78. Способи формування палат парламенту.

1. В тих державах, де існує однопалатний парламент в більшості випадків парламент формується шляхом прямих виборів.

2. В тих, де існує двопалатний парламент - нижня палата формується шляхом прямих виборів, а верхня може мати різні способи формування.

• Як правило можна визначити таку закономірність: чим ближче порядок формування верхньої палати парламенту до прямих виборів, тим більшою компетенцією наділена верхня палата.

(Москалюк)

Істотне значення в характеристицi побудови парламентiв має порядок формування палат. Нижнi палати двопалатних парламентiв, як i однопалатнi парламенти в цiлому, практично повсюдно формуються на основi прямих виборiв. При цьому в законодавствi звичайно фiксується визначається середня кiлькiсть виборцiв, вiд якої в палату (парламент) обирається один депутат. Такий порядок формування нижнiх палат iнодi забезпечує представницький характер парламенту в цiлому.

Порядок формування верхнiх палат має iстотнi відмінності: в рядi країн застосовуються прямi вибори. Зокрема, так формують iспанський, iталiйський, польський, румунський i чеський сенати, а також палату радникiв парламенту Японiї.

Щодо федеративних держав: від кожного суб'єкта обирається рiвна кiлькiсть депутатiв. Так, сенат конгресу США обирається безпосередньо виборчим корпусом за принципом <по два сенатори вiд кожного штату>. На таких самих засадах вiдбуваються вибори верхнiх палат парламентiв Венесуели, Мексики i Бразилiї. У Швейцарiї до ради кантонiв обирають по два представники вiд кожного суб'єкта федерацiї. Представництво у верхнiй палатi парламенту Австралiї забезпечують 12 сенаторiв вiд кожного штату i два сенатори вiд кожної з так званих територiй, що не мають статусу штату. В Югославiї до складу верхньої палати входять 40 депутатiв, обраних у рiвнiй кiлькостi вiд республiк - суб'єктiв цiєї федерацiї (Сербiї i Чорногорiї). Суб'єкти федерацiй мають рiзну чисельнiсть населення i, отже, рiзняться кiлькiсним складом виборчого корпусу. Тому розглянута практика формування верхнiх палат призводить до фактичного порушення принципу рiвного представництва у масштабах усiєї країни.

В окремих країнах склад верхнiх палат формується шляхом непрямих, або багатоступiнчастих виборiв. Прикладом може бути сенат парламенту Францiї, який за конституцiєю забезпечує представництво <територiальних колективiв> республiки, а також французiв, що мешкають за межами країни. Сенаторiв обирають спецiальнi колегiї, що утворюються в департаментах - одиницях адмiнiстративно-територiального подiлу. До складу кожної такої колегiї входять депутати нацiональних зборiв (нижньої палати) вiд департаменту, генеральнi радники (члени представницького органу самоврядування) i делегати вiд мунiципальних органiв комун - найнижчої ланки адмiнiстративно-територiального подiлу. Враховуючи те, що депутати на-цiональних зборiв i генеральнi радники департаментiв самi обранi населен-ням, а делегатiв вiд комун обирають мунiципалiтети, тобто обранi населен-ням вiдповiдних територiй представницькi органи самоврядування, вибори в сенат французького парламенту слiд визнати дво- i триступiнчастими. У Нiдерландах верхня (перша) палата формується на основi двоступiнчастих виборiв. Її члени обираються провiнцiйними штатами, якi є представницькими органами самоврядування. З використанням процедури непрямих виборiв замiщуються всi або частина мiсць у верхнiх палатах парламентiв деяких iнших країн. Свої особливостi мають непрямi вибори у верхню палату парламенту Австрiї. Законодавчi органи (ландтаги) земель обирають своїх представникiв до федеральної ради. Кiлькiсть цих представникiв залежить вiд чисельностi населення суб'єктiв федерацiї i варiюється вiд трьох до дванадцяти. При цьому члени федеральної ради обираються на строки власних повноважень ландтагiв. Враховуючи, що пi строки рiзняться, депутати верхньої палати федерального парламенту перебувають не в рiвному становищi.

Верхнi палати деяких країн формуються на невиборнiй основi, наприклад шляхом призначення. Саме так замiщуються мiсця в бундесратi ФРН: його члени призначаються урядами земель iз свого власного складу. Кiлькiсть членiв бундесрату вiд кожної землi залежить вiд кiлькостi її населення i встановлена в межах вiд трьох до шести. Пiд час голосування в бундесратi всi голоси вiд окремої землi подаються як один голос. У Канадi сенаторiв призначає генерал-губернатор за рекомендацiєю прем'єр-мiнiстра. В основу формування сенату покладений принцип нерiвного представництва вiд рiзних провінцій Такий розподiл мiсць у палатi враховує кiлькiсть населення рiзних провiнцiй, рiвень їх економiчного розвитку та багато iнших факторiв.

У Росiї в ст. 95 Конституцiї передбачено, що до складу ради федерацiї мають входити по два представники вiд кожного суб'єкта федерацiї: по одному вiд представницького органу i органу виконавчої влади. По сутi це означає формування верхньої палати парламенту на змiшанiй основi. На змiшанiй основi формуються верхнi палати i в деяких iнших країнах, де в рiзних спiввiдношеннях сполучаються вибори, призначення, а також замiщення депутатських мiсць за посадою або навiть за власним правом. Так, в iрландiї на строк повноважень верхньої палати прем'єр-мiнiстр може призначити одинадцять сенаторiв, якi мають тi самi права, що i їхнi обранi колега. В iталiї i Хорватiї до обраного складу верхньої палати президент може ввести ще п'ять сенаторiв.

Особливе мiсце серед верхнiх палат займає палата лордiв парламенту Великобританiї. Тут сполучаються практично всi невиборнi способи замiщення депутатських мiсць. Переважну бiльшiсть членiв палати лордiв становлять так званi спадковi лорди. Такий титул надається монархом за поданням прем'єр-мiнiстра. Свiй титул i мiсце в палатi вони зберiгають довiчно, але не мають права передавати нащадкам.

Отже, iснує певна закономiрнiсть: чим ближчий спосiб формування верхнiх палат до прямого волевиявлення народу, тим ширше коло їхнiх повноважень, тим ближче вони до обсягу компетенцiї нижнiх палат.