59. Пропорційна Виборча система у зарубіжних країнах

Пропорційна виборча система є разом з мажоритарною найбільш поширеною. Суть її полягає в тому, що:

• за голоси виборців борються між собою не особисто кандидати, а політичні

партії;

• партії висувають так звані "партійні списки", в яких зазначаються як самі

кандидати від даної партії, так і їх черговість на одержання мандатів;

• виборець голосує за партію (і, отже, за партійний список у цілому);

• мандати між партіями розподіляються пропорційно до кількості голосів,

отриманих партіями на виборах (тобто чим більше голосів виборців завоювала

партія, тим більше вона отримає мандатів);

• отримані кожною партією депутатські мандати розподіляються між її

кандидатами відповідно до черговості в партійному списку.

Уперше ця система була запропонована в ході Великої французької революції, а вперше застосована через 100 років після неї – на виборах 1889 р. у Бельгії. На відміну від мажоритарної системи, що зазвичай застосовується у великих державах, де конкурують, як правило дві провідні партії, пропорційна виборча система для невеликих за територією держав із розвиненою багатопартійністю (тобто там, де є не дві, а 5 – 10 приблизно рівних за силою партій). Наприклад, сьогодні вона застосовується в Естонії, Латвії, ряді скандинавських країн, при виборах нижньої палати парламенту в Польщі, Чехії, до 1993 р. – в Італії.

Найбільш дійовим засобом усунення недоліків пропорційної системи є

встановлення загороджувального бар'єра (загороджувального пункту). Мета загороджувального бар'єра полягає в тому, щоб перешкоджати проникненню в парламент занадто дрібних і випадкових партій і сприяти тому, щоб у парламенті були представлені середні і великі партії. Тим самим парламент стає менш розрізненим за своїм складом і більш стабільним (тобто усувається один із головних недоліків пропорційної системи).

У Німеччині, Угорщині, Росії – це 5%; у Болгарії, Україні – 3%; Іспанії – 3%, Ізраїлі –1%. Партії, що набрали меншу встановленого мінімуму, кількість голосів, вважаються такими, що не здолали загороджувального бар'єра і до розподілу депутатських місць не допускаються

!!!!!!!!в цій системі використовується метод виборчої квоти – це найменша кількість голосів, необхідних для одного кандидата, для її вирахування число виборців розділяється на кількість місць у парламенті і таким чином вираховується кількість голосів, необхідних для одного кандидата, (але тут формується залишок, який розприділяється відповідно до додаткових правил), потім кількість голосів , які набрала партія ділиться на виборчу квоту і таким чином вираховується кількість місць у парламенті, отримана тою чи ін. політ. силою.;

Види пропорційнихсистем:

1. пропорційна система «зв’язаних списків"

- самі партії формують списки кандидатів, проходять на виборах кандидати перші у списку, залежно від кількості отриманих місць -2, 5 чи 20 і т.д. (принцип черговості);

2. пропорційна система «вільних списків» - з преференційним голосуванням, є список кандидатів, напроти яких виборці ставлять свої преференції, тобто виборець обирає сам, кого він хоче бачити у парламенті.

• ця с-ми сприяє адекватному відображенню в парламенті співвідношення політичних сил в суспільстві, укріпляє політичний плюралізм та стимулює багатопартійність;

• серед недоліків можна назвати віддаленість виборців від процедури висунення кандидатів, тому відсутній конкретний зв’язок між ними;