96. Апарат глави держави на прикладі сша

Апарат глави держави є відносно молодим інститутом.

До 1857 Президенту США не виділялися кошти навіть на утримання особистого секретаря. У вказаному році Конгрес вперше асигнував кошти на утримання штату Білого дому – особистого секретаря, керуючого резиденцією, кур’єра, а також резервний фонд. До вбивства Президента Вільяма Маккінлі в 1901 році главі держави не покладалися навіть секретні агенти охорони.

У 1939 році було засновано Виконавче управління Президента (або Виконавчий офіс Президента), який складається з 11 підрозділів (Апарату Білого Дому, Економічної Ради, Апарату /офісу/ Віце-Президента, Ради національної безпеки, Ради з якості навколишнього середовища інш.) – Маклаков + сайт белого дома.

Одні підрозділи координують діяльність всередині самої системи федеральної виконавчої влади, інші ж звертають свої зусилля зовні цієї системи: узгоджують президентські програми з законодавцями, підтримують контакти з зацікавленими групами і т.д.

Апарат Білого Дому представляє собою орган зі складною внутрішньою структурою. Він складається з 16 підрозділів: Національної економічної ради, Радника з Національної безпеки, Апарату з питань законодавства, Апарату з Комунікацій, інш.

Співробітники мають 3 градації посад. Старші посадовці – Помічники Президента, Заступники помічників Президента, молодші – Спеціальні помічники Президента. Затвердження на більшість посад не потребує згоду Сенату.

Глава Апарату Білого Дому є центральною фігурою в адміністрації. Він очолює роботу апарату, забезпечуючи повсякденне виконання своїх обов'язків президентом. Крім того, він відповідає за координацію діяльності всіх міністерств, агентств та інших відомств у виконавчій гілці влади. Кандидат на пост глави апарату затверджується Сенатом.

97.Інвеститура

Інвеститура – інститут, сенс якого полягає у наданні (вираженні) та, водночас, отриманні новоутворюваним урядом довіри у парламенті (нижній палаті). Відповідне рішення ухвалюється на основі голосування більшості від загальної кількості депутатів. Інвеститура передбачена у більшості країн зі змішаною республіканською формою правління, хоча тут вона може виглядати умовною. На Гаїті і в Італії уряд має отримати довіру в кожній з палат парламенту, а в Румунії – на їх спільному засіданні. - Шаповал

Ст. 94 Конституції Італійської Республіки: «Уряд повинен отримати довіру обох палат. Кожна з палат виражає довіру чи відмовляє в ній шляхом прийняття вмотивованою резолюції способом поіменного голосування. Не пізніше 10 днів після сформування Уряд представляється палатам для отримання довіри. Голосування в одній або в обох палатах проти якої-небудь пропозиції Уряду не обов’язково передбачає його відставку. Резолюція недовіри має бути підписана не менше ніж однією десятою частиною членів палати і не може бути винесена на обговорення раніше ніж за три дні з моменту її винесення».

За змістом інституту інвеститури парламент може затверджувати персональний склад уряду, визначений вже призначеним главою уряду або особою, котра номінована президентом або монархом як кандидат у прем’єр-міністри. Надання уряду інвеститури пов’язується також із затвердження (схваленням) у парламенті урядової програми. Наприклад, у Грузії, Литві, Молдові, Перу, Румунії, Сербії, Чорногорії на розгляд парламенту разом зі складом уряду представляється його програма. У Туреччині спочатку парламент затверджує склад уряду, а згодом у визначений строк розглядає представлену урядом програму. Однак більшості країн зміст інституту інвеститури обмежується саме розглядом у парламенті урядової програми з наступним голосуванням щодо довіри