23. Судовий прецедент як джерело конституційного права в зарубіжних країнах:поняття та види.

Судові прецедент – це юридично обов’язкове правило, яке міститься в рішенні у конкретній справі , прийнятому найвищим , або одним з найвищих судів загальної юрисдикції. Воно може слугувати нормативно-правовою основою для діяльності інших суб’єктів – зокрема для інших судів. Судовим прецедентом є не все судове рішення, а лише окрема його частина – ratio decidenti (сенс рішення).

Наявність даного джерела права є характерною або властивою для країн загального права. Особливо помітну роль судовий прецедент як джерело права відіграє в конституційного праві Великої Британії. Всі судові прецеденти в конституційному праві Великої Британії умовно можна поділити на 2 групи:

• формулюють норми загального права (common law) – становлять першооснову прецедентного права

• прецеденти, пов’язані з тлумаченням конституції і відповідного законодавства

Нерідко судові прецеденти у сукупності ототожнюють з прецедентним правом, яке в свою чергу ототожнюють з загальним правом. Якщо виходити з визначення прецедентного права як сукупності норм та принципів, що мають звичаєву першооснову, склалися історично і сформульовані в судових рішеннях, то його зв'язок з прецедентним правом слід визнати як зміст і форму.

Концептуальною основою при застосуванні прецентів є принцип – «вирішувати так як було вирішено раніше – «stare decisis». Водночас слiд зауважити, що в усiх країнах, де прийнята вiдповiдна форма права, правило обов'язковостi судового прецеденту не вважається аб-солютним. У США суддi орiєнтуються насамперед на приписи конституцiї, а не на власнi прецеденти щодо її тлумачення. При цьому вiдхiд вiд прави-ла обов'язковостi судового прецеденту може вiдбуватись i без будь-яких змiн iснуючих норм, вироблених судовою практикою, що означає збережен-ня за цими нормами їхнього юридичного значення та чинностi, i в разi по-треби суд може звертатися до них у майбутньому

До джерел конституційного права насамперед належать не всі прецеденти, а лише ті, що визначають зміст прав і свобод людини і громаянина.

Інколи для скасування рішень суду прецедентоного характеру вдаються до внесенння поправок до Конституції ( напр.. США – 4 поправки – остання 1971). Інколи неналежні з огляду на суспільні потреби прецеденти змінюють і звичайними законами.

На сьогоднішній день судовий прецедент все частіше розглядається і як джерело права в межах романо-германської системи права. Показовим в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини. Відповідно до законодавства європейських держав, а також Конвенції про права людини, дані рішення розглядаються як джерело права. Всі рішення Європейського суду з прав людини можна поділити на імперативні та індикативні

Імперативні рішення – рішення, які є обов’язковими для сторін відповідної судової справи. Значно складніше визначити правову природу індикативних рішень, оскільки ці рішення формально не є обов’язковими, однак фактично дані рішення враховуються при прийнятті правозастосовних актів, а отже, як наслідок, з фактичної точки зору, вони також повинні розглядатися як джерело права.

З конспекту Васильченко:

Види судових прецедентів: 1) які містять норми загального права (встановлюють норми права); 2) містять прецедент не тлумачення пов’язане із здійсненням правової охорони конституції(коли закон не застосовується бо порушені права людини)