- •Поняття та особливості конституційного права в зарубіжних країнах (джерела, суб’єкти, предмет)
- •2.Предмет конституційного права в зк
- •3.Методи правового регулювання конст.Права в зарубіжних країнах
- •4.Система конституційного права в зарубіжних країнах
- •5.Поняття, види, особливості конституційних норм в конст.Праві заруб.Країн Див вище!
- •6.Поняття та види конституційно-правових інститутів в кпзк див вище!
- •7.Конституційні принципи як елемент системи конституційного права заруб.Країн. Співвідношення конституційних принципів та принципів конституції.
- •8. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу правової держави.
- •9. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу розподілу влади.
- •10. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу народного суверенітету.
- •11. Поняття та конституційне закріплення принципу соціальної держави в зарубіжних країнах.
- •12. Суб’єкти конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та види.
- •13.Держава як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах.
- •14. Особа як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах
- •15. Предмет та методи науки конституційного права зарубіжних країн
- •16. Поняття та класифікація джерел конституційного права зарубіжних країн
- •17. Формалізовані джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •18. Неформалізовані джерела конституційного права
- •19. Конституція як джерело права в зарубіжних країнах. Юридичні властивості конституції
- •20. Поняття та соціально-політична сутність Конституції в конституційному праві зарубіжних країн.
- •21.Форма та структура Конституцій в зарубіжних країнах.(приклади різних за формою конституцій)
- •22. Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація.
- •23. Судовий прецедент як джерело конституційного права в зарубіжних країнах:поняття та види.
- •24.Парламентські регламенти(статути) як джерело конституційного права в зарубіжних країнах. Особливість парламентських регламентів в англомовних країнах.
- •25.Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття, ознаки. Приклади конституційно-правового звичаю.
- •26. Конституційно-правові угоди як джерела конституційного права в зарубіжних країнах. Приклади конституційно-правових угод.
- •27. Рішення Європейського суду з прав людини як джерело конституційного права в зарубіжних країнах.
- •28. Поняття конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •29. Моделі конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •30. Види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •31. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •32. Органи, що здійснюють конституційний контроль в сша, Великій Британії, Італії, Франції, Австрії (структура та компетенція).
- •33. Модель "тотального" конституційного контролю у фрн
- •34. Модель "ампаро" як особливий вид конституційного контролю
- •35. Поняття конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах. Основні підходи до правового регулювання конституційного статусу особи в зарубіжних країнах.
- •36. Елементи конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах
- •37. Зміст та конституційне закріплення принципу рівності в зарубіжних країнах.
- •38. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина в сучасних зарубіжних конституціях
- •39. Інститут громадянства в зарубіжних країнах: поняття, способи набуття та припинення. Європейська конвенція про громадянство. Страсбург 1997
- •40. Правове регулювання набуття громадянства в російській федерації та австрійській республіці
- •41. Інститут позбавлення громадянства в зарубіжних країнах
- •42. Способи закріплення та класифікація конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •43.Ознаки конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •44. Ознаки та зміст особистих прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •45. Ознаки та зміст політичних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •46. Зміст та особливості соціальних та економічних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •47. Методи конституційно-правового закріплення прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •48. Гарантії реалізації конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах. Процесуальні гарантії: правило Мандамус, правило Міранди, habeas corpus akt.
- •49. Інститут омбудсмана в системі юридичних гарантій основних прав громадян в зарубіжних країнах. Основні форми реагування омбудсмана на прикладі конкретних країн.
- •50. Страсбурзький Європейський суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод громадян. Особливості суб’єктів звернення до суду.
- •51. Безпосередня демократія: поняття та основні форми в сучасних зарубіжних країнах.
- •52. Інститут референдуму в зарубіжних країнах: поняття, ознаки, класифікація.
- •53. Право народного вето та народної законодавчої ініціативи та право народного розпуску представницького органу в зарубіжних країнах.
- •54. Конституційно – правовий інститут виборів в конституційному праві зарубіжних країн.
- •55. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах.
- •63. Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах. Основні та додаткові критерії класифікації політичних партій в конституційному праві.
- •64. Партійні системи в зарубіжних країнах.
- •56. Підготовча стадія виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •57.Голосування як стадія виборчого процесу. Способи голосування.
- •58. Мажоритарна виборча система у зарубіжних країнах
- •59. Пропорційна Виборча система у зарубіжних країнах
- •Види пропорційнихсистем:
- •60. Поняття та ознаки політичних партій, як конституційно-правового інституту в зарубіжних країнах
- •61. Організація побудови політичних партій в зарубіжних країнах
- •65. Регламентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в зарубіжних країнах. Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •66. Концепція інституту форми держави в зарубіжних країнах.
- •67. Поняття форми державного правління.
- •68. Монархія – це форма держави, за якої…
- •69. Республіка
- •70 . Критерії, які визначають політико-територіальний устрій:
- •71. Ознаки:
- •72. Виділяють такі види автономій:
- •74. Побудова, склад, організація парламентів в зарубіжних країнах.
- •75. Основні моделі організації парламентів фрн, Франція, сша
- •76. Конституційна компетенція зарубіжних парламентів.
- •77. Зовнішня структура зарубіжних парламентів сша, Великої Британії, Японії, Італії, Канади, Норвегії, Австрії, фрн, Франції, Скандинавських країн.
- •78. Способи формування палат парламенту.
- •79. Внутрішня побудова зарубіжних парламентів.
- •80. Інститут розпуску парламенту в зарубіжних країнах
- •81. Мандат члена( депутата) парламенту
- •82.Конституційно-правовий статус депутатів зарубіжних парламентів (Японія, Італія, фрн, Іспанія, Франція, вб, Бельгія, Норвегія, Фінляндія)
- •83. Керівні органи палат парламенту(сша, вб, фрн, Франція)
- •84. Парламентські комітети(комісії) в заруб країнах
- •85. Тимчасові комісії
- •86. Парламентські фракції як елемент внутрішньої структури зарубіжних парламентів.
- •87. Посадові особи парламенту в зарубіжних країнах.
- •88. Основна компетенція зарубіжних парламентів.
- •89. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
- •90. Стадії законодавчого процесу в парламентах зарубіжних країн (сша, Великобританія, Франція, фрн).
- •91. Промульгація.
- •92. Конструктивний вотум недовіри
- •93. Натуралізація
- •94. Інтерпеляція
- •95. Інституціоналізація політичних партій
- •96. Апарат глави держави на прикладі сша
- •97.Інвеститура
- •98. Моделі розмежування компетенції в зарубіжних федераціях.
- •99. Способи формування верхніх палат парламентів в зарубіжних країнах.
- •100. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в зарубіжних країнах.
- •101. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління (фрн, Італія, Великобританія, Франція, Фінляндія, Швеція).
- •102. Поняття конституційно-правового інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •103. Особливості конституційно-правового статусу монарха. (Великобританія, Японія, Данія)
- •104. Особливості конст-прав статусу президента як глави держави в зк(сша, фрн, Франція,Ізраїль ,Польща, Італія)
- •1)Обранні президента, 2)його повноваженнях, 3)можливісті застосування процедури імпічменту.
- •105. Система пристолонаслідування
- •106. Повноваження глави держави в зк.
- •3)Повноваження з конкретизації правового статусу особи:
- •4)Надзвичайні повноваження:
- •107. Організація діяльності та структура апарату глави держави в зарубіжних країнах (сша, Велика Британія, фрн, Франція)
- •108. Поняття конституційно-правового інституту уряду в зк
- •109. Основні способи формування уряду в зарубіжних країнах(сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110.Стуктура уряду в зк (сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •111. Основні моделі організації урядів у зк
- •112. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів у зк
- •113.Форми конституційної відповідальності уряду в зк
- •114. Конструктивний вотум недовіри у фрн
- •115. Політична відповідальність уряду в зк
- •116. Поняття, підстави, та застосування процедури імпічменту в зарубіжних країнах
- •117. Організація органів місцевого управління та самоврядування в зарубіжних країнах
- •118. Поняття та загальна характеристика органів місцевого управління та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •119. Основні моделі місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •120. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •121. Організація місцевого самоврядування та управління на прикладі сша, Великої Британії, Франції, Італії, фрн, Канади.
49. Інститут омбудсмана в системі юридичних гарантій основних прав громадян в зарубіжних країнах. Основні форми реагування омбудсмана на прикладі конкретних країн.
Виник у 16 ст. в Швеції – «довірена особа», «управління справами» - доповідав королю про стан розгляду судових справ. Попри успіх шведської моделі, для більшості країн світу інститут омбудсмана став відомим лише після створення служби омбудсмана в Данії у 1953р. Саме ця модель, з огляду на близькість правової системи Данії як до романо-германської, так і до англосаксонської правових культур, отримала найбільше визнання в світі. Повноваження датського омбудсмана були дещо вужчими порівняно з його шведськими колегами, але в той же час це був перший успішний експеримент по впровадженню нової інституції в країні, де, по-перше, діяв принцип міністерської відповідальності уряду перед парламентом, а, по-друге, тривалий час існував судовий контроль за діяльністю адміністрації, якого не знали Швеція і Фінляндія.
В залежності від місця омбудсмана в системі органів державної влади та його повноважень виділяють 3 моделі:
1 – незалежний омбудсман (незалежний від будь-якої гілки влади) – Намібія, Нідерланди, Португалія
2 – парламентський омбудсман (омбудсман – уповноважена особа парламенту, яка контролює дотримання урядом прав і свобод людини і громадянина) – Швеція, Фінляндія, Норвегія
3 – виконавчий омбудсман ( контроль за виконавчою гілкою влади)
ФРАНЦУЗЬКА МОДЕЛЬ
Французька модель розглядається як одна з традиційних поряд з шведською та англійською моделями. При цьому одні науковці відносять її до моделі виконавчого омбудсмана, а інші – до гібридної моделі, яка поєднує у собі риси і парламентських і виконавчих омбудсманів.
В процесі конституційної реформи у Франції в 2008 р. зазнало суттєвих змін.
1973 р. Закон Франції «Про заснування посади Посередника».
2008 р. органічний закон «Про Захисника прав»
Особливості:
1. Посередник призначався декретом уряду Франції на 6 років. Таким чином, до 2008 року омбудсман був органом, який формувався виконавчою владою і був відповідальний перед нею. Це давало підстави відносити омбудсмана Франції до виконавчої моделі.
2008 року інститут Посередника був замінений інститутом Захисника прав, який призначається Президентом після консультації з компетентними комісіями палат парламенту та за наявності їхнього висновку. При цьому, вплив парламенту на вибір Захисника прав є досить обмеженим.
2. Наявність так званого «парламентського фільтра». Скарги Посереднику першочергово повинні були адресуватись депутату чи сенатору. Останні, в свою чергу, повинні були передавати їх Посереднику за умови, що така скарга належала до його компетенції. Ця процедура, розглядалась як така, що сприяє більш тісному зв’язку виборців з обраним від виборчого округу депутатом (за мажоритарної виборчої системи).
Сьогодні до Захисник прав звернутися можна як безпосередньо, так і через сенаторів та депутатів.
3. Раніше Посередник не мав права діяти з власної ініціативи, а також у випадках, коли був відсутній прямий інтерес скаржника. Більше того, він не міг продовжувати розслідування, якщо скаргу відкликали.
Сьогодні Захисник прав може виявити ініціативу в силу власних повноважень, а також прийняти скаргу, наприклад, від свідків неправомірних дій.
4. Особливістю французької моделі даного інституту є те, що Посередник розглядає скарги проти осіб з публічно-правовим статусом. Т.ч. Посередник не може втручатися в діяльність банків, страхових компаній, а також інших осіб приватного права. Проте, він не має права втручатися у провадження щодо порушеної у суді справи чи вимагати перегляду неправомірного рішення – не наділений правом контролювати судову систему.
5. Захисник прав не може приймати рішення, а має право лише давати рекомендації. Це склалося історично, оскільки інститут омбудсмана виник як посередник між особою та адміністрацією, метою д-сті якого було примирення.
6. Захисник прав може виступати з рекомендаціями щодо зміни законодавчих і підзаконних актів, консультувати Прем’єр-міністра з будь-якого законопроекту.
7. У Франції окремо існує інститут спеціально уповноваженого з прав дитини, який отримав назву «захисник дітей». Будь-яка дитина або піклувальник може звернутися до захисника дітей у випадку, коли вважає, що її право порушене. За своїм змістом статус захисника дітей є аналогічним статусу посередника. Різниця полягає в сфері здійснюваної посередницької діяльності, а також в тому, що захисник дітей розглядає будь-які скарги незалежно від того, чи скарга спрямована проти осіб публічного права чи проти осіб приватного права.
Таким чином, на сьогодні французьку модель омбудсмана від шведської відрізняє лише:
1. позапарламентський порядок призначення
2. формально необов’язковий характер рішень
3. відсутність можливості впливати на судову систему.
ОМБУДСМАН У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ
У Великій Британії існує ціла система уповноважених, яка налічує близько 20 видів. Існують як спеціальні уповноважені, так і т.зв. регіональні уповноважені. Найбільше значення має комісар з питань адміністрації. Особливість діяльності такого комісара пов’язана з тим, що безпосередньо особа, права якої порушені публічною адміністрацією, звернутися до комісара не має права. Фактично особа може звернутися спочатку на парламентаря, а вже парламентар звертається до комісара з питань адміністрації. Парламентський комісар з питань адміністрації не приймає рішень, а складає за результатами своєї діяльності доповідь, яку направляє парламентареві та голові парламентського комітету з питань комісара з адміністрації. Крім того відповідна доповідь спрямовується посадовій особі, яка порушила відповідні права. Якщо вимоги омбудсмана не виконуються, то він вносить відповідне питання на розгляд палати общин. В палаті общин за наслідками дій комісара також може бути створена спеціальна комісія з розслідування відповідного порушення прав людини. В Британії існує «слабка» модель омбудсмана.
Існують також комісари з питань місцевої адміністрації, які функціонують в межах адміністративно-територіального поділу, комісари з питань охорони здоров’я. Варто відзначити, що повноваження цих комісарів, принципово відрізняються від повноважень комісара з питань адміністрації тим, що до перших передбачена можливість звернення безпосередньо особою.
ОМБУДСМАН В ІСПАНІЇ
Запровадження інституту народного захисника в конституційно-політичній системі Іспанії стало одним із найбільш вдалих державно-правових нововведень після падіння диктатури Франко. Іспанцями обрана “сильна” модель омбудсмана, схожа на шведську. Проте з огляду на специфіку федеративного державного устрою країни на рівні провінцій запроваджені регіональні омбудсмани. Вони повністю незалежні у виконанні своїх повноважень від національного омбудсмана Іспанії, відносини з яким будуються на принципах координації та розмежування сфери компетенції. Таке розмежування, зокрема між регіональним омбудсманом провінції Каталонія та національним омбудсманом Іспанії, здійснюється на підставі двосторонньої угоди. Своєрідність цієї моделі пов’язана з федеративними особливостями Іспанії і, як свідчить досвід, не виправдовує себе у країнах з унітарним адміністративно-територіальним устроєм.