28. Поняття конституційного контролю в зарубіжних країнах.

Конституційний контроль – це д-сть судових органів, яка полягає у розгляді справ, предметом яких є конституційно-правові питання, пов’язані із реалізацією норм конституції державними органи, яка є правовою і має політичні наслідки.

Ідея виникла на початку 17 ст. у Великобританії і була пов’язана з д-стю Таємної ради, яка визнавала закони колоній недійсними, якщо вони суперечили законам англійського парламенту.

Вперше ідея конституційного контролю була закріплена у Конституції Франції 1799 р., яка містила главу про охоронний сенат. Цей орган мав фактично підтверджувати або скасовувати акти, причому припускалися подання про неконституційність лише стосовно неопублікованих законів. У подальшому набула поширення практика прийняття охоронним сенатом актів тлумачення конституції

Проте конституційний контроль у сучасному розумінні виник у США не на основі конституції, а на основі судових прецедентів. Його доктрина була сформована суддею ВС Дж. Маршаллом у рішенні 1803 року у справі «Мербері проти Медісон».

Конституційний контроль можна розглядати:

• в широкому розумінні – повсякденна діяльність державних органів і посадових осіб щодо застосування правових актів, у процесі якої об’єктивно відбувається з’ясування їх відповідності конституції; іноді сюди включають також здійснення конституційного контролю самим народом на референдумі;

• у вузькому розумінні – це діяльність саме судів загальної або конституційної юрисдикції (квазісудових органів), спрямована передусім на вирішення питань конституційності правових актів.

Конституційний контроль за своєю суттю потрібно відрізняти від конституційного нагляду.

При конституційному контролі акт, виданий всупереч конституції, скасовується спеціально уповноваженим органом; правова охорона здійснюється вибірково.

При конституційному нагляді орган конституційного нагляду має право лише звернути увагу на невідповідність прийнятого акту нормам конституції, а в окремих випадках призупинити дію цього акту; така правова охорона має постійний та рекомендаційний х-р.

29. Моделі конституційного контролю в зарубіжних країнах.

Наразі виділяють 5 основних моделей:

1 – американська (США, Австралія, Японія, Індія, Швеція)

2. – європейська (континентальна, австрійська)

3. - французька модель ( чітко відмежовувалась до реформи 2008 року у Франції, проте продовжує діяти в колишніх французьких колоніях – Конго, Малі)

4. – швейцарська модель (змішана)

5. – модель ампаро (Мексика)

1 – американська модель

Ознаки американської моделі конституційного контролю:

1. Конституційний контроль має абсолютний характер, це означає, що конституційному контролю підлягає будь-який закон чи інший нормативно-правовий акт, який суперечить конституції.

2. В класичному варіанті децентралізована модель конституційного контролю - право здійснення конституційного контролю належить всім судам; будь-який суд може не застосовувати положення закону, якщо воно суперечить Конституції США.

Перевага – можливість більш широкого звернення в суди, що забезпечує всеохоплюючий х-р контролю; недолік – суди часто приймають рішення, які суперечать одне одному (в такому випадку – превалюючою є позиція ВС, оскільки його рішення мають загальнообов’язковий х-р).

3. Коли суд визнає норму неконституційною, вона не приймається до уваги при вирішенні конкретної справи. Після визнання судом вищої інстанції акту неконституційним, він фактично перестає діяти, хоча суд не уповноважений його скасувати. В результаті чого виникає категорія «мертвого законодавства». При цьому, не існує обов’язку парламенту скасувати цей закон.

4. Конституційний контроль має інцидентний характер, що означає, що конституційний контроль здійснюється у зв’язку з розглядом конкретної справи, а правом ініціативи здійснення такого конституційного контролю наділяються виключно учасники судового процесу.

5. Казуальний характер конституційного контролю (його здійснення пов’язано лише з розглядом конкретних справ в загальних судах в ході цивільного, кримінального або адміністративного процесу, якщо сторона в справі вбачає порушення своїх прав та законних інтересів і, при цьому, посилається на К.)

2 основних види американської моделі:

1. правом конституційного контролю наділені всі суди (США)

2. таким правом наділені лише суди вищої інстанції (Індія, Японія)

2 - європейська (континентальна, австрійська) модель

Основні постулати сформовані Гансом Кельзеном (Міністр Юстиції Австрії – створив перший КС в Європі):

1. законодавець повинен перебувати під юрисдикційним контролем

2. необхідно створити спеціальний незалежний від інших гілок влади конституційний орган, правом якого було б скасовувати нормативні акти – «негативна правотворчість»

3. орган повинен складатися з фахівців у галузі права

Ознаки європейської моделі:

1. такий контроль здійснюється не судами загальної юрисдикції, а спеціально створеним органом конституційного контролю, який створюється спеціально для здійснення конституційної юстиції

2. основна функція – перевірка актів органів державної влади на предмет їх матеріальної та процесуальної відповідності конституції

3. право на ініціювання процедури конституційного контролю належить окремим органам державної влади, публічним посадовим особам, територіальним одиницям, окремим особам

4. часто передбачено здійснення попереднього та обов’язкового контролю щодо законопроектів про внесення змін до К. та при ратифікації міжнародних договорів

Європейську модель називають ще моделлю т.зв. «тотального конституційного контролю», що характерний для ФРН, однак відмінність класичної австрійської моделі від німецької моделі конституційного контролю полягає в тому, що в Німеччині участь у здійсненні конституційного контролю приймають також і суди загальної юрисдикції. В Німеччині Федеральний конституційний суд:

1. перевіряє закони на предмет їх матеріальної і процесуальної відповідності Основному закону ФРН,

2. вирішує спори між суб’єктами федерації та загально-федеральними органами,

3. здійснює тлумачення положень Основного закону, які стосуються повноважень вищих органів влади.

4. Федеральний КС ФРН також розглядає скарги громадян на порушення їх основних прав.

Конституційний контроль в Німеччині може бути як абстрактний (на запит федерального уряду, земельного уряду або третини Бундестагу з питань відповідності законів земель Основному закону або про сумісність земельного права з загальнофедеративним), так і конкретний (здійснюється за запитом суддів - формально правова держава).

3 - французька модель конституційного контролю

У період з 1958 до 2008 року (період чинності Конституції Франції 1958 року) модель суттєво відрізнялась від європейської. Після прийняття Конституції 2008 року модель конституційного контролю наблизилась до європейської. Проте така модель і досі поширена у колишніх колоніях Франції – Конго, Малі тощо.

Особливості французької моделі 1958-2008 рр.:

1. конституційний контроль здійснює квазісудовий орган (змагальність сторін практично відсутня, процедура розгляду письмова і закрита)

2. конституційний контроль здійснюється 2 органами – Конституційною Радою (контроль актів парламенту) та Державною Радою (контроль актів органів виконавчої влади)

3. до 2008 року існував лише попередній конституційний контроль та, відповідно, відсутній наступний контроль – підлягали перевірці лише проекти нормативно-правових актів (після набуття актом чинності він не міг бути підданий конституційному контролю)

З 2008 року громадяни отримали змогу оспорювати конституційність закону у зв’язку з судовим розглядом справи. Таким чином, на сьогодні поряд з попереднім конституційним контролем існує й наступний.

4. обов’язковий конституційний контроль органічних законів та регламентів палат парламенту; відносно всіх інших законів застосовується факультативний конституційний контроль, який може бути ініційований Президентом, Прем’єр-міністром, головами палат парламентів (голова Сенату і Національних зборів) та 60 депутатами однієї з палат.

5. неможливість приватним особам здійснювати запити щодо конституційності акту

Недоліки французької моделі:

1. відсутність наступного контролю

2. неможливість здійснення запиту приватними особами щодо відповідності положень законодавства приватними особами

4 – швейцарська модель (змішана)

Поєднує в собі х-ні риси американської та європейської моделей

Риси:

1. конституційний контроль здійснюється Федеральним судом (вища судова інстанція з цивільних, кримінальних та адміністративних справ) – нагадує американську, оскільки Федеральний суд є судом загальної юрисдикції, не створюється спеціальний орган

2. має обмежений характер

Федеральне законодавство не може бути предметом конституційного розгляду, що пов’язано з ідеєю народного суверенітету в Швейцарії. Конституційний контроль федеральних законів порушував би принцип народного суверенітету, оскільки федеральні закони виносяться на голосування на вимогу 50 000 виборців і, до того ж, можуть бути ними ж скасовані через інститут референдуму.

3. конституційна юрисдикція здійснюється через інститут публічно-правової скарги (інститут ампаро)

Скарга може надходити від приватних осіб та приватних організацій за наявності власного, юридично виправданого інтересу у відміні оспорюваного акту.

Об’єктом публічно-правової скарги може:

1. законодавчий акт кантону

Достатньо, щоб заявник сформулював у скарзі претензії відносно можливості потенційного порушення своїх законних інтересів у зв’язку з неправильним закріпленням в законі конституційної норми (абстрактний х-р контролю, спрямований на негайну відміну такої норми). Проте така скарга має бути подана протягом 30 днів з дня його офіційного оприлюднення.

2. рішення з цивільного спору

Заявник повинен вказати на вже вчинене правопорушення його інтересів, захищених конституцією (конкретний конституційний контроль). В цьому разі Федеральний суд не скасовує ці акти, він лише констатує їх неконституційність – вони не втрачають сили, що дозволяє застосувати ці акти в майбутньому.

Спільні риси з європейською моделлю:

1. конст. контроль здійснюється судом загальної юрисдикції

2. має обмежений х-р (не поширюється на федеральне законодавство)

3. передбачена можливість абстрактного контролю

5 – процедура ампаро

Даний інститут використовується, окрім Швейцарії, також в країнах Латинської Америки (Мексика, Аргентина, Чилі, Перу). Вперше процедура ампаро була передбачена в Мексиці. Виникла на основі американської моделі.

Для цієї процедури характерні наступні ознаки:

1. здійснюється судами загальної юрисдикції

2. Скарга про перевірку законів чи інших правових актів може бути подана будь-якою фізичною або юридичною особою.

3. Аргумент скарги – порушення права, що гарантоване конституцією.

4. Мета скарги – звільнення особи від застосування до неї цього акту.

5. Перевірка конституційності нормативно-правового акту провадиться шляхом проведення відкритого судового розгляду, сторонами в якому виступають особа і орган державної влади, який видав відповідний нормативно-правовий акт.

6. рішення є обов’язковим лише для сторін справи, тобто, рішення мають індивідуальний характер і не формулюють загальні норми для аналогічних справ

7. акт, визнаний неконституційним, не втрачає чинності, продовжує діяти

Принципи ампаро (за Конституцією Мексики):

1. принцип ініціативи сторони

2. принцип наявності особистої прямої шкоди у потерпілої сторони

3. принцип здійснення правосуддя в рамках ампаро лише судом

4. принцип відносності рішень (поширюються лише на сторін)

Принциповою ознакою, яка відрізняє інститут ампаро в країнах Латинської Америки від американської моделі є те, що рішення, яке виноситься судом в межах процедури ампаро має виключно індивідуальний характер, а, отже, поширюється лише на суб’єктів відповідних правовідносин.