17. Формалізовані джерела конституційного права в зарубіжних країнах

За відмінностями механізмів нормотворення джерела поділяють на формалізовані і неформалізовані.

Зміст формалізованих джерел полягає у тому, що вони є результатом відносно автономного спеціалізованого правотворчого процесу, здійснюваного державними органами і посадовими особами.

Шаповал до формалізованих джерел відносить:

1. Закони

   1. Конституційні

   2. Органічні

   3. Звичайні

   4. Міжгалузеві за предметом закони

   5. Референдні закони

2. Нормативно-правові акти, які регламентують деякі особливості територіального устрою

   1. 2.1 Статути автономних утворень

3. Парламентські регламенти

4. Конституційно-правові (державно правові) договори

5. Підзаконні акти (глави держави чи уряду)

6. Судові прецеденти

7. 7)Рішення органів конституційної юрисдикції

18. Неформалізовані джерела конституційного права

Шаповал

Неформалізовані (неписані) джерела – різні нормативні утворення, які вважаються правовими звичаями.

Правові звичаї – є наслідком суспільної та державної практики, в якій іноді неможливо розмежувати процес створення (виникнення) правових норм та його результат.

Виділяє 2 види неформалізованих джерел:

1. Правові звичаї

2. Конституційні угоди

Правові звичаї і конституційно правові угоди є насамперед характерними для країн загального права. Втім на сьогодні звичай як джерело конституційного права використовуються і в країнах континентального права.

Щодо співвідношення конституційно-правових угод та звичаїв, існує декілька точок зору:

1. Дані явища розглядаються як синонімічні.

2. Звичай забезпечується можливістю судового захисту, а конституційно-правові угоди – ні.

3. Конституційно-правові угоди врегульовують відносини між органами державної влади, а звичаї – в межах діяльності одного органу, тобто фактично конституційно-правові звичаї не потребують консенсусу.

19. Конституція як джерело права в зарубіжних країнах. Юридичні властивості конституції

Поняття конституції

Термін «конституція» вживається в 3х значеннях:

• В юридичному - як основний закон держави і суспільства, який приймається і змінюється в особливому відмінному від процедури прийняття інших законів порядку.

• Формальна конституція – це поняття, яке охоплює не лише юридичні конституції як основні закони, а й сукупність конституційних актів певної держави, які не мають найвищої юридичної сили, оскільки відповідно до принципу верховенства парламенту всі акти парламенту мають однакову юридичну силу. Складаються як з писаних компонентів (закони та судові прецеденти), так і з неписаних (звичаї, конституційні угоди). – Нова Зеландія, Велика Британія! Такі конституції є змішаними (не неписаними!)

• Під терміном фактична конституція розуміється реально існуючий порядок організації державної влади, а також порядок взаємовідносин держави і особи.

Т.ч. поняття юридичної конституції розглядається як сукупність правових норм, а фактичної конституції – як реально існуючі суспільні відносини. Поняття юридичної та фактичної конституції можуть збігатися. Ті положення, що збігаються, є реальними, ті, що – фіктивними.

Фіктивна конституція – поняття, що позначає ситуацію, коли більшість проголошених нормативно-правових норм не реалізуються в практичній площині.

Реальна конституція - характеризується невеликим рівнем розривом між з однієї сторони реально існуючими суспільними відносинами, а з іншої – нормами конституції.

Лассаль у праці «Про сутність конституції» зазначав, що юридична конституція повинна відповідати фактичній. Проте фактичну конституцію він вважає важливішою.

Різниця між юридичною та фактичною конституціями визначається наступними чинниками:

1. «Вік» конституції.

2. Рівень правової і політичної культури суспільства.

3. Співвідношення політичних сил.

4. Механізми реалізації забезпечення норм конституції.

Функції конституції:

1. функція гаранта фундаментальних прав, що закріплюють політичні права громадян і обмеження влади (Основний закон ФРН, Австрія, Іспанія)

2. функція угоди (іноді теократична – Іран) К. – суспільний договір між державою і суспільством

спроможна об’єднати людей в націю (певна ідеологічна функція)

3. функція адаптації стародавніх звичаїв до сучасності (Великобританія)

4. функція консенсусу всіх соціальних груп (сучасні соціальні групи – це політичні сили)

За предметом правового регулювання:

1. ліберальна (розширений предмет правового регулювання – конституція регулює всі сфери) – КНР, Мексика

2. етатистська (звужений предмет правового регулювання) – регулює конституанти (основні засади)

3. змішана – США (регулює основний предмет)

Властивості конституції:

1. Вища юридична сила

2. Займає центральне місце в правовій системі країни (ієрархія правових норм).

3. Підвищена стабільність конституції

4. Особливість конституційно-правових норма (містить в основному декларативні положення – норми-принципи).