83. Керівні органи палат парламенту(сша, вб, фрн, Франція)

Важливу роль в діяльності парламентів відіграють його керівні органи.

В нижніх палатах та однопалатних парламентах вони обираються депутатами, як правило на першій сесії на весь строк повноважень парламенту.

Як правило за традицією голову нижньої палати називають спікером. Крім нього депутати можуть обирати одного чи двох віце-спікерів, секретарів, які редагують та підписують протоколи засідань, а в деяких країнах (Франція, Італія, Бельгія) обирають ще й квесторів, які займаються адміністративно-господарською діяльність в парламенті. На них покладені функції по догляду за приміщенням парламенту та іншими допоміжними приміщеннями (бібліотеками, спортивними залами...), вони займаються видатками та підтриманням порядку в залі засідань.

Голова верхньої палати в деяких країнах обирається як і голова нижньої палати (Франція, Італія, Японія), а в деяких країнах цей пост займається за посадою. Наприклад, в США віце-президент стає керівником верхньої палати; в Великобританії Палатою Лордів керує Лорд-канцлер, член Кабінету міністрів, особа призначена на посаду Прем’єр-міністром, в Канаді спікер Сенату призначається на посаду указом генерал-губернатора, за рекомендацією Прем’єр-міністра.

Керівники палати в ряді країн можуть утворювати колегіальний орган. Так, в Німеччині президент палати і два секретаря утворюють президію під час засідання Бундестагу.

В усiх англомовних країнах одноосiбний голова парламенту або ниж-ньої палати зветься спiкером. Його повноваження i фактичне становище в палатi в рiзних країнах помiтно рiзняться. Так, спiкер палати громад пар-ламенту Великобританiї має широкi повноваження в питаннях процедури. Вiн стежить за дотриманням регламенту, керує парламентськими дебата-ми, органiзовує виконання внутрiшньопарламентських рiшень тощо. Спiкер несе вiдповiдальнiсть за роботу адмiнiстративно-допомiжних служб палати. Важливим є його право самотужки встановлювати правила парла-ментської процедури. Так званi правила спiкера становлять важливу час-тину офiцiйних регламентiв палати громад. Вони дiють доти, поки сама па-лата спецiальним рiшенням їх не скасує.

Особа спiкера вважається полiтичне нейтральною. Депутат, обраний спiкером, вiдразу ж припиняє всi формальнi зв'язки зi своєю партiєю. Самi ж вибори спiкера проводяться на непартiйнiй основi. iнодi спiкер репре-зентує опозицiйну партiю. У виборчому окрузi, де балотується спiкер, не прийнято висувати кандидата-конкурента. Новий склад палати майже зав-жди знову обирає на строк своїх повноважень «старого» спiкера. Все це має бути запорукою його полiтичної неупередженостi. Через це спiкер не бере безпосередньої участi в парламентських дебатах i голосує тiльки тодi, коли пiд час голосування голоси депутатiв роздiлились нарiвно.

Крiм спiкера, в палатi громад парламенту Великобританiї працює ще одна важлива особа - лiдер палати. Його призначає прем'єр-мiнiстр з числа полiтичних дiячiв - членiв кабiнету (уряду). Лiдер палати зав-жди виступає вiд iменi уряду i несе вiдповiдальнiсть тiльки перед його главою. Лiдер надiлений рiзноманiтними повноваженнями, серед яких слiд видiлити право брати участь у визначеннi порядку денного роботи палати. Вiн також iнформує палату про всi урядовi справи, що мають загальнодержавне значення.

Спiкер палати представникiв конгресу США реально є представником своєї партiї i дiє вiдповiдно. Тому на цю посаду завжди обирається конгрес-мен вiд тiєї полiтичної партiї, яка має бiльшiсть у палатi. Спiкер палати представникiв є однiєю з найважливiших осiб, якi забезпечують реалiзацiю законодавчих програм партiї бiльшостi. i хоча вiн офiцiйно не очолює цю бiльшiсть, його рiшення i дiї користуються великим авторитетом i орiєнту-ють поведiнку багатьох парламентарiїв. На вiдмiну вiд спiкера британської палати громад, вiн голосує i тим самим визначає свою партiйну позицiю.

Як i кожний одноосiбний голова палати, спiкер має широкi повно-важення в забезпеченнi нормальної дiяльностi палати представникiв згiдно з встановленою процедурою. Водночас у цiй сферi вiн користується i значними дискрецiйними повноваженнями, тобто практично дiє на свiй власний розсуд. Це передусiм стосується вирiшення питань надання слова i парламентської дисциплiни. В англо-американськiй юридичнiй i полiто-логiчнiй лiтературi iснує вираз «спiймати погляд спiкера», або «бути ви-знаним спiкером», який означає, по сутi, довiльну поведiнку спiкера в ходi парламентських дебатiв.

Спiкеру палати представникiв конгресу США належить право призначати членiв узгоджувальних та iнших об'єднаних комiтетiв, а також комiтетiв з розслiдування. Саме спiкер вирiшує, який постiйний комiтет бу-де розглядати законопроект, а вiд цього нерiдко залежить доля останнього.

У верхнiх палатах одноосiбний керiвник, як правило, також обирається. Проте iснує й iнша практика. У Канадi вiдповiдна посада замiщується за рiшенням генерал-губернатора з рекомендацiї прем'єр-мiнiстра. У США офiцiйним головою верхньої палати є вiце-президент. Водночас сенат обирає так званого тимчасового голову, який, за деякими винятками, веде засiдання палати. У Великобританiї керiвництво палатою лордiв здiйснює лорд-канцлер. Як зазначалося, вiн займає i ряд судових посад, а також є членом британського уряду (кабiнету).

Повноваження голiв верхнiх палат нерiдко бiльш обмеженi у порiвняннi з одноосiбними керiвниками нижнiх палат. У першу чергу це стосується тих парламентiв, де палати нерiвноправнi, i домiнує або пере-важає за своєю загальною компетенцiєю нижня палата.

У бiльшостi країн керiвну роботу в палатах парламентiв здiйсню-ють виборнi колегiальнi органи (бюро, президiя, правлiння тощо). Голову цього органу, як правило, обирає палата i вiн є водночас її головою. Знач-ну частину функцiй керiвництва палатою голова здiйснює самостiйно. Ти-тули вiн має рiзнi: власне голова (у бiльшостi країн), маршалок (у Польщi), президент (в Австрiї, Норвегiї, ФРН), тальман (у Швецiї) тощо.

Значними особливостями характеризується порядок замiщення посади голови у верхнiх палатах парламентiв таких федеративних держав, як Австрiя та ФРН. Так, в Австрiї у федеральнiй радi замiна головуючого вiдбувається через кожнi пiвроку: головують по черзi представники рiзних земель, розташованих за алфавiтом. Такий самий принцип замiщення по-сади голови встановлений i в бундесратi ФРН з тiєю лише рiзницею, що строк повноважень кожного з головуючих становить один рiк.

Кiлькiсний склад колегiальних керiвних органiв палат iстотно рiзниться. У цiлому рядi країн вiн визначений у межах вiд трьох до п'яти осiб. Частiше ж колегiальнi органи являють собою бiльш чисельнi i навiть громiздкi структури. Так, у Швейцарiї бюро нижньої палати складається з десяти осiб, а верхньої - з п'яти, у Францiї - з двадцяти двох i двадцяти вiдповiдно. В iталiї бюро кожної з палат складається з шiстнадцяти членiв. Президiя бундестагу ФРН нараховує дев'ятнадцять чоловiк. Такi цифри по-яснюються тим, що до складу колегiальних органiв палат тут входять не тiльки голови та їхнi заступники, а й так званi секретарi i квестори.

Секретарi виконують в основному органiзацiйно-технiчну роботу в ходi парламентських засiдань. Квестори займаються питаннями парла-ментського персоналу та органiзацiї офiцiйних церемонiй. Усi цi посадовi особи обираються iз складу представницького органу звичайно з ураху-ванням пропорцiй партiйного представництва в ньому.

Крiм керiвних органiв палат, у парламентах нерiдко утворюються й iншi колегiальнi структури, що також вирiшують суто органiзацiйнi пи-тання i, зокрема, займаються парламентською процедурою. Це конференцiї голiв, ради голiв тощо. До їхнього складу, крiм керiвникiв палати (парла-менту), входять голови постiйних парламентських комiсiй (Фiнляндiя) або керiвники фракцiй (Австрiя, Бельгiя, Португалiя) або тi й iншi (Швецiя). Прикладом подiбних парламентських структур може бути i рада старiйшин, що утворюється в бундестазi ФРН. Рада старiйшин вiдiграє до-сить помiтну роль у вирiшеннi органiзацiйних питань роботи палати. До її складу входить голова бундестагу, його чотири заступники, адмiнiстратор (директор) бундестагу, представник уряду в ранзi мiнiстра i двадцять три депутати, якi репрезентують парламентськi фракцiї. Рада старiйшин зби-рається щотижня для затвердження детального порядку денного засiдань палати i прийняття окремих рiшень неполiтичного характеру. Бундестаг затверджує всi її рiшення практично без обговорення

В Японії кожна палата має власних керівних осіб — голову, заступника голови, тимчасового голову, голів постійних комітетів і генерального секретаря. Голова і його заступник обираються з числа депутатів палат. Термін їхніх повноважень відповідає депутатському терміну тієї чи іншої палати. Голова підтримує порядок в палаті, керує її засіданнями, наглядає за адміністративною роботою палати і представляє палату всередині країни і закордоном. У випадку хвороби, смерті або відсутності голови його обов'язки виконує заступник голови. Якщо відсутні і голова, і його заступник, обирається тимчасовий голова палати, який виконує функції голови.

Голови постійних комітетів обираються з числа членів постійних комітетів і керують їхньою роботою.

Генеральні секретарі палат обираються з числа чиновників, які не є депутатами Парламенту. Вони завідують адміністративною роботою під наглядом голів палат і підписуються на офіційних документах.