102. Поняття конституційно-правового інституту глави держави в зарубіжних країнах.

Одним з найважливіших елементів державного механізму є глава держави – особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функцію представництва самої держави в цілому. З іншого боку, глава держави розглядається як один з вищих органів держави.

Інститут глави держави виник і сформувався у період становлення сучасної державності. Але його ґенеза пов’язана з феодальною державою і навіть з більш ранніми часами, коли монарх ( правитель) не тільки виступав у ролі верховного носія влади, а й ототожнювався з самою державою. Юридичний статус і політичне значення сучасного глави держави залежить від форми державного правління, прийнятої в тій чи іншій країні. Його реальна роль у здійсненні влади багато в чому зумовлена також існуючим у країні політичним режимом. Конституційно-правовий статус глави держави – це сукупність норм, які визначають роль глави держави у механізмі здійснення державної влади, його компетенції та взаємодії з вищими органами державної влади.

У біль­шості зарубіжних країн функції глави держави доручаються одноособовому органу. Залежно від форми правління — це президент або монарх. Статус монарха характеризується насамперед тим, що він владарює за власним правом. У конституціях більшості монархій містяться положення про те, що монарх не несе політичної відповідальності за свої дії як глава держави або як формальний глава виконавчої влади. Особливістю конституційного статусу монарха є наслідування його влади представниками правлячої династії. До держав з монархічною формою правління можна віднести Бельгію,Норвегію,Японію,Великобританію,Данію,Іспанію,Швецію,Нідерланди, тощо.

На відміну від монарха, главу держави в республіці – президента – обирають. Порядок обрання президента залежить від прийнятої форми державного правління. До держав з республіканською формою правління належать : США, Португалія, ФРН, Франція, Італія, Ірландія, Естонія, Латвія, Литва, тощо.

Особливості конституційного статусу глави держави визначають характер і обсяг його повноважень. У президентських республіках глава держави одержує свій мандат від виборчого корпусу і завжди наділений широкими і реальними владними повноваженнями. У парламентських республіках глава держави отримує мандат від парламенту, і його влада є похідною. Він реалізує свою компетенцію здебільшого у взаємодії з урядом. Компетенція глави держави і його інституціональне значення нерідко встановлюються в конституціях у загальному вигляді. Так, у ст. 87 Конституції Італії записано, що «президент є главою держави і представляє національну єдність». У Японії імператор виступає «символом держави і єдності народу»(ст. 1 Конституції). «Президент Республіки Польща є вищим представником держави у внутрішніх і міжнародних відносинах. Він стежить за виконанням Конституції Республіки Польща, стоїть на сторожі суверенітету і безпеки держави, недоторканності і цілісності її території, а також виконання міжнародних договорів», - записано в ст. 28 Закону про взаємовідносини законодавчої і виконавчої влад, а також про місцеве самоврядування. У ст. 2 Конституції США зафіксовано, що «виконавча влада здійснюється президентом Сполучених Штатів Америки».