103. Особливості конституційно-правового статусу монарха. (Великобританія, Японія, Данія)

Монархія – це форма держави, за якої…

Ознаки:

5. Главою держави є монарх, який не несе юридичної відповідальності за свою діяльність (він не підзвітний і не підконтрольний іншим органам влади).

6. його повноваження мають первісний (непохідний від будь-якої іншої влади характер)

7. титул глави держави має спадковий характер

8. посідає пост монарха довічно

На сьогоднішній день на європейському континенті існують такі монархії:Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Швеція, Норвегія, Ліхтенштейн, Великобританія, Данія, Андора

Залежно від обсягу повноважень монарха розрізняють наступні види монархій : абсолютна, обмежена (дуалістична та парламентська) та виборна. До абсолютної монархії можна віднести: Саудівська Аравія, Оман. До дуалістичних : Йорданія, Марокко, Кувейт, до парламентських : Данія, Великобританія, Іспанія, до виборних : ОАЕ, Малайзія. Конституційно-правовий статус монарха може різнитися в кожній окремій державі, залежно від того до якого виду монархій вона належить. Так, в парламентській монархій влада обмежується конституцією або парламентом. Зокрема, конституційно-правовий статус монарха в Данії та Великобританії можна охарактеризувати наступними ознаками:

1.Влада монарха обмежується інститутом контрасигнування, т.ч. будь-яке рішення монарха набуває юридичної сили лише з моменту, коли це рішення скріплюється підписом прем’єр-міністра або відповідального за виконання цього рішення міністра.

2.В контексті парламентарної монархії слід звернути увагу на таке явище як «сплячі повноваження монарха». Це ті повноваження, якими юридично монарх наділений, але фактично ними не користується.В конституціях деяких країн , зокрема в Великобританії та Данії встановлюється вимога належності монарха до офіційної церкви. В Данії та Великобританії монархії характерна кастильська система престолонаслідування, в той час, як в Японії, Норвегії, Бельгії салічна.

3.Монарх розглядається як суверен, верховний представник, а в ряді країн і як верховний носій державної влади. Прикладом законодавчого закріплення такої конституанти служить Конституція Данії 1953 р., в якій у §12 міститься таке положення “Король володіє у межах, встановлених даною Конституцією, верховною владою з усіх питань Королівства і здійснює таку верховну владу через міністрів”.

4.Також варто зазначити те, що у конституціях більшості країн із монархічною формою правління фіксуються положення про те, що монарх не несе політичної відповідальності за свої дії як глави держави (п. 3 ст. 56 іспанської Конституції), або як формального глави виконавчої влади (п. 2 ст. 42 нідерландської Конституції). Вважається, що він діє за порадою своїх міністрів, які і несуть відповідальність.

5.Водночас проголошується недоторканність особи монарха (ст. 56 Конституції Іспанії, § 13 Конституції Данії, ст. 58 Конституції Бельгії). Це означає, що він не може бути звинувачений у порушенні норм права і є непідсудним. 

6.До особливостей конституційного статусу монарха треба віднести наявність у нього низки спеціальних особливих прав, пільг і привілеїв. Зокрема, монарх має право на особливий титул.