто місцевих справах.

5. концепцію позаполітичного місцевого управління, яка проголошує, що муніципалітети повинні стояти осторонь від політики, бути службовим апаратом, який спеціалізується на поданні суспільству певних послуг.