Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді КПЗК.doc
Скачиваний:
247
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
1.46 Mб
Скачать
  1. Поняття та особливості конституційного права в зарубіжних країнах (джерела, суб’єкти, предмет)

Конституційне право зарубіжних країн – це відносини держави і політичної сили. Її політико-територіальний устрій. Регулює такі правовідносини як:

  • Взаємовідносини держави та особи

  • Взаємовідносини щодо формування повноважень і компетенції вищих органів державної влади

  • Взаємовідносини політико-територіального устрою

  • Взаємовідносини щодо організації органів місцевого самоврядування

Конституційне право вживається: як наука (Наука конституційного права є сукупністю знань про державу і право. Предмет її подвійний: 1) галузь національного правова 2) галузь конституційного права зарубіжних країн), так і як

навчальна дисципліна (Конституційне право як навчальна дисципліна являє собою систему знань, одержаних наукою конституцій­ного права і практикою його створення і реалізації).

Конституційне право ототожнюється з державним правом, проте відмінністю є те що,

Конституційне право вживається в англо-саксонській та романській правовій системі, які закріплювали ідеї демократизму, природні права людини та свободи визнаються найвищою соціальною цінністю. ( США, Велико Британія, Франція)

Державне право вживається в німецькій правовій системі, за якою держава встановлює основний обсяг прав та свобод у законі. ( Австрія, Швейцарія, Німеччина)

Предметом кпзк розглядається за двома підходами:

  • Традиційним , тобто забезпечення в суспільстві фундаментальної свободи. Відбувалося розмежування сфер індивіда і дії орнанів державної влади. Домінує в англо-американській правовій системі

  • Новий такі вчені як Д. Дальтон, Р.Декстєр та інші відносять до нього вивчення головних функцій держави (законодавства, управління та захисту держави від зовнішніх і внутрішніх ворогів)

  • Шаповал визначає предметом кпзк відносини державно-політичного владарювання:

 1) відносини, пов’язані з економічною і політичною організацією суспільства;

2) ті, що виникають у процесі встановлення і функціонування публічних, державних інститутів

3) ті, що характеризують основи взаємозв’язків держави та особи

Суб’єкти кпзк – учасники правовідносин. Обов’язковою стороною яких завжди буде виступати держава ( вищі органи державної влади, їх структурні підрозділи, посадові особи, органи місцевого самоврядування).

Всі суб’єкти можна поділити на 2 основні групи:

  • фізичні особи (громадяни, іноземці, виборці, депутати) – вони повинні бути наділені конституційною правосуд»єктнісю ( загальною-для громадян, іноземців) та (спеціальною – для депутатів.)

  • суспільні утворення ( уряд, парламент, глава держави, суди, федерації, автономії)

Особливою правосуб’єктністю наділяються всі державні органи і посадові особи, оскільки реалізація їхніх повноважень є наслідком здійснення державної влади.

N.B до числа суб’єктів конституційного права деякі країни відносять також політичні партії ( Франція), профспілки ( Італія, Японія), церкву ( Велико Британія, Швеція)

Джерела: Головним джерелом конституційного права є конституція. Термін «конституція» має два значення. юридична конституція як основний закон, наділений вищою силою щодо інших правових форм. фактична конституція – це реальний порядок організації і здійснення державної влади, фактичні стосунки між державою 

Конституційні закони їх розглядають у сукупності як основний закон і вони виконують роль конституцій ( Ізраіль) або ж вносять поправки до них (США,Чехія, Італія). Вони мають вищу юридичну силу над звичайними законами.

Органічні закони Вони приймаються для уточнення або доповнення положень конституції на основі так званих бланкетних норм. Такі норми лише визначають коло питань, що мають бути врегульовані органічними законами. ( Франція)

Звичайні закони – закони про вибори, про громадянство, які приймаються кваліфікованою більшістю голосів на основі конституції.

Надзвичайні (спеціальні) закони — це закони, що приймаються парламентом, як правило, в порядку тієї ж процедури, що і звичайні закони (проте для їх прийняття у деяких країнах потрібна кваліфікована більшість), але вони наділені більшою юридичною силою ніж інші закони, зокрема й конституція.

Регламенти парламентів – регулюють питання внутрішньої організації діяльності парламенту

Акти органів виконавчої влади – це акти глави уряду та акти уряду ( мають силу закону Франція )

Акти президента- мають силу закону внаслідок безпосереднього змісту норм конституції, мають силу закону на підставі здійснення ним делегованих повноважень. ( Італія)

Статути автономних утворень – приймаються місцевим парламентом або місцевим референдумом. Юридична сила така ж як і нормативного акиту, яким затверджується статут.